31.07.2014 Справа № 756/13360/13-к
Унікальний № 756/13360/13-к
Порядковий № 1-кп/756/38/14
іменем України
31 липня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше судимого :
- вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна, на підставі ст. 46-1 КК України (1960 року) звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та сплатою штрафу;
- вироком Золотоніського районного суду Черкаської області від 12.04.2001 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців із конфіскацією майна;
- вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.08.2006 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, звільнений 06.04.2012 року умовно-достроково, невідбутий строк становить 1 рік 3 місяці 26 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
26.07.2013 року, близько 14 годин 45 хвилин, ОСОБА_8 , маючи непогашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення корисливих злочинів, реалізуючи умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, знаходячись на паркувальному майданчику за адресою : м. Київ, вулиця Полярна, 17-А, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, проник до автомобілю марки «Шевроле Каптіва» державний номерний знак НОМЕР_2 , із салону якого повторно таємно викрав сумку із ноутбуком «Тошиба Л 655», вартістю 4 500 гривень, флеш-накопичувач об'ємом 150 Гб, вартістю 350 гривень, та документи, які матеріальну цінність для власника не представляють.
Після чого ОСОБА_8 місце кримінального правопорушення залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок даного кримінального правопорушення власнику викрадених речей - потерпілому ОСОБА_7 завдана матеріальна шкода у розмірі 4 850 гривень, яка складається із вартості викраденого.
У судовому засіданні обвинувачений вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, показання давати відмовився, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України.
Проте, незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина підтверджується наступними доказами, що були досліджені безпосередньо судом :
- показами потерпілого ОСОБА_7 , який у судовому засіданні повідомив, що у липні 2013 року він по службових справах приїхав до міста Києва. Разом із знайомим на автомобілі останнього вони приїхали до магазину «Леруа Мерлен», зупинилися на парковці та пішли у магазин. Через деякий час по гучномовцю на парковку був викликаний його знайомий, який згодом зателефонував потерпілому та попросив підійти до автомобіля. Потерпілий, підійшовши до машини та подивившись через переднє скло, звернув увагу, що на задньому сидінні відсутня його сумка із ноутбуком. У цей час його окликнув знайомий і ОСОБА_7 побачив на зеленій зоні за парковкою незнайомого чоловіка, який був у наручниках, біля якого на землі лежала сумка потерпілого, у якій був ноутбук «Тошиба», флеш-накопичувачи та документи про отримання освіти. У подальшому всі викрадені речі були повернуті потерпілому, тому будь-яких претензій матеріального або морального характеру він до обвинуваченого не пред'являє. Відповідаючи на запитання, ОСОБА_7 повідомив, що коли виходив до магазину, сумку із ноутбуком він залишив на задньому сидінні автомобіля;
- показами свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що у липні 2013 року він разом із своїм знайомим ОСОБА_10 у денний період доби вийшли з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на парковці до них підійшли співробітники міліції та попросили їх бути понятими. Погодившись, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 підійшли до групи осіб, серед яких був обвинувачений, руки якого були у наручниках, на незначній відстані від нього на землі лежала комп'ютерна сумка чорного кольору. Свідок зазначив, що будь-яких слідчих дій при ньому проведено не було, деталі того дня він не пам'ятає. Оглянувши протокол огляду місця події, складений 26.07.2013 року, ОСОБА_9 повідомив, що під даним протоколом він не підписувався та, відповідно, його не читав;
- показами свідка ОСОБА_10 , який показав суду, що у липні 2013 року вони разом з ОСОБА_9 вийшли з магазину «Леруа Мерлен», на парковці до них підійшли співробітники міліції, які запросили їх бути понятими. Після чого їх підвели до чоловіка, який сидів на траві, біля нього на землі лежала комп'ютерна сумка. У присутності понятих зміст сумки був оглянутий, у ній знаходився ноутбук, флеш-накопичувачі, документи про освіту. Майже одразу був складений протокол, який свідок прочитав та підписав. Свідок зазначив про те, що затриманий чоловік знаходився ближче до автозаправки «Кло», тобто вже залишив територію парковки магазину «Леруа Мерлен».
ОСОБА_10 стверджує, що огляд сумки був проведений безпосередньо у присутності його та другого понятого, ОСОБА_9 , проте він не упевнений, що останній звертав увагу на те, що відбувається;
- показами свідка ОСОБА_11 , який повідомив суду, що працює оперуповноваженим ВКР Оболонського РУ ГУ МВС України. У 2013 році він деякий час спостерігав за ОСОБА_8 , який разом із напарником шляхом сканування автомобільних сигналізацій відчиняли автомобілі, з яких, у подальшому, викрадали майно. Оскільки згідно оперативної інформації напарник ОСОБА_8 користувався автомобілем «Фольксваген» чорного кольору, співробітникам охорони великих супермаркетів, у тому числі і будівельного супермаркету «Леруа Мерлен», було повідомлено про необхідність звернути увагу на парковки, у разі появи даного автомобіля. У день, дату якого свідок не пам'ятає, було отримане повідомлення від служби охорони магазину «Леруа Мерлен» про те, що на заправці, що прилягає до території парковки, з'явився описаний вище автомобіль. Після чого проводилася відеозйомка, на якій було зафіксоване викрадення ОСОБА_8 комп'ютерної сумки з автомобіля «Шевроле».
Свідок особисто затримав ОСОБА_8 із викраденим майном, коли той вже залишив територію парковки магазину та по стежці направлявся до заправки «Кло». ОСОБА_11 пам'ятає, що ОСОБА_8 був одягнутий у світлий одяг, при затриманні викрадена сумка впала з його плеча на землю. ОСОБА_8 не заперечував факт вчинення ним крадіжки, при цьому перебував у вкрай шокованому стані від затримання.
Відповідаючи на запитання учасників процесу, свідок повідомив, що до дня затримання він особисто спостерігав за ОСОБА_8 три дні, і бачив, як ОСОБА_8 безперешкодно потрапляє до салонів автомобілів, де щось шукає. Проте, оскільки за дні спостерігання не було виявлено жодного факту викрадення, обвинуваченого раніше не було затримано.
Після затримання ОСОБА_8 Фещин ОСОБА_12 передивився відеозапис, на якому він побачив процес викрадення майна з автомобіля «Шевроле». Після чого була викликана слідчо-оперативна група та власник автомобіля;
- переглянутими у судовому засіданні відеозаписами з камер відеоспостережень, які містяться на СД-РВ диску. При перегляді файлу під назвою «Вскрытие» (початок запису 13 годин 44 хвилини 26.07.2013 року) з'являється зображення автомобіля «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_3 , з якого виходять чоловік та жінка. При досягненні позначки 00:01:24 на екрані з'являється чоловік, одягнутий у білу футболку, сірі штани, у чорних окулярах, з чорною сумкою. У даному чоловікові обвинувачений ОСОБА_8 упізнав себе. При досягненні позначки 00:02:06 ОСОБА_8 зупиняється біля водійських дверей автомобіля «Тойота». О 00:02:08 видно, що водійські двері даного автомобіля відкриті, у салоні знаходиться особа, ідентифікувати яку неможливо. При досягненні позначки 00:02:43 відкривається багажне відділення автомобіля «Тойота». О 00:02:58 чоловік одягнутий у білу футболку, сірі штани, з чорною сумкою через плече, перевіряє зміст багажного відділення, перекладаючи у ньому речі. У даній особі обвинувачений себе не упізнав, вказавши на те, що це може бути і не він, оскільки не видно обличчя. При досягненні позначки 00:04:13 ОСОБА_8 сідає на бетонну конструкцію та розмовляє по телефону. О 00:04:27, продовжуючи розмовляти, заглядає у салон білого автомобіля, марку та номерні знаки якого не видно. При досягненні позначки 00:05:33 чоловік одягнутий у білу футболку та сірі штани повертається до автомобіля «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_3 , відкриває багажне відділення та продовжує обшукувати його.
При перегляді відеофайлу під назвою «Кража» (початок запису о 14 годині 39 хвилин 26.07.2013 року), при досягненні позначки 00:01:07 на екрані з'являється автомобіль «Шевроле» державний номерний знак НОМЕР_2 . О 00:01:12 на екрані видно зображення відкритих задніх лівих дверей даного автомобіля, біля яких знаходиться чоловік, одягнутий у білу футболку, сірі штани, з чорною сумкою через плече. Обличчя чоловіка не видно, оскільки він заглядає у салон автомобіля. При досягненні позначки 00:01:36 на екрані видно чоловіка одягнутого у білу футболку, сірі штани, у якого через плече зліва висить чорна сумка, під правою рукою він тримає ще одну чорну суму. При досягненні позначки 00:01:43 зображення збільшується, стає видно, що сумка під правою рукою чоловіка, схожа на комп'ютерну сумку, у даному чоловіку ОСОБА_8 упізнає себе та повідомляє, що сумку він знайшов на тачці, яка була на парковці. О 00:01:56 видно, що ОСОБА_8 залишає територію парковки та направляється до заправки.
Даний диск із відеозаписами постановою від 28.07.2013 року визнаний речовим доказом (а.с. 161 - 162) та долучений до матеріалів кримінального провадження;
- протоколом огляду місця події від 26.07.2013 року (а.с. 145 - 147), відповідно до якого у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 була оглянута земельна ділянка, що розташована на АДРЕСА_2 навпроти будівельного супермаркету «Леруа Мерлен». На асфальтовій поверхні виявлена сумка чорного кольору із шлейкою, у якій міститься ноутбук ТОШИБА чорного кольору, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , картка платника податків на ім'я ОСОБА_7 , диплом НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 , додаток до диплому НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_7 , кваліфікаційне посвідчення № 7 на ім'я ОСОБА_7 , диплом НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_7 , свідоцтво № 22 на ім'я ОСОБА_7 , свідоцтво № 19 на ОСОБА_7 , додаток до диплому спеціаліста № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 , два сертифікати на ім'я ОСОБА_13 , атестаційний лист, зарядний пристрій до ноутбука, флеш накопичувач, два СД-диска, три флеш-накопичувача, перехідник, комп'ютерна миша. На відстані 1,5 метрів від сумки знаходиться чоловік, який представився ОСОБА_8 та повідомив, що дану сумку він викрав з автомобіля «Шевроле» темного кольору, розташованого на парковці. За наслідками даної слідчої дії виявлені речі були вилучені, постановою старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 28.07.2013 року визнані речовими доказами (а.с. 33 - 34) та передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 під розписку (а.с. 32).
Аналізуючи у сукупності усі досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину ОСОБА_8 у вчиненні повторної крадіжки майна ОСОБА_7 доведеною.
Так, незважаючи на те, що досліджений відеозапис не відображає сам момент викрадення ОСОБА_8 сумки з автомобіля «Шевроле», на чому наголошували обвинувачений та його захисник, суд бере до уваги, що на запису наявна інформація про те, що обвинувачений тримає сумку, яку за 20 секунд до цього особою, одягнутою у такий саме одяг як і ОСОБА_8 , було викрадено з автомобіля «Шевроле» АА 2291 ІР через ліві задні двері, тобто саме звідки була викрадена комп'ютерна сумка чорного кольору.
Факт належності даної сумки потерпілому у судовому засіданні не був оспорений стороною захисту, крім того, підтвердився показаннями самого потерпілого, який повідомив, що саме його сумка знаходилася на землі біля чоловіка в наручниках, та показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
При цьому суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_9 у тій частині, що він протокол огляду місця події не підписував та з його змістом не знайомий, оскільки другий понятий, ОСОБА_10 , чітко зазначив про те, що дана слідча дія була проведена у присутності двох понятих, у тому числі і Олійника, при цьому ОСОБА_10 наполягав на тому, що у їх присутності був перевірений вміст сумки.
Після дослідження у судовому засіданні протоколу огляду місця події, ОСОБА_10 зауважив, що все відбувалося саме так, як зазначено у цьому протоколі та пояснив, що деякі обставини під час його допиту у суді він не повідомив, оскільки забув про них.
Оцінюючи покази свідка Олійника суд приходить до висновку, що останній неналежним чином віднісся до своїх обов'язків як свідка, оскільки, як він пояснив суду, на те, що відбувалося під час огляду він уваги не звертав, оскільки цей процес його не цікавив. Крім того, суд бере до уваги, що з моменту події до допиту у суді пройшов майже рік, у зв'язку із чим свідок не пам'ятає обставини за яких став понятим, про що він неодноразово стверджував у процесі його допиту.
Таким чином суд вважає встановленою вину ОСОБА_8 у повторному таємному викраденні чужого майна та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до правопорушень середньої тяжкості, особу винного та обставину, що обтяжує покарання, якою у даному випадку є рецидив кримінального правопорушення.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
При обранні обвинуваченому міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, той факт, що він не працює, не одружений, є особою неодноразово судимою, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
На підставі викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням ним нових кримінальних правопорушень неможливе без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим призначає покарання у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання про строк протягом якого ОСОБА_8 має відбувати покарання у виді позбавлення волі, суд враховує пост злочинну поведінку обвинуваченого, який переконливо довів суду своє небажання ставати на шлях виправлення, не усвідомив наслідки своєї протиправної поведінки та не зробив відповідних висновків.
Враховуючи, що покарання має своєю метою не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що дана мета буде досягнута лише у випадку призначення ОСОБА_8 максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні такого покарання суд не застосовує до ОСОБА_8 положення ст. 75 КК України, оскільки будь-яких підстав вважати можливим виправлення засудженого без відбування покарання у суду немає.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України при ухваленні вироку суд вирішує питання про долю речових доказів.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого вартість проведеної під досудового розслідування дактилоскопічної експертизи.
Враховуючи обраний судом вид покарання, достатність підстав вважати, що обвинувачений можуть ухилитися від виконання процесуальних рішень суду, суд, приймаючи до уваги стан здоров'я ОСОБА_8 , відсутність в обвинуваченого місця проживання в м. Києві, попередні непогашені судимості останнього, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_8 у виді взяття під варту до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання, тобто з 02.06.2014 року, врахувавши у даний строк термін його попереднього ув'язнення під час досудового розслідування з 26.07.2013 року до 02.08.2013 року.
Заставу у розмірі 5 735 гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 28.07.2013 року - звернути у дохід держави.
Речові докази :
- сумку чорного кольору, ноутбук марки «Тошиба», паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , картку платника податків на ім'я ОСОБА_7 , диплом № НОМЕР_4 із додатком на ім'я ОСОБА_7 , кваліфікаційне посвідчення № 7 на ім'я ОСОБА_7 , диплом серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_7 , свідоцтво № 22 на ім'я ОСОБА_7 , свідоцтво № 19 на ім'я ОСОБА_7 , додаток до диплома № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7 , два сертифікати на ім'я ОСОБА_7 , атестаційний лист, зарядний пристрій до ноутбука, флеш-накопичувач, два СД-диска, три флеш-накопичувача, перехідник, комп'ютерна миша - залишити за належністю ОСОБА_7 ;
- два сліди папілярних узорів - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- СД-диск із записом з камер відеоспостережень - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 195 гривень 60 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1