05.08.2014 р. Справа № 914/2069/14
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)
до відповідача: Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (м. Жовква, Львівська обл.)
про: стягнення пені в розмірі 23595,01 грн., штрафу в розмірі 16153,48 грн., 3% річних в розмірі 5787,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 818,29 грн., що у сумі становить 46354,32 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Пшеничній В.С.
Представники:
від позивача: Козак Н.В. - довіреність №14-174 від 24.06.2014 року.
від відповідача: Голуб Н.С. - довіреність №866 від 01.11.2013 року.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (м. Жовква, Львівська обл.) про стягнення пені в розмірі 23595,01 грн., штрафу в розмірі 16153,48 грн., 3% річних в розмірі 5787,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 818,29 грн., що у сумі становить 46354,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.06.2014 року. Ухвалою суду від 25.06.2014 року розгляд справи відкладено до 02.07.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 02.07.2014 року розгляд справи відкладено до 10.07.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 10.07.2014 року розгляд справи відкладено до 05.08.2014 року, для надання доказів.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.06.2014 року, про відкладення від 25.06.2014 року, від 02.07.2014 року, від 10.07.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
01.07.2014 року за вх.№28156/14 позивач подав супровідний лист з додатковими доказами по справі.
05.08.2014 року за вх.№33724/14 позивач подав заперечення на відзив відповідача.
05.08.2014 року за вх.№33725/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.06.2014 року, про відкладення від 25.06.2014 року, від 02.07.2014 року, від 10.07.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
17.06.2014 року за вх.№26235/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
02.07.2014 року за вх.№28358/14 відповідач подав зачеречення на позовну заяву.
02.07.2014 року за вх.№28433/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі, а саме: щодо стягнення пені у розмірі 23595,01 грн., штрафу у розмірі 16153,48 грн., 3% річних у розмірі 5787,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 818,29 грн. Також, відповідач просить суд відсточити стягнення боргу на 3 місяці.
30.07.2014 року за вх.№32946/14 відповідач подав доповнення до заперечення на позовну заяву.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.08.2014 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, 03.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Постачальник, НАК «Нафтогаз України») та Комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» (надалі - відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/628-БО-21 (надалі - Договір).
Позивач зазначає, що згідно з Договором, позивач передав у власність Покупцю протягом жовтня-грудня 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 1924 406,59 грн., що підтверджується 3-ма актами прийому-передачі природного газу:
1. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 29,768 тис.куб.м. за жовтень 2012 року на суму 138 770,56 грн.
2. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 155,927 тис.куб.м. за листопад 2012 року на суму 726 890,51 грн.
3. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 227,114 тис.куб.м. за грудень 2012 року на суму 1 058 745,52 грн.
Позивач звертає увагу на те, що газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).
Позивач наголошує, що пунктом 6.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.
Позивач зазначає, що, згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258,549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору передбачено, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми прострочення платежу. Таким чином, загальний розмір нарахованої позивачем відповідачу пені складає 23 595,01 грн., штрафу - 16 153,48 грн.
Позивач звертає увагу на те, що положенням п.9.3 Договору, сторони погодились встановити строк позовної давності, у тому числі щодо основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних інфляційних нарахувань тривалістю у 5 років.
Позивач зазначає, що ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив зобов'язання з оплати поставленого природного газу, яке за своєю природою є грошовим зобов'язанням, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, за твердженням позивача, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 5 787,54 грн., а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 818,29 грн.
Отже, за твердженням позивача, загальна сума (пеня + штраф + 3% річних + сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів) станом на 22.04.2014 року становить 46 354,32 грн.
Також, позивач зазначає, що у відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
Позивач зазначає, що спірним Договором №12/628-БО-21, а саме - п.1.2 встановлено, що газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Отже, посилання відповідача на неєвоєчасну компенсацію різниці в тарифах для населення не мають жодного відношення до предмету спору, адже споживачами газу, відповідно до умов спірного договору, є певна (бюджетні установи та організації), інша ніж населення, категорія споживачів.
Позивач звертає увагу на те, що за спірним Договором відповідач отримував імпортований природний газ (п.1.1 Договору). ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» постачає природний газ для населення за цінами, нижчими від закупівельних. А відтак, для компенсації різниці в тарифах держава змушена надавати НАК «Нафтогаз України» кожного року субвенції з Державного бюджету України. Дані обставини підтверджені Постановою КМУ від 17 липня 2013 р. № 618-р, відповідно до якої Міністерство фінансів України зобов'язано передбачити додатково видатки «на компенсацію у 2013 році різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової) енергії, яка споживається населенням, - у сумі 1 778 312 тис. гривень». Таким чином, і відповідач, і позивач отримують субвенції для покриття різниці в тарифах та залежать від дій держави.
Позивач зазначає, що спеціальним законом, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, є Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 8 липня 2010 року (надалі - Закон). Ст. 9 даного Закону встановлені принципи функціонування ринку природного газу, зокрема, принцип вільного вибору постачальників природного газу, регулювання рівнів тарифів на транспортування, розподіл, постачання, зберігання, закачування та відбір природного газу, недопущення дій, спрямованих на спричинення збитків іншим суб'єктам ринку, відповідальності суб'єктів ринку за порушення правил діяльності на ринку природную газу та умов договорів.
П.5 ст.19 Закону встановлено обов'язки споживача природного газу, у тому числі і обов'язок забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Пунктом 3 ст.4 Закону встановлено повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
Відповідно до п.1 ст.1 даного Закону, гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.
Позивач наголошує, що, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» від 25.07.2012 р. № 705, гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за 2013 рік, згідно якого збиток позивача становить 12 521 324 тис. грн.
Позивач зазначає, що здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, Компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам. Позивач є гарантованим постачальником та не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, а, отже, законодавчо зобов'язаний надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Водночас, у свою чергу, має обов'язок щодо своєчасного розрахунку за закуплений природний газ з газодобувними підприємствами та іншими контрагентами. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів, у тому числі відповідача, як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газопостачальними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції (як то - штраф, пеня) за прострочення оплат, обов'язок позивача сплатити неустойку, що спричиняє значні збитки НАК «Нафтогаз України». Відповідно до балансу на 31.12.2013 року, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок року становила 12 379 305 тис. грн., на кінець року суттєво зросла та становить 35 983 529 тис. грн. Позивач зазначає, що основним видом діяльності позивача є саме закупівля та постачання природного газу на території України.
Підтвердженням скрутного становища з розрахунками контрагентів НАК «Нафтогаз України» є міри, до яких змушена долучатись держава у особі Кабінету Міністрів, зокрема, мова йде про Розпорядження КМУ від 17 липня 2013 р. № 618-р «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у 2013 році». Позивач наголошує, що, відповідно до п.34 даного розпорядження, встановлено, що Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України ", керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій забезпечити негайне обмеження постачання природного газу до технологічного мінімуму суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію, за умови непроведення в повному обсязі розрахунків за спожитий природний газ».
Постановою КМУ від 21 серпня 2013 р. № 686 «Про деякі питання рефінансування заборгованості Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» встановлено можливість погодитися з пропозицією Міністерства енергетики та вугільної промисловості щодо випуску Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" іменних відсоткових забезпечених облігацій з метою погашення заборгованості за кредитними договорами.
Позивач звертає увагу на те, що через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу Компанія, як гарантований постачальник газу, змушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних для забезпечення потреб споживачів газу. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ, є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів. Згідно балансу за 2013 рік довгострокова кредиторська заборгованість перед банками становить 21 249 001 тис. грн.
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Зменшення судом розміру неустойки спричинить позивачу збитки та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
Позивач звертає увагу на те, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника, а несвоєчасність надання державою субвенцій не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України.
Позивач не погоджується з клопотанням відповідача про відстрочку, вважає безпідставним та необгрунтованим, оскільки, як на підставу надання відстрочки відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.
Проте, позивач просить суд врахувати наведені вище обставини та докази щодо тяжкого фінансового стану НАК «Нафтогаз України», наявність заборгованості перед банківськими установами, зростаючу поточну кредиторську заборгованість підприємств за отриманий природний газ, компенсація державою кожного року різниці в тарифах для населення.
Позивач наголошує, що з установчих документів відповідача вбачається, що останній веде активну господарську діяльність з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівельно-монтажних робіт, будівництва трубопроводів, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій. Відповідачем не було надано доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, а також належного йому майна. Жодних належним чином підтверджених фактів настання стихійного лиха або інших надзвичайних подій від відповідача позивачу також не надходило.
Тобто, на думку позивача, все вищевикладене свідчить про відсутність будь-яких підстав, які б могли ускладнити або унеможливити виконання судового рішення, а тому у даному випадку обставини для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення відсутні.
Таким чином, позивач не вбачає жодних виняткових обставин, які могли б бути підставами для надання судом відстрочки виконання рішення по справі №914/2069/14
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 03 вересня 2012 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Жовкватеплоенерго» був укладений договір № 12/628-БО-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ, КП «Жовкватеплоенерго» прийняти і оплатити поставлений природний газ.
Відповідач зазначає, що п. 6.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Відповідач звертає увагу на те, що, у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього Договору, КП «Жовкватеплоенерго» зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
КП «Жовкватеплоенерго» спрямовує свою діяльність на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на експлуатацію, обслуговування, поточний та капітальний ремонт котелень і теплових мереж, та намагається стабільно забезпечувати мешканців міста та юридичні установи послугами з теплопостачання.
За результатами фінансової-господарської діяльності за 2011 рік підприємство одержало збитків в сумі 2 242 тис. грн..
За результатами фінансової-господарської діяльності за 2012 рік підприємство одержало збитків в сумі 2 428,7 тис. грн..
За результатами фінансово-господарської діяльності за 2013 року підприємство одержало збитків в сумі 2 240,9 тис. грн..
Відповідач зазначає, що збитковість підприємства пов'язана з тим, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на рівні, нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Державою невчасно приймається постанови КМУ на покриття різниці між економічно обґрунтованими витратами та встановленими тарифами. Відсутність законодавчо визначених нормативних актів, які передбачають обов'язковість виконання механізму компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, додаткові податкові зобов'язання, у разі затвердження тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих, які при цьому виникають та термінів її погашення ставлять теплопостачальні підприємства на межу банкрутства. В результаті утворилась різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась споживачам, в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, затвердженої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до Протоколу № 9/11 від 08.11.2013 року обсяг заборгованості за минулі роки в тарифах на теплову енергію:
Фактично нараховано по затверджених тарифах за 2012 рік - 3225253 грн.; Фактичні витрати підприємства з надання послуги за 2012 рік - 5330120 грн.; Відповідач звертає увагу на те, що різниця між фактичними витратами та фактичним нарахуванням за 2012 рік - 2 104 867 грн. Фактично погашено 1 848 055 грн. (у грудні 2012 р.).За 2012 рік заборгованість із різниці в тарифі складає 256 812 грн.
Фактично нараховано по затверджених тарифах за 9 міс. 2013 року - 2161455 грн.; Фактичні витрати підприємства з надання послуги за 9 міс. 2013 року - 3281196 грн.; Різниця між фактичними витратами та фактичним нарахуванням за 9 міс. 2013 року - 1119741 грн. За 9 міс. 2013 року заборгованість із різниці в тарифі складає 1119741 грн.
Відповідач наголошує, що станом на 01.11.2013 р. держава заборгувала підприємству 1 376 553 грн. Згідно розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, поданого на затвердження територіальній комісії з погашення заборгованості підприємств ПЕК, борг держави за 2012 р. та 2013 р. складає 1 958 015 грн.
Відповідач зазначає, що критичний фінансовий стан, у якому знаходиться підприємство через невиконання державою взятих на себе зобов'язань призводить до того, що по закінчені опалювального сезону для працівників встановлювався неповний робочий тиждень, а також, що підприємство вимушене вдаватись до скорочень, у зв'язку із відсутністю коштів для виплати заробітної плати, енергоносіїв, податкових та інших обов'язкових платежів.
Відповідач зазначає, що однією із причин, яка призвела до невчасних розрахунків є розрив між строками розрахунків споживачів за теплову енергію та строками розрахунків теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ. Споживачі ( бюджетні установи ) здійснюють оплату за спожиту теплову енергію за звітний місяць до 25 числа наступного за звітним.
Відповідач звертає увагу на те, що КП «Жовкватеплоенерго» щомісячно оплачувало позивачу за спожитий природний газ, та, в зв'язку з економічно необгрунтованими тарифами, підприємство не мало фінансової можливості провести повний і вчасний розрахунок за спожитий газ.
Відповідач наголошує, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно зі п.3 ст. 551 Цивільного Кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшено, якщо він істотно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, з урахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, майнових та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з листом ВГСУ № 01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначені норми ставлять право суду зменшення неустойки ( штрафу, пені ) в залежно від співвідношення її розміру і збитків.
Таким чином, на думку відповідача, наявність обставин, які мають істотне значення при застосуванні зазначених правових норм про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Тобто істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов 'язання, та його наслідків тощо.
Відповідач просить суд зменшити стягнення пені та штрафу на 50% відповідно стягнути на користь позивача: 11797,50 грн. пені та 8076,74 грн. штрафу.
Відповідач зазначає, що при розгляді питання щодо стягнення з підприємства на користь позивача штрафних санкцій суд повинен врахувати, що відповідач є основним постачальником теплової енергії у м. Жовква. Підприємство надає послуги по опаленню житла в основному малозабезпеченим верствам населення, так як забезпечені верстви населення перейшли на автономне опалення. Процес оформлення пільг і субсидій недосконалий, тому багато мешканців неспроможні вчасно розрахуватись повністю за надані послуги. Крім цього, підприємство опалює, навчальні та дошкільні заклади, лікарні, установи та організації. У зв'язку із несплатою споживачами грошових коштів за надані послуги, а також у зв'язку з тим, що на протязі десяти років підприємству затверджуються збиткові тарифи, підприємство опинилося у важкому фінансовому становищі. При примусовому стягненні заборгованості з населення підприємство не має права стягнути штрафні санкції: пеню, інфляційні, 3% річних. Стягнення з відповідача нарахованої пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі може призвести до зупинення роботи підприємства, внаслідок чого малозабезпечені верстви населення, школи, дитсадки, лікарні можуть залишитись без тепла.
Відповідач зазначає, що станом на 01.06.2014 року заборгованість КП «Жовкавтеплоенерго» за спожитий природний газ перед ПАТ «ПАК «Нафтогаз України» складає 3602 578,81 грн.
Відповідач наголошує, що на день розгляду справи КП «Жовкватеплоенерго» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. Накладення на КП «Жовкватеплоенерго» додаткового обов'язку зі сплати штрафних та фінансових санкцій лише погіршує ситуацію. Заборгованість за спожитий природний газ виникла не з вини підприємства, а через зовнішні фактори, на які підприємство не має змоги вплинути (один з найсуттєвіших факторів - не своєчасне погашення з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію). В результаті порушуються одні з основних загально державних принципів у сфері теплопостачання, визначені у ст. 6 Закону України "Про теплопостачання": створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності; забезпечення енергетичної безпеки держави; забезпечення захисту прав на інтересів споживачів.
На підставі ст. 191 Господарського Кодексу України, у якій зазначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону, а також п. 4 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка зазначає, що, у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодовувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Відповідач зазначає, що не заперечує проти невчасного розрахунку за спожитий природний газ, згідно укладеного Договору, але пояснює, що невчасний розрахунок виник з вини держави, яка не надала вчасно кошти для погашення різниці в тарифі, і саме ці кошти були необхідні для вчасного розрахунку з позивачем відповідно до умов договору. Однак, позивач, відповідно до Договору нарахував підприємству штрафні санкції та просить стягнути в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що ці обставини виникли не з його вині і заслуговують на увагу суду. Виходячи з наведеного вище, відповідач просить суд відстрочити на 6 місяців стягнення заборгованості у сумі 26 480,07 грн., в тому числі 11 797,50 грн. - пені, 8 076,74 грн. - штрафу, 818,29 грн. - інфляційних втрат та 5 787,54 грн. - 3% річних, в користь ПАТ « ПАК «Нафтогаз України».
Відповідач зазначає, що відстрочка - це не уникнення від відповідальності відповідача, а навпаки, організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення господарського суду.
За твердженням відповідача, потрібно розуміти, що боржник має й інші грошові зобов 'язання і важливо сплачувати поточну заборгованість за газ, заробітну плату працівникам підприємства, податки, електроенергію та інші платежі для надання послуг з теплопостачання Споживачам Жовківського району в опалювальний період з жовтня 2014 по квітень 2015 рр. В неопалювальний сезон не проводяться нарахування за послуги і в підприємства недостатньо коштів для погашення штрафних санкцій нарахованих позивачем.
На думку відповідача, відстрочка оплати заборгованості надасть можливість підприємству працювати, і здійснювати поступове погашення боргу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити борг перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України». При цьому, під відстрочкою виконання рішення суду слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відповідач наголошує, що питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч. 1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.
На думку відповідача, такими обставинами є наведені вище докази.
02.07.2014 року за вх.№28433/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі, а саме: щодо стягнення пені у розмірі 23595,01 грн., штрафу у розмірі 16153,48 грн., 3% річних у розмірі 5787,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 818,29 грн. Також, відповідач просить суд розсточити стягнення боргу на 3 місяці.
Відповідач зазначає, що КП «Жовкватеплоенерго» з 03 жовтня 2013 року по 13 квітня 2014 року надавало послуги з постачання теплової енергії Споживачам послуг Жовківського району, згідно розпоряджень Жовківськьої РДА № 356 від 03.10.2013 року та № 98 від 14.04.2014 року.
Відповідач звертає увагу на те, що станом на 28 липня 2014 року Комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» укладено 57 договорів з юридичними особами про надання послуг з постачання теплової енергії у 2014 році. В міжопалювальний період не надаються послуги і в підприємства недостатньо коштів для погашення штрафних санкцій нарахованих Позивачем. З початком опалювального сезону ( 2014-2015рр.) у жовтні 2014 року відповідачем будуть надаватись послуги з постачання теплової енергії та буде надходження коштів від Споживачів послуг.
Відповідач зазнаає, що боржник, на даний час, має й інші грошові зобов'язання і важливо сплачувати заробітну плату працівникам підприємства, податки, електроенергію та інші платежі для надання послуг з теплопостачання Споживачам Жовківського району в опалювальний період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р.
Відповідач наголошує, що відстрочка оплати заборгованості надасть можливість підприємству працювати, і здійснювати поступове погашення боргу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити борг перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 03.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Постачальник, НАК «Нафтогаз України») та Комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» (надалі - відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/628-БО-21 (надалі - Договір).
Згідно з Договором, позивач передав у власність Покупцю протягом жовтня-грудня 2012 року імпортований природний газ на загальну суму 1924 406,59 грн., що підтверджується 3-ма актами прийому-передачі природного газу:
1. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 29,768 тис.куб.м. за жовтень 2012 року на суму 138 770,56 грн.
2. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 155,927 тис.куб.м. за листопад 2012 року на суму 726 890,51 грн.
3. Акт приймання-передачі природного газу у обсязі 227,114 тис.куб.м. за грудень 2012 року на суму 1 058 745,52 грн.
Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.
На підставі п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Покупцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми прострочення платежу. Таким чином, загальний розмір нарахованої позивачем відповідачу пені складає 23 595,01 грн., штрафу - 16 153,48 грн.
Положенням п.9.3 Договору, сторони погодились встановити строк позовної давності, у тому числі щодо основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних інфляційних нарахувань, тривалістю у 5 років.
Крім того, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, яке за своєю природою є грошовим зобов'язанням, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 5 787,54 грн., а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 818,29 грн.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.
Відповідач не заперечує проти невчасного розрахунку за спожитий природний газ, згідно укладеного Договору, але пояснює, що невчасний розрахунок виник з вини держави, яка не надала вчасно кошти для погашення різниці в тарифі, і саме ці кошти були необхідні для вчасного розрахунку з позивачем відповідно до умов Договору.
В ході судового розгляду справи, 02.07.2014 року за вх.№28433/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі, а саме: щодо стягнення пені у розмірі 23595,01 грн., штрафу у розмірі 16153,48 грн., 3% річних у розмірі 5787,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 818,29 грн., а у суду немає підстав вважати, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству України, або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб. Посилання ж на дії (бездіяльність) інших осіб ні нормами чинного законодавства України, ні умовами Договору не звільняють відповідача від обов'язку своєчасного виконання своїх зобов'язань за Договором, а також від відповідальності за ухилення від такого виконання. Також, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підств та обставин до зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Крім того, відповідач просить суд відстрочити стягнення боргу на 3 місяці, оскільки станом на 01.06.2014 року заборгованість КП «Жовкавтеплоенерго» за спожитий природний газ перед ПАТ «ПАК «Нафтогаз України» складає 3602 578,81 грн. Тобто, на день розгляду справи КП «Жовкватеплоенерго» знаходиться в тяжкому фінансовому становищі. Накладення на КП «Жовкватеплоенерго» додаткового обов'язку зі сплати штрафних та фінансових санкцій лише погіршує ситуацію. Заборгованість за спожитий природний газ виникла не з вини підприємства, а через зовнішні фактори, на які підприємство не має змоги вплинути (один з найсуттєвіших факторів - несвоєчасне погашення з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію).
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право надати розстрочку або відстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч. 1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.
Як вказано у п.7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, під відстрочкою виконання рішення суду слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка - це не уникнення відповідальності відповідача, а навпаки, організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення господарського суду.
Відстрочка оплати заборгованості надасть можливість підприємству працювати, і здійснювати поступове погашення боргу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити борг перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про відстрочку виконання рішення підлягає до задоволення частково, до опалювального сезону, а саме: шляхом відстрочення виконання рішення строком на 2 (два) місяці.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (м. Жовква, Львівська обл.) про стягнення пені в розмірі 23595,01 грн., штрафу в розмірі 16153,48 грн., 3% річних в розмірі 5787,54 грн., інфляційних втрат в розмірі 818,29 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2004631 від 23.05.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов - задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Л. Українки, 5, ідент. код 22356022) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банку України», МФО 300012) пеню в розмірі 23595 (двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 01 коп., штраф в розмірі 16153 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 5787 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 29 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору шляхом відстрочення виконання судового рішення строком на 2 (два) місяці до 05.10.2014 року.
3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено 08.08.2014 року.