Справа: № 826/5017/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
31 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та Головного державного інспектора управління державного нагляду по Центральному регіону Департаменту державного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації Пастух Ірини Іштванівни про визнання протиправним та скасування припису,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,з наступних підстав.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як свідчать обставини справи, 13 березня 2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації проведено перевірку на предмет дотримання законодавства про телекомунікації ПрАТ «МТС Україна», за результатами якої складно відповідний акт від 13 березня 2014 року №62/пос/154-1 (Акт перевірки).
У вище зазначеного Акті перевірки встановлено, що умови тимчасового припинення надання послуг з власної ініціативи, зазначені позивачем у підпункті 10.4.8 пункту 10.4 Умов користування мережами мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна», що регулюють відносини між оператором та абонентом, не відповідають вимогам пункту 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, що є порушенням вимог абзацу третього підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням НКРЗІ від 22.11.2012 №624, та пункту 1 частини другої статті 63 Закону України «Про телекомунікації».
У зв'язку з наведеним контролюючим органом винесено припис про усунення порушень законодавства про телекомунікації від 13 березня 2014 року №62/пос/154-3 (Припис), яким зобов'язано позивача усунути порушення виявленні при перевірці.
З метою скасування зазначеного припису ПрАТ «МТС Україна» звернулось з відповідним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Акт перевірки та Припис про усунення порушень законодавства про телекомунікації від 13 березня 2014 року №62/пос/154-3 прийнятті згідно чинного законодавства України у сфері телекомунікації і не спростовуються доводами позивача.
Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначає пункт 3 частини третьої ст. 19 Закону України «Про телекомунікації», для здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій уповноважені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, посадові особи мають право давати в межах своїх повноважень суб'єктам ринку телекомунікацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів.
Частиною другою ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» визначається, що умовами надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Права оператора, провайдера повинні передбачати припинення діяльності з надання послуг відповідно до законодавства, зазначено в абзаці третьому підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням НКРЗІ від 29 листопада 2012 року №624 (Основні вимоги).
Відповідно до пункту 38 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295 (Правила), оператори, провайдери мають право, зокрема на скорочення переліку послуг, тимчасове припинення або припинення їх надання відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та цих Правил.
Даними Правилами, а саме пунктом 38 визначено, що оператори, провайдери мають право, зокрема на скорочення переліку послуг, тимчасове припинення або припинення їх надання відповідно до Закону України «Про телекомунікації» та цих Правил.
Відповідно до пункт 52 вище зазначених правил передбачено, що скорочення переліку послуг, тимчасове припинення або припинення їх надання може здійснюватися за ініціативою споживача або оператора, провайдера відповідно до цих Правил, інших актів законодавства.
Згідно пункту 53 Правил, припинення надання однієї чи кількох послуг, замовлених споживачем, здійснюються за зверненням споживача чи ініціативою оператора, провайдера у випадках та порядку, визначених цими Правилами.
Пункт 54 Правил визначає, що оператор, провайдер здійснює тимчасове припинення надання послуг за заявою споживача відповідно до договору на строк, зазначений у заяві, але не більш як один рік. При цьому такий строк може змінюватися за окремою заявою споживача. Тимчасове припинення надання послуг оплачується за тарифами, встановленими оператором, провайдером (для загальнодоступних послуг такий тариф не може перевищувати розміру абонентної плати за кожний місяць тимчасового припинення). Оператор, провайдер може тимчасово припиняти надання послуг з власної ініціативи в разі:
1) наявності заборгованості з оплати послуг понад строк чи суму, зазначені у договорі, відповідно до законодавства, а також закінчення коштів за передплачені послуги відповідно до законодавства та договору;
2) досягнення граничної суми коштів, визначеної договором;
3) виконання ремонтних робіт з усунення пошкодження телекомунікаційних мереж, технічних засобів телекомунікацій, профілактичних, планових ремонтних або інших робіт, виконання яких унеможливлює надання послуг;
4) виникнення стихійного лиха, надзвичайної ситуації, введення надзвичайного чи воєнного стану відповідно до законодавства;
5) виявлення несанкціонованого втручання споживача в роботу та/або використання телекомунікаційних мереж оператора або технічних засобів телекомунікацій провайдера;
6) встановлення факту розсилання споживачем спаму (на строк, визначений договором).
В основних вимогах до договору про надання телекомунікаційних послуг, а саме в підпункті 3.5.11 пункту 3.1 зазначено, що умови, порядок та строки тимчасового припинення, припинення надання послуг (окремих їх видів) та відновлення їх надання, зокрема :
- за заявою споживача;
- у зв'язку із заборгованістю з оплати послуг понад строк чи суму, зазначені у договорі, відповідно до законодавства, а також закінчення коштів за передплачені послуги відповідно до законодавства та договору;
- досягнення граничної суми коштів, визначеної договором;
- у зв'язку з проведенням оператором телекомунікацій профілактичних, ремонтних чи інших робіт, виконання яких унеможливлює надання послуг;
- у разі коли споживач не користувався послугами, на які не нараховується щомісячна плата та які потребують постійного використання додаткових ресурсів телекомунікаційних мереж (для послуг мобільного зв'язку);
- у зв'язку з виникненням стихійного лиха, надзвичайної ситуації, введенням надзвичайного чи воєнного стану відповідно до законодавства;
- порушення вимог законодавства щодо експлуатації кінцевого обладнання з боку споживача.
Так, відповідно до частини другої ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в Основних вимогах до договору про надання телекомунікаційних послуг та правилах надання та отримання телекомунікаційних послуг міститься вичерпний перелік підстав для тимчасового припиняння надання послуг, який не може бути розширений.
Доводи апелянта стосовно того, що цивільним договором, сторони мають право врегулювати свої відносини, котрі ним не врегульовані законом, на думку судової колегії є хибними, оскільки відповідне можливо лише у випадку коли правовідносини не врегульовані законодавством.
Підсумовуючи наведене судова колегія приходить до переконання, що відповідачем правомірно винесено припис від 13 березня 2014 року №62/пос/154-3, оскільки чинне законодавство у сфері телекомунікації має вичерпний перелік підстав для тимчасового припинення надання послуг з ініціативи оператора, до якого не відноситься, припинення договору з підстав - «характер користування послугами свідчить про те, що їх споживання було спрямовано на отримання додаткових вигод (бонусів, безкоштовних хвилин або якщо внаслідок інших подій збільшується сума коштів на особового рахунку) абонентами або у разі вчинення абонентом дій, спрямованих на отримання таких вигод іншими абонентами».
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.