Ухвала
30 липня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Журавель В.І.,
Завгородньої І.М. Іваненко Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, арбітражного керуючого Оскаленка Дмитра Петровича про внесення змін до записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року, -
У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. про внесення змін до записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Вимоги обґрунтовано тим, що 4 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким позичальник передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, 27 травня 2011 року без згоди банку як іпотекодержателя приватним нотаріусом було знято заборону на відчуження предмета іпотеки та виключено запис про обтяження із Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Посилаючись на указані обставини, позивач просив визнати дії нотаріуса неправомірними, визнати нечинними зміни до записів у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек від 27 травня 2011 року та відновити записи щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Марфін Банк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У справі встановлено, що 4 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким позичальник передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
4 серпня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою (а. с. 17).
Постановою господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі податкову заставу) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. У постанові зазначено, що активи боржника складаються із квартири АДРЕСА_1 (а. с. 21-24).
На підставі указаної постанови господарського суду 27 травня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 вилучено із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 (а. с. 18).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що підставою для внесення до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення (зняття) заборони та арештів є, зокрема, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається судами і слідчими органами на об'єкти нерухомого майна (звільнення з-під арешту). Рішення та постанови господарського суду є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, при знятті заборони на відчуження майна, що знаходиться в іпотеці, права іпотекодержателя порушені не були, оскільки він вправі задовольнити свої вимоги переважно перед іншими кредиторами за рахунок вищевказаного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника.
Із такими висновками погодитися не можна.
За ч. ч. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції станом на день укладення договору іпотеки), у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених
іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що
підлягають державній реєстрації, за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.
Згідно п. п. 2.6.1. - 2.6.3. наказу Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5 «Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», до Реєстру заборон вносяться дані про підстави виникнення обтяження: назва документа, його номер та дата, повне найменування органу, що накладає обтяження; дані про обтяжувача та про особу(осіб), щодо майна якої (яких) встановлено обтяження; дані про об'єкт обтяження: ідентифікаційні номери об'єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження.
Заборону щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 було знято на підставі заяви особи (арбітражного керуючого Оскаленком Д.М.), яка не є іпотекодержателем за договором, на підставі якого указану квартиру обтяжено іпотекою, постанова господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року не містить вказівки на конкретне майно ФОП ОСОБА_3, щодо якого необхідно скасувати обтяження, що суперечить змісту наведених норм.
Крім того, договором іпотеки від 4 серпня 2008 року забезпечено виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за договором споживчого кредиту як фізичної особи, а постанова господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року вирішує питання щодо майна ОСОБА_3 як підприємця.
Підстави для зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна ОСОБА_3 нотаріусом не перевірено.
Відповідно до п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5 «Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», на який посилається суд, однією з підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про зняття заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається судами у зв'язку із звільненням ними об'єктів нерухомого майна з-під арешту. Такі обставини мають місце тоді, коли арешт на об'єкт нерухомого майна накладається також судом, наприклад у порядку забезпечення позову.
У справі, яка розглядається, таких обставин не встановлено.
Крім того, у п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.
Судом не з'ясовано обставин, що унеможливили вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони приватним нотаріусом ОСОБА_7, яким було накладено заборону щодо відчуження квартири АДРЕСА_1.
За положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції станом на день винесення постанови господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3), кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний
виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право подавати заяви із грошовими вимогами до боржника у межах ліквідаційної процедури можуть лише ті кредитори, заборгованість боржника перед якими ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності. Саме вимоги таких кредиторів, забезпечені заставою майна громадянина-підприємця, задовольняються у третю чергу згідно ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Договором іпотеки від 4 серпня 2008 року забезпечено виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за договором споживчого кредиту як фізичної особи.
Предметом іпотеки за цим договором виступає квартира АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для постійного у ній проживання (п. 7 договору).
У п. 12.4 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки не є часткою, паєм (їх частинами) у статутному фонді підприємств, не є часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність.
За таких обставин, висновки судів про те, що ПАТ «Марфін Банк» вправі задовольнити свої вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 4 серпня 2008 року, за якими ОСОБА_3 виступає як фізична особа, а не підприємець, переважно перед іншими кредиторами за рахунок вищевказаного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника ФОП ОСОБА_3, не узгоджуються із вимогами закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції станом на день винесення постанови господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу
ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 4 статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції станом на день винесення постанови господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3) було визначено, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.
Оцінки таких положень суди не зробили, правомірність дій приватного нотаріуса ОСОБА_5 при вилученні із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 належним чином не перевірили, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Т.П. Дербенцева
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко