Справа № 761/9950/14-к
Провадження №1-кп/761/706/2014
іменем України
05 серпня 2014 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110100018406 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (будинок для безпритульних) та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (зі слів), в силу ст.. 89 КК України раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 , будучи притягненим до кримінальної відповідальності Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві 30.09.2013р. за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, повторно вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 16 грудня 2013 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_3 , вирішив заволодіти мобільним телефоном раніше не знайомого ОСОБА_5 , зловживаючи довірою останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з проханням надати йому мобільний телефон, повідомивши при цьому завідомо неправдиву інформацію про те, що йому нібито необхідно терміново перевірити свою електронну пошту. ОСОБА_5 , будучи введеним в оману, довіряючи ОСОБА_4 та будучи впевненим в його порядності, добровільно передав йому свій мобільний телефон. Отримавши в руки мобільний телефон, ОСОБА_4 під приводом зарядки даного телефону відійшов від ОСОБА_5 , та скориставшись тимчасовою відсутністю останнього та його знайомих, з місця вчинення злочину зник, внаслідок чого шляхом зловживання довірою заволодів приватним майном ОСОБА_5 , а саме:
- мобільним телефоном марки «Самсунг Гелексі С-4», вартістю 5486 гривень;
- сім-карткою оператора «МТС», яка матеріальної вартості не має, на рахунку знаходилось 8 гривень;
- флеш-карткою об'ємом 16 Гб, вартістю 464 гривні; а всього на загальну суму 5958 гривень, яким розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та суду надав показання, що 16 грудня 2013р. зранку перебував по АДРЕСА_3 , де зустрів раніше невідомого чоловіка, у якого попрохав мобільний телефон під приводом перевірки електронної пошти. Скориставшись відсутністю потерпілого, він заволодів даним телефоном, який в подальшому продав, кошти витратив на власні потреби.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію злочину, дані про особу обвинуваченого.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений в силу ст.. 89 КК України раніше не судимий, не працює, неодружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується задовільно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого, суд вважає що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено вироком Печерського районного суду м. Києва до двох років позбавлення волі, та вчинив новий злочин до постановлення вироку Печерського районного суду м. Києва, відповідно до ст. 70 КК України, суд вважає необхідним поглинути новим покарання невідбуте ним покарання за попереднім вироком.
Крім того, ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вирішуючи клопотання обвинуваченого, суд приходить до наступного.
Так, суд першої інстанції, діючи відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.. 85 КК України, ч. 2 ст. 373 КПК України, встановивши на стадії судового розгляду кримінального провадження наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, за доведеності вини особи, за її ініціативою щодо застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», а також за відсутності заперечень з її сторони якщо вона не була ініціатором, постановляє обвинувальний вирок із звільненням особи від відбування покарання.
Підстави, які слугують звільненню особи від відбування покарання, визначено у статтях 1-5 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року з наступними змінами, підлягає скороченню наполовину невідбута частина покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 5 цього Закону.
Беручи до уваги, що в судовому засіданні не встановлено підстав звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. ст. 1 - 5 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року з наступними змінами, а питання скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженим на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягає вирішенню на стадії виконання вироку, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» задоволенню не підлягає.
Речові докази, а саме: мобільний телефон «Самсунг Гелексі С-4», що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , слід вважати власністю ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначеним покаранням поглинути не відбуте покарання згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014р. і визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 11.02.2014 року, зарахувавши в строк відбуття покарання відбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2014 року, з 11.02.2014 року по 04.08.2014 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Речові докази, а саме: мобільний телефон «Самсунг Гелексі С-4», що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , вважати власністю ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: