ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14346/14 30.07.14
За позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України 2) Військової частини НОМЕР_1
доПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"
провизнання недійсним частини договору
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від прокуратури:Лелета О.О. - заступник прокурора;
від позивача 1:Остапенко С.Г. - представник за довіреністю;
від позивача 2:Сумський Ю.А. - представник за довіреністю;
від відповідача:Мога М.В. - юрисконсульт; Букарос С.С. - заступник директора;
Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (надалі - ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти") про визнання недійсним частини договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положення Договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України №01/2003-06 від 18.06.2003 р. про форс-мажор, в частині розуміння обставин особливого періоду в державі не відповідає вимогам закону, а тому на підставі ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України повинно бути визнано недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 р.
Представник прокуратури в судове засідання 30.07.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судове засідання 30.07.2014 р. представники позивача 1 та позивача 2 з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 30.07.2014 р. з'явився, проти позову заперечував просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідач у своєму відзиві просить застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні 30.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, господарський суд міста Києва, -
18.06.2003 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Українські вертольоти" (після зміни найменування - Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти") (Покупець) укладено Договір оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України №01/2003-06 (надалі - "Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є оренда орендарем в орендодавця транспортних повітряних суден (далі - ПС) для проведення авіаційних робіт, авіаперевезень вантажів, пасажирів, пошти, вантажу, тощо на території України та за її межами. Тип ПС, заводські номери, індивідуально визначена вартість кожного ПС, комплектність ПС вказується в додатках 1-5 до цього договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування ПС відповідно до додатку 6.
Відповідно до вимог п. 1.1 Договору та Додатків 1-5 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування 16 вертольотів Мі-8 МТ (МТВ) №95224, №95225, №95226, №95227, №94911, №94913, №94995, №94996, №94997, №94998, №95002, №94841, №94843, №94851, №95209 та №94912.
Додатковою угодою до Договору №9 від 08.10.2013 р. сторонами було продовжено строк оренди вертольотів до 31.12.2021 р.
Згідно п. 14.1 Договору сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором, якщо це викликано форс-мажорними обставинами. Під такими обставинами розуміють: особливий період в державі, введений згідно з чинним законодавством з початком бойових дій за участю Збройних Сил України.
У випадку наступу форс-мажорних обставин для якої-небудь із сторін, вона повинна в термін 24 години оповістити про це другу сторону (п. 14.2 Договору).
Пунктом 14.3 Договору визначено, що у разі припинення договору відповідно до п. 14.1 на вимогу орендодавця орендар забезпечує повернення ПС у справному стані протягом 3-х діб із залишком ресурсу таким, який фактично має кожне ПС на момент введення обставин передбачених п. 14.1.
У зв'язку із оголошенням в Україні часткової мобілізації Військова частина НОМЕР_1 звернулась до ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" з листом №116/6/2389 від 18.03.2014 р. в якому вимагала у відповідності із п.п. 14.1, 14.3 Договору повернути надані в оренду вертольоти Мі-8МТ (МТВ).
Листом №424/14 від 20.03.2014 р. ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" відмовило позивачу 2 в поверненні орендованих вертольотів вказавши на те, що застосування п.п. 14.1, 14.3 Договору є передчасним, оскільки у державі відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" проводиться антитерористична операція, здійснення якої не передбачає ведення бойових дій Збройними Силами України.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку прокурора та позивачів положення Договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України №01/2003-06 від 18.06.2003 р. про форс-мажор, в частині розуміння обставин особливого періоду в державі не відповідає вимогам закону.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із п. 1.3 Положення "Про порядок зберігання Національним банком України та банками України документів в умовах особливого періоду" затвердженого постановою правління Національного банку України №134 від 26.03.2004 р., особливий період - період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з часу оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення до відома виконавців рішення стосовно прихованої мобілізації чи з часу введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про оборону України" визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Законами України від 17.03.2014 р. №1126-VII та від 06.05.2014 р. №1240- VII було затверджено Укази Президента України "Про часткову мобілізацію".
Як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки Військової частини А 0105 №116/2/1/6294 від 02.07.2014 р. Сухопутні війська у складі Збройних Сил України приймають участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях.
Таким чином, з вище наведеного слідує, що особливий період в державі вводиться згідно з чинним законодавством України і не містить обов'язкової умови про початок бойових дій, а тому посилання відповідача на передчасність застосування положень п. 14.1 Договору є необґрунтованим та свідчить про невірне трактування форс-мажорних обставин передбачених вказаним пунктом Договору.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Пункт 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Частинами 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Викладені обставини свідчать про те, що спірний п. 14.1 Договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України №01/2003-06 від 18.06.2003 р., в частині розуміння обставин особливого періоду в державі, не відповідає вимогам законодавства, а тому в цій частині підлягає визнанню недійсним.
Також, судом відхиляється заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивачі не могли довідатися про порушення своїх прав з моменту укладення оспорюваного договору (з якого відповідач обраховує перебіг позовної давності), то суд не вбачає підстав для того, щоб вважати початком перебігу строку позовної давності 18.06.2003 р. (момент укладення договору), а відтак вважати такий строк пропущеним.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та виключити з другого речення п. 14.1 ст. 14 Договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 року №01/2003-06, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 (Командування Сухопутних військ Збройних Сил України) та Закритим акціонерним товариством "Українські вертольоти" (після зміни найменування - Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти"), слова "з початком бойових дій за участю Збройних Сил України".
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21, код ЄДРПОУ 31792885) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 04.08.2014 р.
Суддя Ю.О. Підченко