05 серпня 2014 р.Справа № 820/11228/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Ральченка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 820/11228/14
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал"
про стягнення заборгованості,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило суд стягнути з ТОВ "АЛЬФА ПЕЙ ТЕРМІНАЛ" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 11 140,91 грн. та пені в розмірі 170,34 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом ст. ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", оскільки відповідач як роботодавець не виконав нормативу по працевлаштуванню інвалідів, у зв'зязку з чим він зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач є роботодавцем, використовує найману працю, тому зобов'язаний створювати робочі місця для інвалідів згідно вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".
Кількість працюючих осіб на підприємстві відповідача досягла 8 осіб в липні 2013 р.
Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою 10-ПІ від 19.02.2014 р., середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "АЛЬФА ПЕЙ ТЕРМІНАЛ" у 2013 році склала 11 осіб.
На виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в липні 2013 року відповідачем створено 1 вакантне місце для працевлаштування інваліда.
Протягом липня-листопада 2013 року відповідач надавав до територіального органу Державної служби зайнятості України звітність про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3 - ПН, що підтверджується копіями таких звітів.
З листа Харківського міського центру зайнятості від 10.06.2014 р. вбачається, що з боку ТОВ "АЛЬФА ПЕЙ ТЕРМІНАЛ" у 2013 році не було відмов у працевлаштуванні особам з обмеженими фізичними можливостями за результатами направлень центру зайнятості.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку відповідача вимог законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (далі-Закон №875-XII) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ст. 18-1 Закону № 875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом державного комітету статистики № 420 від 19 грудня 2005 р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості (в редакції чинній до 31.05.2013 року).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31 травня 2013 р.).
Згідно ч. 1-3 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що законом на підприємство відповідача покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, виходячи з умов та у кількості, передбачених ст. 18, 19, 20 Закону №875-XII,
Крім того, підприємство зобов'язане інформувати про вакантні робочі місця органи працевлаштування інвалідів, орган центру зайнятості.
Між тим, відповідні обов'язки не супроводжується вимогою до підприємства здійснювати самостійний підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця.
Судовим розглядом вствнолено, що відповідачем в 2013 році створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, виходячи із середньої кількості штатних працівників (11 осіб), що не суперечить нормативу, встановленому ст. 19 Закону №875-XII. Про наявну вакансію проінформовано Харківський міський центр зайнятості, що підтверджується копіями звітів за формою 3-ПН.
Тобто, відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
З огляду на це, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для призначення відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені є вірними.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачем не вжито заходів для працевлаштування інвалідів у 2013 році, оскільки у відповідача наявна вакансія незміщена інвалідом, є помилковими. Підприємство, в силу закону, має створювати робочі місця для інвалідів, а підбір кадрів для їх працевлаштування покладено на органи ДСЗ.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 820/11228/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Присяжнюк О.В.
Судді Русанова В.Б. Ральченко І.М.