Єдиний унікальний номер 254/1627/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5882/2014
Головуючий в 1 інстанції Сенчишин Ф.М.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 55
05 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Папоян В.В., Биліни Т.І.,
при секретарі Чекіній А.А.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, доплати за понаднормово відпрацьований час та відшкодування моральної шкоди, зобов'язання подати кореговані звіти до Пенсійного фонду України з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року,-
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Шахтоуправління «Донбас» на користь ОСОБА_2: середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 13 271,04 грн., який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.; судові витрати з оплаті судового збору у розмірі 229,41 грн., судові витрати з оплаті правової допомоги у розмірі 551,96 грн., а всього стягнуто 15 052,41 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» в дохід держави судовий збір у розмірі 257,79 грн.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 39 260,16 грн., доплату за надурочні роботи за період з 12 серпня 2008 року по 07 жовтня 2013 року у розмірі 34 768,97 грн., на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн., витрати по сплаті за правову допомогу у розмірі 3 250 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,41 грн. Апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими та суперечливими.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 з 23 червня 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та 7 жовтня 2013 року звільнений за власним бажанням.
При звільненні позивачеві нарахований остаточний розрахунок у загальному розмірі 12 658,62 грн., в тому числі доплата за понаднормовий час перебування у шахті у розмірі 2 861,69 грн. та понаднормовий час пересування в шахті до місця роботі у розмірі 11,11 грн. З відрахуванням обов'язкових утримань сума до виплати склала 8 133,17 грн. за рахунок підприємства та 1 912,80 грн. за рахунок Фонду соціального страхування (оплата лікарняного).
В судовому засіданні встановлено, що з вищезазначених коштів перераховані відповідачем на банківський рахунок позивача: 5 133 грн. платіжним дорученням № 3236 від 25 листопада 2013 року, 3 000 грн. платіжним доручення № 3681 від 29 листопада 2013 року, 1 912,80 грн. платіжним дорученням № 3886 від 12 грудня 2013 року.
За таких обставин, суд першої інстанції, виходячи в вимог ст. 117 КЗпП України, обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08 жовтня 2013 року по 12 грудня 2013 року за 48 робочих днів, 13 271,04 грн., виходячи з середньоденного заробітку позивача за останніх два місяці роботи 276,48 грн., провівши розрахунок у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про стягнення доплати за понаднормово відпрацьований час, суд першої інстанції правильно виходив з того, що колективним договором, укладеним між відповідачем та трудовим колективом, визначений нормативний час до 1 години для пересування в шахті до початку зміни від ствола до робочого місця та назад після закінчення зміни, який оплачується з розрахунку 3,234 мінімальної тарифної ставки за 1 час пересування, а також визначений час вимушеного неоплачуваного перебування працівника на підприємстві, регламентований його професійним розпорядком (включаючи перерву на обід та відпочинок) тривалістю в 1 годину. Конкретний час пересування в шахті від ствола до робочого місця і назад для кожної дільниці визначається наказами по підприємству.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги розрахунки позивача щодо розміру доплати за понаднормово відпрацьований час, оскільки дійшов висновку, що вони грунтуються на хибному тлумаченні діючого законодавства.
Доводи апелянта про наявність розбіжностей на суперечностей в наданих відповідачем документах щодо тривалості відпрацьованого позивачем робочого часу апеляційний суд визнає необгрунтованими, які спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Суд встановив, що понаднормовий час перебування позивача в шахті 88 годин 53 хвилини відповідачем оплачений в повному обсязі та заборгованість на час розгляду справи в суді по вказаних виплатах відсутня.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого зменшення розміру моральної шкоди, апеляційний суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки при ухваленні рішення про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. суд першої інстанції врахував вимоги ст. 237-1 КЗпП України, обставини справи, ступень спричинених позивачу несвоєчасним розрахунком моральних страждань, їхній характер і тривалість, глибину душевних страждань позивача, засади розумності, виваженості на справедливості.
Посилання апелянта на безпідставність зменшення суми витрат на оплату юридичної допомоги, є необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції при визначення розміру витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодування, враховані вимоги закону та надані позивачем докази.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно з зазначеною нормою склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копії договору про надання правової допомоги № 20/13 від 12 грудня 2013 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтсолюшт», 3 квитанції про сплату за правову допомогу на загальну суму 3250 грн., 2 акти приймання-здачи наданих послуг.
З урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», якими передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах,в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної пати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішення, суд першої інстанції, виходячи з обсягу виконаної роботи, навів в рішенні суду розрахунок витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню в розмірі 551,96 грн., і такий висновок суду доводами апеляційної скарги не спростовується.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі позивача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: В.В. Папоян
Т.І. Биліна