справа № 462/6152/13-а
02 липня 2014 року. м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Галайко Н.М.,
при секретарі Фрейдун А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про скасування постанови,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Інспекції ДАБК У Львівській області в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 1з/114-ф у справі про адміністративне правопорушення від 10.04.2012 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення. Покликається на те, що Інспекція ДАБК у Львівській області не мала права виносити оскаржувану постанову.
В судове засідання позивач не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та дату судового розгляду справи.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та подав заяву в якій просив слухати справу у його відсутності. Крім того, у своїй заяві представник позивача пояснив суду, що позивач узаконила самочинне будівництво (самовільно надбудову над квартирою) на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2013 року та зареєструвала право власності на реконструйовану квартиру. Крім того, Львівським окружним адміністративним судом було винесено постанову від 16 січня 2014 року відповідно до якої Інспекції ДАБК у Львівській області було відмовлено у задоволенні позову про примусове виконання припису №2/01-з від 10.01.2013 р., на підставі якого було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.
Відповідач в судове засідання не з'явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно всі матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10.01.2012 року проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва з приводу виконання позивачем надбудови мансарди над квартирою АДРЕСА_1. За результатами перевірки цього ж числа складено акт №2/01-з, згідно висновків якого позивач в 2007 році здійснила виконання будівельних робіт з влаштування шатрового даху та мансарди в об'ємі утвореного горища над квартирою АДРЕСА_1 без виготовленої та затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 7,9,27 Закону України «Про архітектурну діяльність».
У зв'язку з цим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою у Львівській області винесено припис №2/01-з від 10.01.2013 року та запропоновано знести об'єкт самочинного будівництва - надбудову мансарди над квартирою АДРЕСА_1 та привести частину багатоквартирного житлового будинку до попереднього стану (згідно технічної документації на будинок).
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 26.03.2013 року проведено позапланову перевірку виконання вимог припису №2/01-з від 10.01.2013 року, за результатами якої складено акт №24/03-з від 26.03.2013 року про невиконання позивачем вимог припису.
Відповідно до постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 1з/114-ф у справі про адміністративне правопорушення від 10.04.2013 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до оскаржуваної постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 1з/114-ф по справі про адміністративне правопорушення від 10.04.2013 року вбачається, що позивач не виконала вимоги припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області №2/01-з від 10.01.2013 р. про знесення самочинно добудованої мансарди над квартирою АДРЕСА_1 та приведення вказаної квартири до попереднього стану.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначає Закон України "Про архітектурну діяльність", який спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлює Закон України "Про планування і забудову територій".
Відповідно до ст. 31 вказаного Закону України державний контроль за плануванням, забудовою, іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими виконавчої влади.
Одними з основних завдань Держархібудінспекції є виконання дозвільних. реєстраційних функцій та здійснення державного архітектурно-будівельний контролю (п.3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого ПКМУ від 18.10.2006 р. № 1434).
Відповідно до пункту 1 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого ПКМУ від 25.03.1993 року № 225 (в редакції ПКМУ від 07.04.1995 р. № 253) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Відповідно до покладених на Держархібудінспекцію завдань видача замовникам (забудовникам) та реєстрація в установленому порядку дозволу на виконання робіт з нового виробництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (будівельні роботи) здійснюється її територіальними органами ( пп.1 п.3 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, пп.5 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію).
Згідно ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Територіальні органи Держархібудінспекції мають право давати у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушення вимог законодавства тощо.
Пунктом 4 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 244) встановлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №244 протягом трьох днів після оформлення протоколу, інші необхідні матеріали (висновки експертів, дані лабораторних досліджень, фотографії, відомості про попередні порушення тощо) подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій накладати штраф.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994р. № 208/94-ВР (далі-Закон №208/94) встановлено, що накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.
Визначені приписи статті 3 Закону №208/94 повністю кореспондуються з приписами п.2 Порядку №244.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку №244 питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.
Відповідно до ч.11 ст. 2 Закону №208/94 та абз.2 п.13-1 Порядку №244 штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
В силу вимог пункту 7 Порядку №244 рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу), що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.188-42 КУпАП, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається із диспозиції ч.1 ст.188-42 КУпАП, відповідальність передбачена цитованою статтею наступає за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно із матеріалами справи, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02.08.2013 р. у справі №462/5540/13-ц за цивільним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, за нею визнано право власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №813/2899/13-а відмовлено Інспекції ДАБК у Львівській області у задоволенні позову про виконання вимог припису №2/01-з від 10.01.2013 року. Вказані вище судові рішення набрали законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2013 року та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року виконання вимог припису відповідача №2/01-з від 10.01.2013 року на даний час не може мати місце, оскільки позивач є власником самочинно реконструйованої квартири. Суд також звертає увагу на те, що метою накладення адміністративного стягнення є покарання особи за невиконання законних вимог органів влади та спонукання правопорушника виконати такі вимоги. В даному випадку накладений штраф на позивача був спрямований на покарання позивача за невиконання вимог припису №2/01-з від 10.01.2013 р., який в свою чергу не може бути виконаний.
Разом з тим, строк накладення адміністративного стягнення передбачений ч.11 ст. 2 Закону №208/94 та абз.2 п.13-1 Порядку №244 є пропущений, оскільки позивач здійснила самочинне будівництво в 2007 році, натомість оскаржувана постанова винесена в 10 квітня 2013 року, тобто через 6 років, з дня вчинення правопорушення.
П. 9 Постанови КМУ від 23.05.2011 року №553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
В матеріалах справи відсутні докази проведення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області позапланової перевірки 10.01.2013 року в присутності позивача, яка є забудовником.
Відповідно до абз. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, в порушення положень ст. 256 КУпАП, позивачу не було роз'яснено його прав, встановлених ст. 268 КУпАП та не було його оповіщено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Доказів протилежного суду не надано, такі відсутні в матеріалах справи.
Згідно абз. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В матеріалах справи відсутні докази належного оповіщення Позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, зокрема пропуск строку накладення адміністративного стягнення, порушення процедури розгляду справи про адміністративне правпорушення та відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, оскільки, як зазначалося вище, вимоги припису не можуть бути виконані, а Львівським окружним адміністративним судом в постанові від 16 січня 2014 року відмовлено в примусовому виконанні припису відповідача, з чим відповідач погодився, оскільки не оскаржував вказану постанову, суд вважає безпідставним визнання позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та притягнення її до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 5100 гривень.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Згідно з вимогами п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього кодексу
Станом на момент прийняття оскаржуваної постанови встановлені ст. 38 КУпАП строки сплили.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, п.7 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Позов задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 1з/114-ф у справі про адміністративне правопорушення від 10.04.2012 року про накладення на ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя Галайко Н.М.