м. Вінниця
29 липня 2014 р. Справа № 802/2689/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
секретаря судового засідання: Боровської Т.А.
позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача: Порхун Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями начальника другого міського відділу м. Вінниці ДМС України у Вінницькій області Чухно Алли Семенівни щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . За цих підстав, позивач звернувся з проханням до суду зобов'язати відповідача здійснити його реєстрацію місця проживання за вищевказаною адресою.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, просила відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що при вирішенні питання про реєстрацію особи за місцем проживання органами Державної міграційної служби України перевіряє дійсність, повноту та правильність оформлення документів. В зв'язку з тим, що позивачем не надано всіх необхідних документів, йому було відмовлено у реєстрації.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач на підставі ордеру на квартиру АДРЕСА_2 від 25.12.1995 року вселився в квартиру АДРЕСА_3 . Даний факт проживання у вказаній квартирі підтверджується довідкою МКП ЖЕК-15 № 921/р від 11.04.2014 року.
З метою проведення реєстрації за місцем проживання позивач 03.06.2014 року звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом начальника другого міського відділу у м. Вінниці управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № Г-1 від 01.07.2014 року у реєстрації місця проживання позивачу відмовлено, оскільки наданий разом із заявою позивачем ордер № 194 від 25 грудня 1995 року втратив силу і є недійсним.
Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до визначення термінів, що використовуються у зазначеному Законі, реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Статтею 6 Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Частиною 3 статті 6 Закону закріплено, що забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22 листопада 2012 року, затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1.3. Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Пунктом 2.1. Порядку визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
Відповідно до п.2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:
письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;
право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;
заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Згідно із статтею 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.
Статтею 59 Житлового кодексу Української РСР встановлені підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним.
Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Статтею 60 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Так, пунктом 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 № 470 визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Здійснюючи аналіз наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що перелік документів, необхідних для вчинення дії по реєстрації місця проживання особи є вичерпним. Також вказані норми встановлюють, що однією із підстав для вселення в житло, а також для здійснення реєстрації місця проживання є документ, який підтверджує право власності чи право користування житлом, тобто ордер.
Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні позивач проживає в квартирі АДРЕСА_3 , на підставі ордеру № 194 від 25.12.1995 року, який є підставою як для вселення у житло, так і підставою для реєстрації місця проживання.
Відповідачем зроблено помилковий висновок, що ордер, як документ необхідний для реєстрації місця проживання, дійсний протягом 30 днів та після закінчення цього строку автоматично втрачає свою силу.
Суд не погоджується з даними висновками відповідача, оскільки відповідно до ст. 58, 59 ЖК УРСР ордер є підставою саме для вселення у житло. Ордер може бути визнаний недійсним виключно в судовому порядку, відтак ордер № 194 від 25.12.1995 року є дійсним, оскільки судового рішення про визнання його недійсним немає.
Оскільки доказів визнання недійсним у судовому порядку ордеру № 194 від 25.12.1995 року на житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний, у встановленому порядку, здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , оскільки ним подані всі необхідні документи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання, викладеної у листі № Г-1 від 01.07.2014 року.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , згідно заяви від 03.06.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73 грн. 08 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович