06 серпня 2014 року Справа № 916/423/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Кузьменка М.В.,
суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),
за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від17.06.2014
у справі № 916/423/14
за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 29 172, 58 грн.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 177, 46 грн. та неустойки в сумі 48 683, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2014 порушено провадження у справі № 916/423/14 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 48 860, 46 грн.
До прийняття рішення по суті спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ФОП ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати в сумі 5 544, 35 грн. та неустойку в сумі 37 949, 24 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 23.04.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 5 544, 35 грн. за період часу 01.07.2011 по 01.12.2011. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Бойко Л.І., Таран С.В.) від 17.06.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 37 949, 24 грн. скасовано, позовні вимоги в цій частині задоволено. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014, ФОП ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2014.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що передбачені ст. 785 ЦК України обов'язок орендаря негайно повернути об'єкт оренди та сплатити суму неустойки за час прострочення такого повернення, мають місце лише в тому випадку, коли договір оренди припинено закінченням строку його дії або з інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 291 ГК України, серед яких немає такої підстави припинення договору як його розірвання в судовому порядку.
У даних правовідносинах, як стверджує відповідач, мало місце не припинення договору, а його розірвання в судовому порядку, що виключає можливість застосування наслідків, які передбачені ст. 785 ЦК України, втому числі стягнення неустойки із орендаря.
Також ФОП ОСОБА_4 вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги належний та допустимий доказ , який стосується предмету спору та спростовує позовні вимоги, а саме лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому було надано відповідачу строк для добровільного виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2011 у справі № 3/17-2692-2011.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 06.08.2014.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) 20.11.2001 укладено договір № 105/52 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого передано у строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення підвалу загальною площею 135, 2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Останнім додатковим погодженням від 23.02.2010 строк дії даного договору продовжено до 23.02.2012.
Місячна орендна плата визначена у розмірі 2 481, 98 грн. (п. 2 додаткового погодження від 23.02.2010).
Відповідно до п. 2.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2011 у справі № 3/17-2692-2011 розірвано договір оренди № 105/52 від 20.11.2001, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради та ФОП ОСОБА_4, виселено ФОП ОСОБА_4 з займаного орендованого підвального приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 16 396, 56 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня 2011 року по 21.06.2011, а також 530, 30 грн. пені.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 зазначене рішення Господарського суду Одеської області залишене без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 повернуто скаржнику без розгляду.
Відповідно до Акту старшого державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби ОМУЮ Білого К.І. від 25.06.2012 ФОП ОСОБА_4 було виселено з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 135,2 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Вказане приміщення було передане представникам Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Предметом спору є матеріально-правова вимога Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати в сумі 5 544, 35 грн. за період часу 01.07.2011 по 01.12.2011 та неустойки в сумі 48 683, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 орендну плату сплачено по червень 2011 року, а договір № 105/52 оренди нежитлового приміщення було розірвано з 01.12.2011, тобто з дати набрання рішення суду законної сили.
На підставі викладеного суди дійшли висновку щодо наявності у ФОП ОСОБА_4 як у орендаря обов'язку сплатити орендну плату за період з 01.07.2011 по 01.12.2011 у розмірі 5 544, 35 грн., який не заперечувався відповідачкою, та щодо наявності правових підстав у зв'язку з наведеним для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив із того, що передбачений ст. 785 ЦК України обов'язок орендаря негайно повернути об'єкт оренди та сплата ним неустойки за час прострочення такого повернення, мають місце лише у тому випадку, коли договір оренди припинено закінченням строку дії або з інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 291 ГК України. У даних правовідносинах мало місце не припинення договору оренди, а його розірвання в судовому порядку, що виключає можливість застосування наслідків, передбачених ст. 785 ЦК України, а саме стягнення неустойки.
У п. 4.7 договору № 105/52 оренди нежитлового приміщення передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випаду його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін повернути орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Згідно із ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3 ст. 291 ГК України).
У п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід враховувати передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Виходячи з наведеного обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцеві виникає з моменту припинення договору, як з підстав, передбачених, ст. 781 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і виходячи із загальних підстав припинення зобов'язання, визначених ЦК України.
Оскільки зобов'язання за договором № 105/52 оренди нежитлового приміщення припинилося внаслідок його розірвання в судовому порядку, то відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у орендаря виник обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, щодо наявності правових підстав для стягнення неустойки за неповернення об'єкту оренди за період з 01.12.2011 (з моменту набрання законної сили рішення суду про розірвання договору оренди) до 25.06.2012 (фактичного повернення об'єкта оренди згідно з актом державного виконавця) у розмірі 37 949, 24 грн.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ФОП ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 916/423/14 - без змін.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.