Справа № 505/1839/14-ц
Провадження № 2/505/1075/2014 року
"06" серпня 2014 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Вергопуло А.К.,
при секретарі - Чебан О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -
Начальник головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Луцюк П. С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 стверджуючи, що 02 квітня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 07 квітня 2014 року, 11 квітня 2014 року відповідач звертався на Урядову гарячу лінію та зазначив відомості, які не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Позивач просив суд визнати інформацію ОСОБА_2 в зверненнях на Урядову гарячу лінію 0-800-507-309 реєстраційний індекс ЛЕ -2056407 від 02 квітня 2014 року, ЛЕ -2060300 від 04 квітня 2014 року, ЛЕ -2066479 від 07 квітня 2014 року, ЛЕ - 2077621 такою, що містить завідомо неправдиві відомості та принижує честь та гідність, а також репутацію начальника ГУМВС України в Одеській області Луцюка П.С., зобов'язати ОСОБА_2 у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення листів до МВС України та Кабінету Міністрів України з наступним текстом:
" ОСОБА_2 , виконуючи рішення Котовського районного суду Одеської області, повідомляє, що поширена в зверненнях на на Урядову гарячу лінію 0-800-507-309 реєстраційний індекс ЛЕ -2056407 від 02 квітня 2014 року, ЛЕ -2060300 від 04 квітня 2014 року, ЛЕ -2066479 від 07 квітня 2014 року, ЛЕ - 2077621 інформація про начальника ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 про те, що:
« 26 березня 2014 року м. Котовськ, Одеської області відвідав в.о. начальна ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 .
Вважаю його приїзд формальний та для «галочки».
Прийом був обмежений мінімально по-часу усього 2 години. Перед цим ОСОБА_4 колишній даїшник, не вивчив проблеми районного підрозділу до якого виїжджав, тоді б він знав що в листопаді 2013 року представник МВС проводив прийом та він продовжувався більше 4-х годин.
Теперішній начальник ГУМВС приділив по 5 хвл. На кожного відвідувача, гр. ОСОБА_5 надав докази злочинної діяльності місцевих керівників міліції більше ніж на 100 аркушах та обласному міліціонеру це не цікаво. Мою пропозицію відвідати військову частину як місце для розташування національної гвардії начальник ГУМВС відхилив, повідомивши його це не цікавить.
Ще вказаний колишній даїшник пообіцяв, що приїде до Котовська начальник СУ ГУМВС України в Одеській області та ґрунтовно розбереться з кримінальними справами, однак ОСОБА_6 знову ж проведе прийом громадян на протязі 2-х годин.
Ґрунтовно це виходить по 5 хвл. На кожне ЄРДР.
Вказані у зверненні працівники міліції підривають авторитет нової влади, а бажання ОСОБА_7 зводиться тільки до того щоб отримати генеральські погони.
Прошу вжити заходи та усунути з посад горе міліціантів»;
«З бездіяльності начальника ГУМВС України П.Луцюка, а саме проведення формального прийому громадян в м.Котовськ Одеської області, який проходив у кабінеті міського голови, котрий вчиняє корупційні діяння та очільником організованої злочинної групи по викраданню бюджетних коштів. За великої кількості відвідувачів ОСОБА_4 не забажав продлити :прийом, на усі багаточисленні проблеми просто відмахувався та повідомив, що пришле начальника слідчого управління Цвєткова. Останній приїхав до Котовську теж усього на 2 години, не перевірив жодний ЄРДР, просто робив вигляд що слухає, куди потім подів заяви незрозуміло.
ОСОБА_4 не звільнив жодного заступника колишнього начальника ГУ МВС. з підстав того що колись він був підпорядкування теперішнього свого заступника Фучеджі. Вказаний заступник з громадської безпеки може бути причетний в організації побиття журналістів біля Одеської ОДА, але ОСОБА_4 його не звільняє, можливо навіть сприяє приховування цього факту.
Таким чином за антинародну та антиукраїнську діяльність ОСОБА_4 зі своїм «прислужником колишньої влади» Фучеджи повинен бути звільнений з ОВС»;
«До нашого м. Котовськ, Одеської області приїжджав новопризначений начальник ГУМВС України в Одеській області Петро Луцюк.
Приїджав, щоб добряче пообідати та зазирнути у кишеню мера Іванова, котрий як 10 років назад за корупцію повинен сидіти в тюрмі.
Начальник ГУМВС прийом провів нашвидкоруч, ніяких нагальних питань не вирішив, з громадськістю не зустрівся, стан у райвідділі міліції не перевірив, а то б бачив, що колишні керівники держави не висять на дошці розшуку міліції. Дільничні пункти не відвідав, а що там відвідувати коли їх немає, з членами громадських формувань не зустрівся.
На злочинні дії влади та речові докази які йому я намагався показати, він не захотів відреагувати. Цьому колишньому «даїшнику» потрібні тільки генеральські погони, женіть його у шию. А то він уже спік коровай та збирається зустрічати російські війська в Одесі»
« 10 квітня 2013 року в м. Одесі сталися масові заворушення спровоковані проросійськими силами. Ці події сталися за бездіяльності начальника ГУМВС в Одеській області Петра Луцюка, котрий нічого не робить, тільки-но чекає звання генерала.
Прошу провести перевірку його призначення на цю посаду та скільки й кому він за це заплатив у новому уряді...»
є недостовірною. Начальнику ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 приносяться вибачення".
Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн., яку перерахувати на рахунок Андрієво-Іванівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 600,00 грн., який перерахувати на рахунок Андрієво-Іванівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей сиріт та д:гей позбавлених батьківського піклування.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про розгляд справи за його відсутності.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій позов не визнавав та просив про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 02 квітня 2014 року, 04 квітня 2014 року, 07 квітня 2014 року, 11 квітня 2014 року звертався на Урядову гарячу лінію зі скаргою на ім'я начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 , в яких посилався на порушення з боку позивача діючого законодавства.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно п.15 постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно п.18 постанови позивач повинен довести, що внаслідок поширення інформації було порушено його особисті немайнові права.
Крім цього, згідно п.21 постанови при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх честі, гідності та ділової репутації має свої особливості.
Відповідно до Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Комітету Ради Європи, вказується , що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Позивач є публічною особою.
Згідно ст.ст.277, 297 ЦК України фізична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації, внаслідок поширення якої порушено її особисті немайнові права.
Однак, суд вважає, що інформація, про яку йдеться в зазначеному, повинна бути не тільки недостовірною, але і розповсюдженою з метою приниження честі, гідності та ділової репутації особи, якої вона стосується.
Суд вважає, що звернення особи не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами, не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам іншої особи.
Суд вважає, що ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Луцюк П. С. на Урядову лінію не з метою приниження його честі, гідності та ділової репутації, а з метою перевірки відомостей про незаконні дії начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
При таких обставинах позовні вимоги начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Луцюк П. С. щодо визнання інформації недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, є необґрунтованими.
Виходячи з положень ст.19 Конституції України, ст. ст.16, 277 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено.
Крім того, позивач в своїх позовних вимогах просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. та понесені судові витрати, які пов'язані з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи, що дії відповідача не є неправомірними, позовні вимоги начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Луцюк П. С. щодо стягнення з ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди та стягнення судових витрат є необґрунтованими.
При таких обставинах позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, -
Відмовити в задоволені позову начальника головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення або отримання копії шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя