05 серпня 2014 р.Справа № 816/1396/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/1396/14
за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 12678,80 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/1396/14 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 12678,80 грн. на р/р 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийняті постанови судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/1396/14 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем 30 січня 2013 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку відповідача з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, за результатами якої складено акт перевірки № 407/1703/НОМЕР_1 від 30 січня 2013 року (а.с. 21-23), в якому зафіксовано порушення відповідачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 10143,04 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 10143,04 грн.
На підставі акта перевірки від 30 січня 2013 року № 407/1703/НОМЕР_1 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000371703 (а.с 19), яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10143,04 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 2535,76 грн.
Вищевказане податкове повідомлення-рішення направлялось контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте не було вручене адресату через закінчення терміну зберігання, що підтверджується копією конверту, наявною в матеріалах справи (а.с. 20).
Податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000371703 ФОП ОСОБА_1 у судовому та адміністративному порядку не оскаржувалось, внаслідок чого визначена вказаним документом сума податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є податковим боргом.
Таким чином, за відповідачем значиться податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 12678,80 грн.
У відповідності до пп. 20.1.34 та 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Тобто, приписами п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку здійснюються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Однак, позивачем в порушення вказаної черговості вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, що визначена пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, одночасно заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми податкового боргу за рахунок всіх його активів, в тому числі і коштів.
Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на відсутність рахунків у платника податків, в зв'язку з чим податковий орган позбавлений можливості діяти в порядку черговості по стягненню податкового боргу визначеному ст. 95 Податкового кодексу України, оскільки відсутність рахунків не є підставою для самостійної зміни порядку стягнення коштів, визначеного даною статтею.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/1396/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/1396/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.