копія
07 серпня 2014 р. Справа № 804/6941/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріМаксименко Е.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача Коваль І.О. Гребенюк О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "ЛІДЕР" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
16.05.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.2013 року № 0003492205 та № 0003482205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» за період жовтень 2013 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, подорожніми листами на службовий автомобіль. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Мілессіум-Холдинг» податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач наголосив на те, що товар отриманий від ТОВ «Мілессіум-Холдинг» був перепроданий третім особам, а саме: ТОВ «Мрія-Сервіс», ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», ТОВ «Агротехніка І», ПП «Агрофірма «Борисфен», ТОВ «Баришівська зернова компанія», ТОВ «Леляківське», ТОВ «Техніка -Агросервіс», ТОВ «Агрофірма «Легедзене», СГ «Гвіса», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нібулон», ТОВ «Селм», ПП «СТД Агротехніка», ТОВ «Земля і воля», ТОВ «Вест-Груп», ТОВ «Агрокар», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Профімтех», ФОП ОСОБА_7, ФГ «Троценко», ТОВ «Агрофірма Нібас», ТОВ «Прогрес», ТОВ «Агрофірма Україна», ФГ «Дніпро», ТОВ «Придонецьке», СГ «Джерело», ТОВ «Розкішна», ТОВ «Харківська агропромислова спілка», ТОВ «Агро Перемога», МПП «Вибір», ПАТ «Сільськогосподарська фабрика «Агротон», ФГ «Гулина В.А.», ФГ «Аконіт», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ПП «Техно-статус», ПП «Потроліум-Сервіс», ТОВ «Зоряне», ТОВ «Мега-Лідер», ТОВ «Артекс - Агро Крим», СГ «Агрос», ТОВ «Атлантик Фармаз ІІ», ПП «Печинське», ДП «Атлантик Фармз», ТОВ «Полтехкомплект», ТОВ «Околиця», ПП «Аграрій -2007», СФГ «МАГ», ТОВ «ЮМ-ВАТУТІНО», ТОВ «Чаплинське», СГ «Яблуневе», ФОП ОСОБА_6, Приватне агропідприємство «Диканське», ТОВ «АМАКО Україна», ФГ «Жито-3», ТОВ «Агрілог», ТОВ «Агрофірма Санрайз», ТОВ «Грейнфілд Трейд», Сільськогосподарське ТОВ «УДИЧ», ТОВ «Південна Сервісна Компанія», ФГ «Кулевча», ТОВ «Золота Нива», СГ «Зоряне», ПАТ «Шполатехагро», ТОВ «Агрофірма ім. Довженка».
Ухвалою суду від 21.05.2014 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, для перевезення товарів від ТОВ «Мілессіум-Холдинг» орендував транспортний засіб. Також в оренді у позивача знаходяться приміщення.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Мілессіум-Холдинг», з наступних причин:
- правочини укладені ТОВ «Мілессіум-Холдинг» визнані недійсними податковим органом;
- ТОВ «Мілессіум-Холдинг» не подає податкову звітність та не знаходиться за юридичною адресою;
- позивач фактично не міг перевезти вантаж орендованим транспортним засобом, оскільки останній не призначений для перевезення великих вантажів.
Також відповідач наголосив на тому, що видаткові накладні від імені позивача підписані невідомою особою, а отже мають дефект форми.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
З 28.11.2013 року по 04.12.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» у жовтні 2013 року.
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 1387/22-05.36075620 від 11.12.2013 року.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» на настання правових наслідків.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:
- правочини укладені ТОВ «Мілессіум-Холдинг» визнані недійсними податковим органом;
- ТОВ «Мілессіум-Холдинг» не подає податкову звітність та не знаходиться за юридичною адресою;
- позивач фактично не міг перевезти вантаж орендованим транспортним засобом, оскільки останній не призначений для перевезення великих вантажів.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 20.12.2013 року № 0003492205, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166 616,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 83 308,00 грн. та від 20.12.2013 року № 0003482205, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 384 883,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 192 441,50 грн.
Судом також встановлено, що позивач скористався процедурою адміністративного скарження податкового повідомлення - рішення.
Під час проведення процедури адміністративного оскарження відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» за період жовтень 2012 року, за наслідками якої складно Акт від 06.02.2014 року № 415/15-01.36075620, висновки якого повністю відповідають висновкам акту перевірки № 1387/22-05.36075620 від 11.12.2013 року.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.02.2014 року № 1178/10/04-36-10-08-09, яке залишено без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 14.04.2014 року № 6662/0/999900115, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.
Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 1387/22-05.36075620 від 11.12.2013 року та у Акті від 06.02.2014 року № 415/15-01.36075620 щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Мілессіум-Холдинг» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Мілессіум-Холдинг» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Мілессіум-Холдинг» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Мілессіум-Холдинг».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Мілессіум-Холдинг» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Мілессіум-Холдинг» за юридичною адресою.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Мілессіум-Холдинг».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мілессіум-Холдинг» укладено договір поставки № 01/10 від 01.10.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілессіум-Холдинг» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався його оплатити.
Факт поставки ТОВ «Мілессіум-Холдинг»позивачу товару підтверджується видатковими накладними та доповненнями до видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судом встановлено, що ТОВ «Мілессіум-Холдинг» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.
Позивач розрахувався з ТОВ «Мілессіум-Холдинг»у повному обсязі за надані послуги, що відображено у акті перевірки та підтверджується копіями платіжних доручень, що знаходяться у матеріалах справи.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Мілессіум-Холдинг» анульовано 17.07.2013 року.
Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Мілессіум-Холдинг»було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.
Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Мілессіум-Холдинг» зареєстрована як юридична особа 24.07.2012 року.
Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Мілессіум-Холдинг» було юридичною особою.
Факт перевезення товару від ТОВ «Мілессіум-Холдинг» до позивача підтверджується копіями службових листі на автомобіль, що знаходяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи також знаходиться копія договору оренди автомобіля від 26.05.2010 року, що укладений позивачем з фізичною особою ОСОБА_8, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Також судом встановлено, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме: позивач перепродав його наступним суб'єктам господарювання - ТОВ «Мрія-Сервіс», ТОВ «Дніпропетровська агропромислова компанія», ТОВ «Агротехніка І», ПП «Агрофірма «Борисфен», ТОВ «Баришівська зернова компанія», ТОВ «Леляківське», ТОВ «Техніка -Агросервіс», ТОВ «Агрофірма «Легедзене», СГ «Гвіса», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нібулон», ТОВ «Селм», ПП «СТД Агротехніка», ТОВ «Земля і воля», ТОВ «Вест-Груп», ТОВ «Агрокар», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Профімтех», ФОП ОСОБА_7, ФГ «Троценко», ТОВ «Агрофірма Нібас», ТОВ «Прогрес», ТОВ «Агрофірма Україна», ФГ «Дніпро», ТОВ «Придонецьке», СГ «Джерело», ТОВ «Розкішна», ТОВ «Харківська агропромислова спілка», ТОВ «Агро Перемога», МПП «Вибір», ПАТ «Сільськогосподарська фабрика «Агротон», ФГ «Гулина В.А.», ФГ «Аконіт», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ПП «Техно-статус», ПП «Потроліум-Сервіс», ТОВ «Зоряне», ТОВ «Мега-Лідер», ТОВ «Артекс - Агро Крим», СГ «Агрос», ТОВ «Атлантик Фармаз ІІ», ПП «Печинське», ДП «Атлантик Фармз», ТОВ «Полтехкомплект», ТОВ «Околиця», ПП «Аграрій -2007», СФГ «МАГ», ТОВ «ЮМ-ВАТУТІНО», ТОВ «Чаплинське», СГ «Яблуневе», ФОП ОСОБА_6, Приватне агропідприємство «Диканське», ТОВ «АМАКО Україна», ФГ «Жито-3», ТОВ «Агрілог», ТОВ «Агрофірма Санрайз», ТОВ «Грейнфілд Трейд», Сільськогосподарське ТОВ «УДИЧ», ТОВ «Південна Сервісна Компанія», ФГ «Кулевча», ТОВ «Золота Нива», СГ «Зоряне», ПАТ «Шполатехагро», ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Даний факт підтверджується копіями договорів, видаткових, податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
У листі Міністества доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 вказано про те, що «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».
На підставі викладеного судом відхиляються твердження відповідача про те, що відсутність товарно-транспортної накладної може свідчити про неправомірність формування платником податків податкового кредиту, оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів від ТОВ «Мілессіум-Холдинг» до позивача.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.
У матеріалах справи також знаходяться письмові пояснення директора позивача від 25.07.2014 року № 25/01-1 про те, що видаткові накладні від імені позивача підписано попереднім директором ТОВ «Торгова компанія «Лідер».
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про те, що видаткові накладні від імені позивача підписано невідомою особою, тобто складені з дефектом форми.
У зв'язку з викладеним оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.12.2013 року № 0003492205 та від 20.12.2013 року № 0003482205
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торгова компанія «Лідер» судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 07.08.2014 року Суддя З оригіналом згідно С.В. Златін С.В. Златін