05 серпня 2014 року Справа № 904/338/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
на рішеннявід 06.03.2014
господарського суду Дніпропетровської області
та на постанову від 19.06.2014
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 904/338/14
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дніпродзержинського державного технічного університету
доКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
простягнення 119 082,81 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачане з'явились;
відповідачане з'явились;
третьої особине з'явились;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.08.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Ємельянов А.С.
У грудні 2013 року позивач - Дніпродзержинський державний технічний університет (надалі - Університет) звернувся до господарського суду із позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (надалі - КП ДМР "Дніпродзержинськ-тепломережа", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, про стягнення грошових коштів у сумі 119 082,81 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до Договору № 154т на відпуск теплової енергії від 01.11.2007 (переукладений 25.09.2012 на тих же умовах), укладеного між відповідачем та Дніпродзержинським економічним коледжем, який є відокремленим підрозділом позивача без права юридичної особи, відповідач проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення приміщень позивача, в тому числі за приміщення гуртожитку за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 70. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Дніпродзержинського державного технічного університету за період з 01.01.2011 по 31.08.2013 встановлено, що тарифи на теплову енергію для потреб мешканців у даному гуртожитку застосовувалися у завищеному розмірі. Згідно висновків, викладених в акті ревізії № 03-21/7 від 02.10.2013, внаслідок завищення КП "Дніпродзержинськтепломережа" тарифів на теплову енергію, коледжем протягом 2011 - 2013 років зайво перераховано відповідачу кошти у сумі 119 082, 81 грн., чим завдано позивачу матеріальної шкоди (збитків) на цю суму.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 у справі № 904/338/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 (колегія суддів: Подобєд І.М. - головуючий, судді - Дармін М.О., Кузнєцова І.Л.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, третя особа - Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки обставинам встановним під час проведення перевірки (ревізії), якою встановлено здійснення переплати Університетом бюджетних коштів за спожиті послуги з теплопостачання, у зв'язку з завищенням тарифів Постачальником таких послуг, а отже зайво сплачені з бюджета кошти підлягають відшкодування за рахунок відповідача, і зазначені обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових актів
Позивач - Дніпродзержинський державний технічний університет у письмових поясненнях підтримав доводи викладені у касаційній скарзі, посилаючись на неналежнне виконання постачальником умов договору щодо застосування тарифів (ціни) на послуги з централізованого опалення, що призвело до безпідставної переплати Університетом за надані послуги та не враховано судами попереднії інстанцій.
Відповідач - КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськ-тепломережа" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 01.11.2007 між КП "Дніпродзержинськтепломережа" (Постачальник) та Технолого-економічним технікумом ДДТУ (назву якого було змінено на Дніпродзержинський економічний коледж Дніпродзержинського державного технічного університету) (Споживач) укладений Договір № 154т на відпуск теплової енергії, за умовами якого предметом Договору є продаж Постачальником Споживачеві теплової енергії для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, визначених в цьому Договорі (п. 1.1. Договору). Постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах Споживача, згідно адрес: вул. Матросова,70; пр. Оношкіна, 102 по приладах. Джерело - ДТЕЦ. При цьому Споживач зобов'язаний надати проектно-технічну документацію, інвентарну справу для розрахунку теплового навантаження. У цьому ж пункті договору визначені загальна опалювальна площа, теплове навантаження на опалення у Ккал/год та теплові втрати (п. 2.2. Договору).
У пункті 5.1. Договору № 154т від 01.11.2007 сторони визначили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією), або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Рішення Виконавчого комітету Дніпропродзержинської міської ради від 03.11.2006 № 732: тариф за 1 Гкал складає 271,05 грн. з ПДВ. Інформація про зміну тарифів доводиться до Споживача через засоби масової інформації і не є основою для перезаключення договору. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із Споживачем.
Відповідно до пункту 9.1. Договір набув чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 01.11.2008, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважався пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.
25.09.2012 між цими ж сторонами був укладений новий Договір № 154т на відпуск теплової енергії, предмет якого є аналогічний попередньому.
Відповідно до пункту 2.2. Договору № 154т від 25.09.2012, Постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах Споживача, згідно адрес:
1) вул. Матросова, 70 (гуртожиток в.ж.) - по приладах обліку;
2) вул. Матросова, 70 (гуртожиток, вл. потреби) - по приладах обліку;
3) пр. Аношкіна, 102 (уч. заклад ІІ гр.) - по приладах обліку;
4) пр. Аношкіна, 102 (оренда ІІІ гр.) - по приладах обліку. Джерело - ДТЕЦ. У цьому ж пункті договору сторони також встановили, що Споживач зобов'язаний надати проектно-технічну документацію, інвентарну справу для розрахунку теплового навантаження, відповідно до яких визначено:
а) загальна опалювальна площа 1) 831,6 м2; 2) 1469,3 м2; 3) 6805,7 м2; 4/ 46,4 м2; б) зовнішній об'єм 1) 3134 м3; 2) 5538,0 м3; 3) 32305 м3; 4) 220 м3;
1-2) - планове теплове навантаження на опалення 0,32 Гкал/год; 230,40 Гкал/міс.; 1313,28 Гкал/рік теплові витрати: 0,007 Гкал/год; 2,45% від макс. тепл. навантаження; 3-4) - планове теплове навантаження на опалення 366410 Гкал/год; 263,81 Гкал/міс.; 1503,72 Гкал/рік Теплові витрати 4,2 Гкал/міс.; 1,65 від підкл. навантаження.
В пункті 5.1. Договору № 154т від 25.09.2012 сторонами погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією) або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Рішення: постанова НКРРКП від 30.09.2011 № 121, постанова НКРЕ від 14.12.2010 № 1857. Тариф за 1 Гкал складає: 1072,224 грн. з ПДВ - ІІІ гр.; 273,89 грн. з ПДВ - в.ж.; 890,904 грн. з ПДВ - ІІ гр.
Інформація про зміну тарифів доводиться до Споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із Споживачем.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у Постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.
Споживач протягом розрахункового періоду сплачує Постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.
Згідно з пунктом 5.2. Договору № 154т від 25.09.2012, всі розрахунки за цим Договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує Постачальник Споживачу. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.
Відповідно до пункту 9.1. Договору № 154т від 25.09.2012, цей Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.
На виконання вищезазначених Договорів відповідач здійснив поставку теплової енергії на обумовлені об'єкти позивача, що підтверджується підписамини між сторонами актами про постачання теплової енергії та виставленими рахунками, з яких вбачається, що за 2011 рік Споживач (коледж) отримав послуги з теплопостачення на суму 608 074,95 грн., за 2012 рік - 527 462,07 грн., за січень-квітень 2013 року - 265 950,14 грн. Надані послуги Споживачем оплачені частково, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Актом ревізії фінансово-господарської діяльності Дніпродзержинського державного технічного університету за період з січня 2011 року по вересень 2013 року № 03-21/7 від 02.10.2013 Державною фінансовою інспецією в Дніпропетровській області було встановлено, що в порушення пунктів 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, ст. 6 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-Х, пунктів 2, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.06.1986 № 208, через завищення КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" (Постачальник) тарифів на теплову енергію, використаних на опалення гуртожитку, коледжем протягом 2011 - 2013 років зайво перераховано постачальнику за надані послуги коштів у сумі 119082,81 грн., чим завдано закладу матеріальної шкоди (збитків) на цю суму.
Окрім цього, Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було складено Довідку за № 830-21/б.н. від 12.09.2013 ревізії фінансово-господарської діяльності Дніпродзержинського економічного коледжу Дніпродзержинського державного технічного університету за період з 01.01.2011 по 31.08.2013, в якій зазначено, що умовами Договору № 154т від 01.11.2007, укладеного між коледжем та відповідачем, не передбачено розмежування тарифів для адміністративних приміщень та для гуртожитку (гуртожиток є місцем проживання фізичної особи та відноситься до будівель житлових), а в Договорі № 154т від 25.09.2012 вказано, що розрахунки проводяться відповідно до постанови НКРЕ № 1857 від 14.12.2010 (тарифи для населення) та постанови НКРРКП № 121 від 30.09.2011 (тарифи для бюджетних установ). Згідно з розрахунками та платіжними вимогами Постачальника оплата за спожиту теплову енергію на опалення частини житлової площі гуртожитку (місця загального користування) розраховувалась КП "Дніпродзержинськтепломережа" за тарифом як для бюджетної установи на площу 1469,3 кв. м. та за тарифами для населення на площу 831,6 кв.м. Внаслідок необґрунтованого поділу опалювальної площі гуртожитку на житлову та нежитлову та оплати частини вартості послуг, спожитих мешканцями гуртожитку за тарифами, затвердженими для адміністративних приміщень, а не за тарифами для населення, відсутності чіткого розмежування тарифів в укладеному з Постачальником Договорі, коледжем зайво сплачено за спожиті послуги теплопостачання за рахунок коштів загального фонду, суму 119082,81 грн. (в тому числі 2011 рік - 32670,57 грн., 2012 рік - 49595,25 грн., січень - квітень 2013 року - 36816,99 грн.), що є порушенням підпункту 40 пункту 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, пунктів 1, 5 ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, ст. 6 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-Х, ст. 29 Цивільного кодексу України від 16.01.2001 № 435-І, пунктів 2, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) закладу на суму 119 082,81 грн.
Посилаючись на зазначений Акт ревізії та Довідку за № 830-21/б.н. від 12.09.2013, позивач - Дніпродзержинський державний технічний університет звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" зайво сплачені суми по оплаті послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання у розмірі 119 082,81 грн.
Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання (преамбула Закону).
Згідно зі статтею 1 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єктами відносин у сфері теплопостачання можуть бути фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а споживачами теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
В силу приписів 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Положеннями статтей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
За договором енергопостачання, згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Отже, відносини у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі з постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правочин в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
За приписами статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до умов укладених між сторонами Договорів № 154т від 01.11.2007 та № 154т від 25.09.2012 на відпуск теплової енергії, виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії у приміщення гуртожитку по вул. Матросова, 70 у м. Дніпродзержинську - є відповідач, а споживачем цієї послуги є позивач, який є бюджетною установою, на балансі якої знаходиться інші будинки та споруди, і у тому числі гуртожиток.
Виконуючи умови вищевказаних договорів відповідач, як постачальник, зобов'язаний був застосовувати ціни (тарифи), які були визначені у встановленому порядку для певної категорії споживачів теплової енергії, а позивач повинен щомісячно здійснювати оплату відповідачу за фактично отриману теплову енергію.
Судами перевірено відповідність виставлених розрахунків за надані послуги з постачання теплової енергії вимогам діючого законодавства та встановлено, що кількість поставленої теплової енергії визначалась за приладами обліку із застосуванням відповідних цін (тарифів), що діяли у розрахунковому періоді , розрахунки відповідають умовам договорів та цінам (тарифам), які передбачені для певних груп споживачів.
При цьому судом апеляційної інстанції зауважено, що площі приміщень у будівлі по вул. Матросова, 70 (гуртожиток) із розмежуванням по І і ІІ групах для здійснення нарахування за їх опалення, здійснено на підставі Відомостей наданих директором ТЕТ ДГТУ Ситько В.В., які складені станом на 01.10.2007. Зазначені відомості стали підставою для розмежування загальної площі будівлі гуртожитку та застосування різних тарифів (по групах) для цього споживача при визначенні вартості поставленої на цей об'єкт теплової енергії.
Водночас, за умовами договору укладеного зі споживачем, останній є державним навчальним закладом та кваліфікувався як споживач теплової енергії "бюджетні установи", а тому відповідачем правомірно нараховувалась плата за теплопостачання у зазначеному гуртожитку відповідно до умов укладених договорів за другою групою "бюджетні установи".
Окрім цього судами враховано, роз'янення Міністерства з питань Житлово-комунального господарства України, які викладені у листі від 03.12.2007, що для гуртожитків нараховується плата по "першій групі" тільки у разі, якщо вони переведені до житлового фонду міста. Втім, суду не надано доказів переведення належного позивачу гуртожитка до житлового фонду.
В розумінні положень Закону України "Про теплопостачання", споживачами послуг з централізованого опалення гуртожитку є його мешканці, будь-яких доказів укладення договорів з мешканцями позивачем до суду не надано, як і не підтверджено належними та допустимими доказами переведення гуртожитку, який рахується на балансі позивача, до житлового фонду, а відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції стосовно того, що підстави для застосування відповідачем тарифів на послуги з теплопостачання як для населення щодо гуртожитку позивача відсутні.
Крім того, судами враховано, що позивач звернувся з позовом про стягнення збитків у розмірі 119082,81 грн.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених законодавчих приписів, суди дійшли висновку, що в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Окрім цього, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів у даній справі відсутні, а тому касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 у справі № 904/338/14 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
А.С. Ємельянов