Справа № 822/796/14
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
30 липня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
при секретарі: Мартинюк В.В.
за участю представників сторін:
представника позивача: Дяченко З.М.
представника відповідача: Марченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командувача внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу та поновлення на посаді , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати пункт 5 наказу від 22 жовтня 2013 року № 406 командувача внутрішніх військ МВС України про пониження позивача в посаді та поновити позивача на посаді командира спеціальної патрульної роти ВОС-0210003 13 окремого батальйону Управління Західного територіального командування ВВ МВС України в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вищевказаний адміністративний позов.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу у внутрішніх військах МВС України та в період з 20 січня 2011 року по 04 листопада 2013 року займав посаду командира спеціальної патрульної роти ВОС-0210003 13 окремого батальйону Управління Західного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відповідно до наказу начальника УЗТрК № 3 о/с від 19.01.2011 року та наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 16 о/с від 20.01.2011 року.
Пунктом 5 наказу № 406 від 22 жовтня 2013 року командувача внутрішніх військ МВС України «Про причини та умови що сприяли вчиненню кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 , ступінь вини посадових осіб та покарання винних», за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виховання особового складу, зневажливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики, командира спеціальної патрульної роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , (Г-001613) понижено в посаді.
Наказом т. в. о. командира військової частини НОМЕР_1 № 250 від 18.11.2013 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов необґрунтований і повністю недоведений дослідженими доказами.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наступним.
Так, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року регулюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Відповідно до ч.3 ст. 82 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року, призначення військовослужбовців на нижчі посади у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 року визначені сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Частинами 1, 2, 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Згідно зі ст. 45, п. д) ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
На молодших та старших офіцерів можуть бути накладене таке дисциплінарне стягнення як пониження в посаді.
Право Командувача військ оперативного командування понижувати у посаді офіцерів від командирів батальйонів (кораблів 3 рангу), відповідних їм і нижчих, передбачене пунктом в) статті 73 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Позивач-майор, за своїм званням відноситься до старших офіцерів, (частина 2 статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»), відповідно понизити його в посаді своїм наказом мав право тільки командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, тому пониження позивача в посаді відбулось уповноваженою особою наказом № 406 від 22 жовтня 2013 року.
Згідно статтей 84, 85, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Як свідчать матеріали справи, для встановлення причин вчинення правопорушення у військовій частині, в період з 02.09.2013 року по 06.09.2013 року Головним управлінням внутрішніх військ МВС України до військової частини НОМЕР_1 було направлено цільову групу, результати роботи якої оформлено доповідною запискою «Про результати роботи у військовій частині НОМЕР_1 управління Західного ТрК».
На підставі доповідної записки, наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 181 від 24.09.2013 року призначено проведення службового розслідування і в період з 24.09.2013 року по 22.10.2013 року групою офіцерів Головного управління внутрішніх військ МВС України таке службове розслідування проведено та за його результатами складено висновок службового розслідування «Щодо уточнення причин та умов вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 управління Західного ТрК солдатом ОСОБА_2 , та ступеня вини службових осіб» від 22.1.0.2013 року.
Враховуючи викладене, при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді пониження у посаді, відповідачем були дотриманні всі законодавчі норми, які регулюють правовідносини про порядок притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності.
Наказом № 406 від 22 жовтня 2013 року на позивача накладене дисциплінарне стягнення, яке визначене Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і відповідає військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення, прийняттю наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування за письмовим наказом командувача внутрішніх військ МВС України, який вирішив притягти позивача до дисциплінарної відповідальності.
Наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнятий у строки, передбачені статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме: висновок службового розслідування складений 09.10.2013 року, затверджений 22.10.2013 року, а наказ прийнятий 22.10.2013 року.
Крім того, з висновком службового розслідування позивач ознайомлений 21.10.2013 року, що підтверджується особистим підписом на листі ознайомлення з висновком службового розслідування.
Разом з тим, те, що бесіда командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з позивачем проведена 04.10.2013 року, тобто до проведення службового розслідування, в порушення вимог статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не може бути підставою для скасування пункту 5 наказу від 22 жовтня 2013 року № 406 командувача внутрішніх військ МВС України про пониження позивача в посаді.
Проведення бесіди посадових осіб командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з позивачем підтверджується аркушем бесіди від 04.10.2013 року.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» № 548-XIV від 24.03.1999 року визначені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
У відповідності до ст. 112 цього Статуту командир роти зобов'язаний з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання рядових, сержантів (старшин) і згуртування військового коллективу, виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля), піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань.
Однак, службовим розслідуванням встановлено, що позивач допускав неналежне виховання особового складу, принизливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики.
Враховуючи результати соціально-психологічного опитування та індивідуальних бесід з особовим складом у спеціальній патрульній роті, висновки доповідної записки за результатами роботи цільової групи Головного управління внутрішніх військ МВС України, висновки службового розслідування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду позивачу, відповідачем враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За встановлених обставин відповідач прийняв цілком правильне рішення про неможливість перебування позивача на посаді пов'язаній із роботою з особовим складом військовослужбовців та враховуючи характер порушення військової дисципліни понизив його у посаді.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належним чином правомірність своїх дій, що також передбачено ч.1 ст.71 КАС України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 31 липня 2014 року .
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.