05 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/687/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,
прокурора - Лисенко Н.М.,
та представників сторін:
від позивача - Бєлєнкіна Л.А.,
від відповідача - Тур Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Кременчуцький автоскладальний завод" до Полтавської митниці Міндоходів, за участю прокуратури Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Кременчуцький автоскладальний завод" (надалі - позивач, ТОВ "ВО "КрАСЗ") звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці (надалі також відповідач, Митниця) та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року №№54, 55, 56, 57, 58, 59, 61 та від 28 січня 2013 року №6.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "ВО "КрАСЗ" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ввізного мита, акцизних платежів, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій загалом в розмірі 32 819 127 грн 40 коп. Звертав увагу на те, що під час ввезення на митну територію України товарів ним дотримано митні процедури та виконано митні формальності, а Митницею прийнято вантажні митні декларації та визнано митну вартість товарів і їх класифікацію за УКТ ЗЕД.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на те, що на підставі наданої Генеральною митною адміністрацією Китайської Народної Республіки (далі по тексту - КНР) інформації про вивезення з КНР автомобілів марок "FAW" та "GELLY" Департаментом митного аудиту, аналізу та управління ризиками Державної митної служби України проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ "ВО "КрАСЗ" за період з 01 січня 2010 року по 09 листопада 2012 року, за результатами якої встановлено, що задекларовані позивачем під час митного оформлення відомості не відповідають фактичним обставинам та свідчать про порушення підприємством законодавства України з питань державної митної справи в частині заниження митної вартості ввезених на митну територію України товарів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Митниці.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "ВО "КрАСЗ" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36410382 /т. ІІІ, а.с. 4-6/.
Між позивачем та компанією "MANFORD ENTERPRISES LIMITED" (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) 20 березня 2009 року укладено контракт №1/09-ВО, за змістом якого продавець (компанія "MANFORD ENTERPRISES LIMITED") продав, а покупець (ТОВ "ВО "КрАСЗ") придбав на умовах CFR-Іллічівськ або Одеса, Україна комплектуючі збірних комплектів автомобілів фірми FAW (КНР), "Ssangyong Motor Company" (Республіка Корея), "Great Wall Motor Company Limited" (КНР), згідно з номенклатурою, в кількості та за ціною, що вказані у додатках і специфікаціях до даного договору /т. ІІ, а.с. 229-235/.
У ході виконання умов даного контракту позивачем протягом 2010-2011 років на митну територію України ввезено складові частини до автомобілів марок FAW та GELLY.
При цьому, у кожному конкретному випадку позивач дотримав всіх необхідних митних процедур щодо ввезення товару на митну територію України, задекларував товар та сплатив податки і обов'язкові платежі у визначеному законом розмірі. У питаннях визначення кодів товарів за УКТ ЗЕД митний орган визнав класифікацію, вказану позивачем у вантажних митних деклараціях, дозволив ввезення таких товарів на митну територію України та їх випуск у вільний обіг.
У подальшому, Департаментом митного аудиту, аналізу та управління ризиками Державної митної служби України проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ "ВО "КрАСЗ" за період з 01 січня 2010 року по 09 листопада 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 16 листопада 2012 року №0001/12/000000000/0036410382 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог статей 264 та 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-ІV в частині достовірності декларування митної вартості імпортованих товарів та вимог Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД, зокрема правила 2а, Приміток до Групи 87 УКТ ЗЕД, затверджених Законом України "Про Митний тариф України" від 05 квітня 2001 року №2371-ІІІ.
За висновком Акта перевірки, заниження митної вартості імпортованих товарів та невірна їх класифікація призвели до порушення ТОВ "ВО "КрАСЗ" вимог:
- статті 7 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05 лютого 1992 року №2097-XII;
- статті 3 Закону України "Про акцизний збір" від 18 грудня 1991 року №1996-ХІІ та пункту "в" статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №18-92 "Про акцизний збір";
- підпункту 214.1.2 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України;
- пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
Стверджуючи про порушення ТОВ "ВО "КрАСЗ" вказаних вище норм законодавчих актів, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання загалом в розмірі 28 085 147 грн 04 коп. (в т.ч., 11 274 757 грн 41 коп. - ввізне мито, 2 496 827 грн 46 коп. - акцизний податок, 14 313 562 грн 17 коп. - податок на додану вартість) та завищення податкового зобов'язання загалом в розмірі 1 553 836 грн 72 коп. /т. І, а.с. 19-28/.
На підставі висновків Акта перевірки Митницею 19 листопада 2012 року сформовано та надіслано ТОВ "ВО "КрАСЗ" наступні податкові повідомлення-рішення:
- №54 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 020" в розмірі 772 015 грн 11 коп. (в т.ч., за основним платежем - 514 676 грн 74 коп., за штрафними санкціями - 257 338 грн 37 коп. /т. ІІ, а.с. 191/;
- №55 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 020" в розмірі 1 024 321 грн 38 коп. (в т.ч., за основним платежем - 1 024 267 грн 38 коп., за штрафними санкціями - 54 грн) /т. ІІ, а.с. 191/;
- №56 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 021" в розмірі 7 040 147 грн 11 коп (в т.ч. за основним платежем - 5 632 117 грн 69 коп., за штрафними санкціями - 1 408 029 грн 42 коп.) /т. ІІ, а.с. 192/;
- №57 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, 021" в розмірі 4 103 882 грн 60 коп. (в т.ч., за основним платежем - 4 103 695 грн 60 коп., за штрафними санкціями - 187 грн. /т. ІІ, а.с. 192/;
- №58 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Акциз на транспортні засоби (крім мотоциклів і велосипедів), 085" в розмірі 1 088 485 грн 94 коп. (в т.ч., за основним платежем - 1 088 298 грн 94 коп., за штрафними санкціями - 187 грн) /т. ІІ, а.с. 193/;
- №59 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Акциз на транспортні засоби (крім мотоциклів і велосипедів), 085" в розмірі 1 760 660 грн 65 коп. (в т.ч., за основним платежем - 1 408 528 грн 52 коп., за штрафними санкціями - 352 132 грн 13 коп.) /т. ІІ, а.с. 193/;
- №60 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 028" в розмірі 11 742 489 грн 27 коп. (в т.ч., за основним платежем - 7 828 326 грн 18 коп., за штрафними санкціями - 3 914 163 грн 09 коп.) /т. ІІ, а.с. 194/;
- №61 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 028" в розмірі 6 485 476 грн 99 коп. (в т.ч., за основним платежем - 6 485 235 грн 99 коп., за штрафними санкціями - 241 грн) /т. ІІ, а.с. 194/.
За наслідками процедури адміністративного узгодження Державною митною службою України винесено рішення від 22 січня 2013 року №11.1/1.2-15.1/623, яким зобов'язано Митницю надіслати позивачу нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, донарахованого податковим повідомленням-рішенням від 19 листопада 2012 року №60; податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 листопада 2012 року №№54, 55, 56, 57, 58, 59, 61 - залишено без змін /т. ІІ, а.с. 219-225/.
На виконання вказаного рішення Митницею сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 28 січня "2012" року №6 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, 028" в розмірі 10 544 137 грн 62 коп. (в т.ч., за основним платежем - 7 828 326 грн 18 коп., за штрафними санкціями - 2 715 811 грн 44 коп.) /т. ІІ, а.с. 227/.
При цьому, в силу положень пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року №60 вважається відкликаним.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з положень частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За наведених обставин, суд зазначає, що спірні відносини сторін стосуються здійснення митними органами митного контролю після митного оформлення товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної, зокрема, у постановах від 23 січня 2011 року (справа №21-272а11), від 16 січня 2012 року (справа №21-116а11), від 18 вересня 2012 року (справа №21-203а12), від 04 липня 2013 року (справа №21-202а13), митний контроль може мати місце й після завершення процедури митного оформлення товару, однак за умови наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
При цьому, термін "обґрунтована підозра" є оціночним поняттям, значення якого не наведено в жодному чинному нормативно-правовому акті України.
Водночас, керуючись приписами статей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України, можливо вказати на визначення цього терміна, наведене в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі "Фокс, Кембелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) Європейський Суд з прав людини зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин".
Як неодноразово пояснювала в ході судового розгляду справи представник відповідача, у спірних відносинах наявність обґрунтованої підозри у вчиненні позивачем порушень вимог законодавства з питань податкової та митної справи полягала в отриманні Державною митною службою України інформації від Генеральної митної адміністрації КНР щодо експортованих з території Китайської Народної Республіки товарів.
За твердженням представників відповідача, зазначену інформацію викладено у листі Генеральної митної адміністрації КНР №2012/UA/001 (без зазначення дати).
Суд неодноразово постановляв ухвалу про витребування зазначеного листа як від Полтавської митниці Міндоходів, так і від Державної митної служби України, Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України, Департаменту митної справи Державної фіскальної служби України.
У судовому засіданні 05 серпня 2014 року представником відповідача надано копію листа Генеральної митної адміністрації КНР №2012/UA/001 (без зазначення дати) /т. 22, а.с. 145-150/.
Дослідивши зазначену копію листа, суд не виявив жодних доводів, що могли б свідчити про наявність будь-якої розумної підозри у вчиненні позивачем правопорушень митного та податкового законодавства. Більш того, у даному листі не наведено жодних посилань на конкретні господарські операції, партії поставок товарів та часові рамки їх здійснення.
Натомість, лист містить лише прохання про надання українською стороною більш точних даних та детальної інформації.
За наведених обставин, виходячи зі змісту зазначеного листа, викладена в ньому інформація аж ніяк не може вважатись тією обґрунтованою підозрою у вчиненні підприємством порушень, за наявності якої допускається проведення митного контролю після завершення митного оформлення товару.
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи і посилання відповідача на інформацію з експортних митних декларацій КНР, оскільки до суду не надано таких декларацій. Факт наявності таких декларацій у контролюючого органу та їх дослідження в ході проведення перевірки жодним чином не підтверджено.
Водночас, як пояснила представник позивача, під час проведення митного оформлення товарів посадовими особами Митниці надання експортних митних декларацій не вимагалось, а митну вартість товару визначено за ціною, вказаною у контракті від 20 березня 2009 року №1/09-ВО.
Будь-яких інших обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для проведення спірної перевірки контролюючим органом не наведено.
Водночас, суд зазначає, що до матеріалів справи залучено копії вантажних митних декларацій, за якими на митну території України позивач у спірний період ввозив товари з Китайської Народної Республіки, разом з додатками /т. 3, а.с. 139 - т. 21, а.с. 221/.
У ході судового розгляду справи представник відповідача не заперечувала, що митний орган погодив код товарів за УКТ ЗЕД, зазначений декларантом у вантажних митних деклараціях, провів процедуру митного оформлення товарів та дозволив випуск таких товарів у вільний обіг на території України.
Крім того, представник відповідача визнала, що на момент завершення процедури митного оформлення товарів позивач у повному розмірі сплатив визначені законом податки та інші платежі.
За приписами статті 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Крім того, відповідно до положень статті 69 Митного кодексу України 13 березня 2012 року №4495-VI товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку про те, що прийнявши вантажні митні декларації, віднісши товар до певного коду товарної номенклатури та пропустивши його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), контролюючі органи не мали правових підстав для формування податкових повідомлень-рішень про донарахування ТОВ "ВО "КрАСЗ" грошових зобов'язань, за відсутності документального підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні позивачем порушень вимог податкового та митного законодавства.
Аналогічну правову позицію наведено в перелічених вище судових рішеннях Верховного Суду України, що є обов'язковими до врахування під час розгляду даної справи.
Окрім того, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про порушення ТОВ "ВО "КрАСЗ" вимог митного та податкового законодавства в частині заниження останнім зобов'язання зі сплати податків та митних платежів.
Так, дослідивши долучені до матеріалів справи копії вантажних митних декларацій з додатками, суд, зважаючи на наведену в них конкретизацію опису товару, дійшов висновку про те, що на митну територію України позивач ввіз саме комплектуючі частини автотранспортних засобів (автомобілів), як про це безпосередньо вказано у ВМД, а не готові автомобілі, як про те стверджував відповідач.
Таким чином, на переконання суду, ввезені позивачем на митну територію України товари правомірно класифіковано у товарних позиціях 8707 10 10 10 (кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705: - кузови (для моторних транспортних засобів товарної позиції 8703: - - для промислового складання: - - - укомплектовані) та 8707 90 90 00 (кузови (включаючи кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705: - - інші) УКТ ЗЕД.
Доводи відповідача про те, що позивач ввіз на митну територію України готові автотранспортні засоби (автомобілі легкові, моторні транспортні засоби для перевезення вантажів), які необхідно класифікувати в товарних позиціях: 8704 21 31 00 (моторні транспортні засоби для перевезення вантажів: - - з повною масою транспортного засобу не більше як 5 т: - - - - - нові) - стосовно автотранспортних засобів марки FAW; 8703 22 10 00 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: - - з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1000 см3, але не більше як 1500 см3: - - - нові) та 8703 23 19 10 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: - - з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більше як 3000 см3: - - - - інші: - - - - - з об'ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більше як 2200 см3) не підтверджені жодними належними у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, ґрунтуються на припущеннях та спростовані долученими до матеріалів справи копіями товаро-супровідних документів.
Стосовно посилань представника відповідача на те, що ТОВ "ВО "КрАСЗ" пропущено строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від , визначений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Відповідно до вказаної норми у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Разом з цим, як визначено пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, слідує, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі викладеного, суд зазначає, що строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів з дня отримання таким платником податкового повідомлення-рішення.
А відтак, доводи представника відповідача щодо пропущення позивачем строку оскарження до суду податкового повідомлення-рішення від 28 січня "2012" року №6 є хибними.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень,
Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.
Натомість, в ході судового розгляду справи спростовано доводи Митниці про необхідність донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати ПДВ, акцизного збору та ввізного мита у зв'язку з наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім порушень вимог податкового та митного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що прийнявши оскаржені рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.
За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, а позов - задовольнити.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем помилково зазначено рік складення податкового повідомлення-рішення №6, а саме - замість 28 січня 2013 року вказано 28 січня 2012 року /т. ІІ, а.с. 227/.
Оскільки чинним законодавством не передбачено можливості внесення контролюючим органом виправлень до рішень про донарахування грошових зобов'язань, суд, враховуючи наведене та керуючись частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та всебічного захисту прав та законних інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, а саме - скасувати податкове повідомлення-рішення Митниці від 28 січня "2012" року №6.
Крім того, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 19 листопада 2012 року №№54, 55, 56, 57, 58, 59, 61, від 28 січня "2012" року №6.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2290 грн 41 коп. /т. І, а.с. 3; т. ІІІ, а.с. 3/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Кременчуцький автоскладальний завод" до Полтавської митниці Міндоходів, за участю прокуратури Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці від 19 листопада 2012 року №№54, 55, 56, 57, 58, 59, 61, від 28 січня "2012" року №6.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Кременчуцький автоскладальний завод" (код ЄДРПОУ 36410382) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев'яносто) гривень 41 (сорок одна) копійка.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2014 року.
Суддя О.О. Кукоба