465/3282/14-ц
2/465/2242/14
Іменем України
(заочне)
15.07.2014 року. Франківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Мартинишини М.О.
при секретарі Кметь Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про встановлення розміру частки у спільній сумісній власності,-
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, покликаючись на те, що позивач по справі є родичем відповідача. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 16.04.2013 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Бобеляк Т.В, що зареєстрованому в реєстрі за 34-441 сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках. В даний час між нею та відповідачем виникають спори про порядок користування, володіння і розпорядження квартирою з проводу чого зверталась до суду. Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24.12.2013 року її позов задоволено до відповідача в частині виділення та користування площею квартири АДРЕСА_1, яке набрало законної сили. Однак відповідач наділі чинить її перешкоди в користуванні власним майном, а тому вона вирішили відчужити належне її майно. У зв'язку із тим, що не встановлено розміру часток кожного із співвласників та укласти договір щодо добровільного встановлення часток між сторонами не можливо, а тому вона змушена була звернутися до суду. Просить позов задоволити.
У судовому засіданні позивачкаа позовні вимоги підтримала, дав пояснення аналогічні викладеному у позові. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Згідно ст.ст.169,224 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, проти чого і не заперечила позивачка.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 16.04.2013 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Бобеляк Т.В, що зареєстрованому в реєстрі за №4-441 та свідоцтва №6155 про право власності на житло від 20.09.1993 року(а.с.4-6) сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках, однак частки вказаної квартири між співаниками не встановленні.
На сьогодніший день між позивачкою та відповідачем виникають спори про порядок користування, володіння і розпорядження квартирою з проводу чого позивачка зверталась до суду, що підтверджується рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24.12.2013 року(а.с.8-9).
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплені принципи непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч.1 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки їх майна, що є у спільній сумісній власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови від 22 грудня 1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» при відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін, а сторони укласти договір щодо визначення часток у добровільному порядку не можуть, оскільки між ними виникають спори, з приводу чого позивачка зверталась до суду з позовом, а тому суд приходить до висновку, що за кожним із співвласників квартири АДРЕСА_1 слід встановити розмір часток по 1/2 частини зазначеної квартири, позов є підставний та його слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, ст.ст. 370, 364, 366, 372 ЦК України, суд,-
позов задовольнити.
Встановити розмір часток співвласників у майні, що є спільною сумісною власністю, а саме у квартирі АДРЕСА_1 наступним чином:
- за ОСОБА_1 - 1/2 частини.
- за ОСОБА_2 - 1/2 частини.
Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мартинишин М.О.