Справа № 817/1815/14
04 серпня 2014 року 13год. 19хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Тарасюк Р.В.,
відповідача: представник Федченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "ПАТАР"
до Рівненської митниці Міндоходів
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,
Приватне підприємство «Патар» (по тексту постанови - ПП «Патар») звернулось з позовом до Рівненської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів за №20450001/2014/000017/2 від 23.05.2014 р., визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №204050001/2014/0002 від 23.05.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Позивач вказує, що оспорюване у справі рішення прийняте з порушенням чинного митного законодавства України.
Так, зазначає, що 23 травня 2014 p. з метою митного оформлення бентоніту ливарного - BFA у вигляді порошку темно-синього кольору ПП «Патар» подало до Рівненської митниці Міндоходів митну декларацію №204050001/2014/007586, задекларувавши митну вартість товару на рівні 3190 EUR, визначеної за ціною, яка зазначена в додатку №1 до контракту, яка у гривнях складає 51041,42 грн. (виходячи з курсу 47,90 грн. за 1 Євро.). При цьому, позивачем було надано визначений пакет документів.
Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів була визначена позивачем за основним методом (за ціною згідно додатку №1 контракту). Транспортні витрати не входили до ціни товару. Враховуючи повідомлення митного органу, позивач надав додаткові документи.
Вважає, що підстави, за яких митна вартість імпортованих товарів визначена митницею за резервним методом, є недостовірними та необ'єктивними.
Відповідач позов не визнав, про що подав відповідне письмове заперечення (а.с. 53-55).
У своєму запереченні вказує на той факт, що митна вартість визначена згідно з положеннями Митного кодексу України та, відповідно, ґрунтується на раніше визнаній органами доходів і зборів митній вартості.
Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №20450001/2014/000017/2 від 23.05.2014 р. прийнято виключно на виконання приписів ст.ст. 53, 54, 55 Митного кодексу України, і підстав вважати його протиправним немає.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 травня 2014 року між компанією «Ес єнд Би Индастриьл Минералс» Ад в особі керуючого директора Юліани Маревой (Продавець) та компанія ПП «Патар» в особі директора Сича Миколи Сергійовича (Покупець) був укладений контракт №ПА-1/24, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність товар - бентоніт ливарний BFA, а позивач зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.
Відповідно до п.3 контракту №ПА-1/24 ціна товару, вказаного в п.1 контракту встановлюється в конкретних додатках. Загальна сума контракту встановлюється сумарно, виходячи з підписаних сторонами додатків. Загальна сума контракту складає 18000 євро.
Згідно п.5 контракту товар поставляється в однотонних поліпропіленових контейнерах типу «Біг-Бег» для одноразового споживання. Вартість упаковки та маркування входить до вартості товару.
При цьому, в додатку №1 до контракту №ПА-1/24 обумовлено постачання 22т. бентоніту ливарного BFA ціна за 1 тонну бентоніту ливарного - BFA складає 145євро. Загальна вартість за 22 т. становить 3190 євро.
Матеріалами справи стверджуються наступні умови платежу: 100% предоплата на банківські рахунки Продавця. Базис поставки FCA Кырджали, Болгарія (Інкотермс 2010). При поставці на умовах FCA покупець самостійно заключає договір на перевезення.
Як встановлено судом, 23 травня 2014 p. з метою митного оформлення бентоніту ливарного - BFA у вигляді порошку темно-синього кольору ПП «Патар» подало до Рівненської митниці Міндоходів митну декларацію №204050001/2014/007586, задекларувавши митну вартість товару на рівні 3190 EUR, визначеної за ціною, яка зазначена в додатку №1 до контракту, яка у гривнях складає 51041,42 грн. (виходячи з курсу 47,90 грн. за 1 Євро.).
На підтвердження митної вартості товару ПП «Патар» надано також митному органу пакет документів:
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №204050001/2014/007586 від 23.05.2014р.;
- декларація митної вартості №204050001/2014/007660;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 07.05.2014р. №ПА-1/24;
- рахунок-фактура (інвойс) №22011 від 20.05.2014р.;
- акт про проведення огляду товарів;
- міжнародна товарно-транспортну накладна;
- рахунок на оплату №809 від 22.05.2014р.;
- паспорт безпеки матеріалу;
- прайс лист;
- сертифікат походження;
- сертифікат якості № 322/20.05.2014;
- договір №К-160514 про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.05.2014р.;
- заявка на перевезення товару автомобільним транспортом №1;
- калькуляція (довідка) транспортних витрат.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів та з'ясування всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, в межах приписів частини 2 та 3 статті 53, частини 2, 4 та 5 статті 54, статті 58, статті 264 Митного кодексу України, посадовими особами Рівненської митниці Міндоходів було витребувано у декларанта додаткові документи, перелік яких відповідає частині 2 та 3 статті 53, а саме:
1. Товаротранспортну накладну CMR від 20.05.14 №А 074659;
2. Паспорт безпеки який передбачений розділом 8 контракту від 07.05.14 №ПА-1/24;
3. Документ, що підтверджує числове значення витрат на ввезення та страхування товарів відповідно до п. 5, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України;
4. . Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату рахунка (п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) з урахуванням положень розділу 7 контракту від 07.05.14 №ПА-1/24;
5. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;
7. Заявку на перевезення, яка передбачена п. 1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.05.14 №К-160514.
Враховуючи повідомлення митного органу, позивач надав наступні документи:
- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 20.05.2014р. №А 074659;
- паспорт безпеки матеріалу, який передбачений розділом 8 контракту від 07.05.2014р. №ПА-1/24;
- калькуляцію транспортних витрат, як документ, що підтверджує числове значення витрат на ввезення та страхування товарів відповідно до п.5,7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України;
- банківську виписку за 15.05.2014р., що підтверджує оплату рахунка, відповідно до п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України;
- прайс-лист виробника товару;
- заявка на перевезення, яка передбачена п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.05.2014р. №К-160514.
На підставі висновку, що документи подані декларантом до митного оформлення містили розбіжності стосовно числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена за імпортовані товари, за відсутності належного документального підтвердження відомостей, заявлених до митного оформлення застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною угоди, уповноваженою посадовою особою Рівненської митниці Міндоходів було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.14 №204050001/2014/000017/2 з урахуванням раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях на основі митних декларацій: від 12.05.2014 №125130000/2014/407469, від 05.05.2014 №125130000/2014/407116, від 07.04.2014 №125130000/2014/405663. Вартість визначено на рівні 450 USD/тонну. Числове значення митної вартості партії товарів на день подання митної декларації до оформлення становить 116131,55 грн., або у валюті контракту 7238,96 євро.
Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог суд виходив з наступних норм законодавства.
У відповідності із ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо дані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З огляду на сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів на вимогу митного органу додатково було надано всі необхідні документи.
Суд зазначає, що позивач з первинною митною декларацією надав калькуляцію про транспортні витрати №2205 від 22.05.2014р., яка містить відомості про вартість транспортування товару 24866 грн., в т.ч. 18000 грн. - вартість транспортування до митного кордону України (Парубне), 5258 грн. від кордону України до місця вигрузки в м.Рівне, вул.Млинівська,23-Б, 1608 грн. - експедиційні послуги, відомості про те, що вантаж не страхувався. Зазначені відомості кореспондується з даними, наведеними у митній декларації та в інших наданих з митною декларацією документах, що у достатній мірі деталізує транспортну складову митної вартості.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем надавався рахунок перевізника від 22.05.2014р. №809, де також деталізовано складові вартості перевезення бентоніту ливарного - BFA.
Тим самим, надані до митної декларації та на вимогу відповідача документи підтверджують, що страхування товару позивачем не проводилося, зокрема, про це свідчить підпункт 2.1.8 пункту 2.1 розділу 2 Договору №К-160514 від 16.05.2014р. про надання транспортно-експедиційних послуг, де передбачено, що експедитор проводить страхування повної вартості товару проти всіх ризиків за рахунок клієнта при умові отримання від нього письмової вказівки. Такої вказівки позивач не давав. Про відсутність страхування товару позивач зазначив в калькуляції транспортних витрат.
Таким чином, судом не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості.
При цьому, суд приходить висновку, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів відповідач не аргументував доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар.
Так, ст. 49 Митного кодексу України (по тексту постанови - МК) визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 51 МК, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено в ч. 5 ст. 58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).
Як визначено у ч. 3 ст. 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст. 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з пере ліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що всупереч вимогам ст. 55 Митного кодексу України у оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.
Таким чином, при визначені митної вартості за резервним методом, який згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України є останнім, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого чи інших методів визначення митної вартості, заявленої позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи зазначене, оскаржуване рішення, яким митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку суду, не відповідає вимогам закону, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Фактів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Тим самим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення: не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.
Матеріалами справи стверджено, що позивачем подано достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої за першим методом, тому заявлена митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.
Проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів за №20450001/2014/000017/2 від 23.05.2014 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Рівненської митниці Міндоходів №204050001/2014/0002 від 23.05.2014 р.
Присудити на користь позивача Приватного підприємства "ПАТАР" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 73, 08 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.