04.08.2014р. Справа № 9104/182427/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Іщук Л.П.,
судді Яворського І.О.,
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,
за участю представників:
апелянта (відповідача у справі): Захарчук С.В.,
позивача у справі: Смоленський Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області), м.Луцьк
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. у справі №2а/0370/3282/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", м.Луцьк
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області), м.Луцьк
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
08.10.2012р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сальве", м.Луцьк, звернувся з адміністративним позовом до відповідача: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк, про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012р. №0000482203.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем до ТзОВ "Сальве" було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 48240,00грн., тобто по 340,00грн. (двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) за невиконання щоденного друку 142 фіскальних звітних чеків (Z-звітів). Проте, у відповідності до положень пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено застосування штрафної санкції за вчинення самого порушення у вигляді не роздрукування та не зберігання фіскальних звітних чеків, однак при цьому не встановлено можливість застосування штрафної санкції за кожен факт не роздрукування та не зберігання Z-звітів.
За наслідками розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за кожен випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку є неправомірним, адже таке порушення тягне за собою застосування до позивача фінансової санкції одноразово в розмірі, передбаченому пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тобто в сумі 340,00грн.
Відтак, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. позовні вимоги задоволено частково - оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012р. №0000482203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47940,00грн. визнано протиправним та скасовано, а в частині застосування санкцій в сумі 340,00грн. - в задоволення позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби оскаржила її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт (відповідач у справі) посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно трактовано норми матеріального права, тому оскаржувана постанова повинна підлягати скасуванню в апеляційному порядку.
Апелянт (відповідач у справі) вказує на те, що санкція, встановлена пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає накладення штрафу в розмірі 340,00грн. за факт не роздрукування одного фіскального звітного чеку.
Представник апелянта (відповідача у справі) у судовому засіданні апеляційного суду 04.08.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Позивач у справі у судовому засіданні 04.08.2014р. проти вимог апеляційної скарги повністю заперечив, у задоволенні вимог апеляційної скарги просив відмовити, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, правові позиції представників апелянта (відповідача у справа) та позивача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Сальве" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., про що складено акт №4351/22-1/20148147 від 10.09.2012р. (а.с.25-74). Вказаним актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не забезпечено щоденне роздрукування 142 фіскальних звітних чеків по РРО в робочі дні господарських одиниць - аптеки №1, аптеки №5, аптеки №15, аптечного пункту №6 аптеки №3, що належать позивачу (а.с.109-124). Дані порушення були встановлені під час дослідження в ході перевірки чотирьох книг обліку розрахункових операцій (КОРО) на окремих господарських одиницях: КОРО №0318008347-р/1 від 03.04.2008р., №0318010308 від 28.04.2010р., №0318010635 від 10.11.2010р., №0318008917-р/2 від 02.03.2011р. (а.с.105-108, 125-128).
01.10.2012р. на підставі акту перевірки №4351/22-1/20148147 від 10.09.2012р. Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення №0000482203, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48280,00грн. (а.с.7).
Згідно із пунктом 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 4 статті 17 цього ж Закону, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Представник позивача в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції визнав допущені порушення у вигляді незабезпечення щоденного друку 142 фіскальних звітних чеків по РРО в робочі дні господарських одиниць - аптеки №1, аптеки №5, аптеки №15, аптечного пункту №6 аптеки №3, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач допустив порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вказана обставина підтверджується також наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема актом перевірки №4351/22-1/20148147 від 10.09.2012р.
Як слідує із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, до позивача застосовані вказані санкції на підставі пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в загальному розмірі 48280,00грн. сумарно за кожен з 142 випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку (142 х 340,00грн. = 48280,00грн.)
Враховуючи вимоги вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з правовою позицією, висловленою судом першої інстанції в оскаржуваній постанові, згідно якої п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачає застосування до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), штрафних санкцій за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимог п.9 ст.3 цього Закону за кожен випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в 2013 році (вже після винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції) Верховним судом України було усунуто розбіжності у застосуванні судами п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в постанові від 16.03.2013р. у справі №21-89а13, де дійшов висновку, що за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 цього Закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).
Відповідно до вимог частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2756-VI статтю 250 ГК України доповнено частиною другою такого змісту: "Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які мали місце до 31.12.2010р., рішення відповідного органу державної податкової служби про застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності могло бути прийнято протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у вигляді незабезпечення щоденного друку 43 фіскальних звітних чеків, що мали місце до 31.12.2010р., в сумі 14620,00грн. було прийнято з порушенням річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого частиною першою статті 250 ГК України, дія якої поширювалась на правовідносини, що виникли до 31.12.2010р., а тому в цій частині воно підлягає до скасування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 01.10.2012р. №0000482203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47940,00грн., у зв'язку з пропуском строку, протягом якого адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання а також через порушення податковим органом норм матеріального права.
В частині відмови у задоволенні позову в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,00грн. Постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки винесена на підставі наявних в матеріалах справи неспростованих доказах та поясненнях представника позивача, що визнав вчинення підприємством порушень чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. у справі №2а/0370/3282/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", м.Луцьк до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. у справі №2а/0370/3282/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве", м.Луцьк до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Л.П. Іщук
Суддя І.О. Яворський
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.08.2014р.