28.07.2014 р. Справа № 914/1976/14
За позовом: Центральної міської лікарні м. Борислава, м. Борислав;
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Борислав Львівської області;
про розірвання договору оренди нерухомого майна від 15.11.2004 року № 2.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Альховській І.Б.
Представники:
від позивача: Гвоздецький М.М.- представник
від відповідача: ОСОБА_1- приватний підприємець
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Центральної міської лікарні м. Борислава до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 15.11.2004 року № 2.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2014 р.
В судових засіданнях оголошувалися перерви.
Представник позивача в судові засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях. Крім того, представником позивача 23.06.2014 р. було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив, крім розірвання договору, додатково стягнути з відповідача 6 757, 28 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг. У задоволенні вказаної заяви судом відмовлено з мотивів, що під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією самою позовною вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. У випадку подання додаткової позовної вимоги фактично йдеться про подання іншого позову, чи про одночасну зміну предмета і підстави позову, що не відповідає вимогам ГПК України. Виходячи із приписів п. п. 3.10 - 3.12 постанови Пленуму ВГСУ від 16.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Крім цього при поданні вказаної заяви позивачем не сплачено судовий збір та подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак в поданому клопотанні позивач посилається на своє скрутне фінансово-економічне становище у зв'язку з чим у нього відсутня можливість сплатити судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, однак жодних доказів, що підтверджують майновий стан, не представив.
Представник відповідача в судові засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Центральна міська лікарня м. Борислава звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 15.11.2004 року № 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 15.11.2004 року між Центральною міською лікарнею м. Борислава (надалі - позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 2, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно площею 21, 7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, для використання під аптечний пункт.
Відповідно до п.п. 10.1 та 10.5 договору, договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.12.2004 р. до 31.10.2005 р. включно. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Остання пролонгація договору відбулась 01.02.2014 р.
Згідно п. 5.2 договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. Копії платіжних документів про внесення орендної плати в місцевий бюджет орендар повинен подавати орендодавцю протягом 5 календарних днів з дня сплати.
Позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору за період з 01.01.2013 р. по 01.05.2014 р. не здійснив оплати за орендоване ним майно внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 728, 21 грн. Крім того, відповідач, на думку позивача, порушує вимоги п. 5.4 договору щодо укладення угод з комунальними службами, внаслідок чого позивач несе витрати по оплаті комунальних послуг (водопостачання і водовідведення, теплопостачання та електроенергію), які споживаються відповідачем.
Також, відповідачем порушено п. 5.6 договору та вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», щодо не укладення договору страхування орендованого майна впродовж місяця після пролонгації договору.
На підставі наведеного, враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір оренди нерухомого майна від 15.11.2004 р. № 2.
У письмових поясненнях та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях, відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, що ним вчасно та в повному обсязі сплачувалася орендна плата та відшкодовується електроенергія, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.03.2013 р. № 89; від 16.04.2013 р. № 114; від 20.05.2013 р. № 140; від 20.06.2013 р. № 163; від 29.07.2013 р. № 178; від 27.08.2013 р. № 209; від 09.10.2013 р. № 241; від 19.11.2013 р. № 277; від 13.01.2014 р. № 320; від 28.02.2014 р. № 361; від 16.04.2014 р. № 404; від 23.05.2014 р. № 424; від 20.06.2014 р. № 445. Щодо порушення п. 5.4 договору, яким передбачено оплату комунальних послуг та укладення відповідачем угод з комунальними службами, відповідач не погоджується так як вважає, що відсутність в орендованому ним приміщення систем тепло- і водопостачання виключає їх споживання, а відтак і здійснення оплати, тому укладення вказаних угод є непотрібним.
На думку відповідача, розірвання договору у зв'язку з порушенням його умов щодо страхування об'єкта оренди, є безпідставними, оскільки 16.06.2014 р. ним було застраховано орендоване приміщення, що підтверджується договором добровільного страхування орендованого майна № РА-10-15724. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Судом встановлено, що 15.11.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого мана № 2, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно площею 21, 7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 для використання під аптечний пункт.
Відповідно до п.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається з платіжних доручень, наданих відповідачем (копії яких долучені до матеріалів справи), відповідач сплачував орендну плату та послуги з електропостачання, у відповідності до взятих на себе зобов'язань та вимог закону, тому твердження позивача про те, що відповідач порушував п. 5.2 договору щодо своєчасної сплати орендної плати спростовано наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не укладено угод з комунальними службами, внаслідок чого позивач несе витрати по оплаті комунальних послуг (водопостачання і водовідведення, теплопостачання та електроенергію), які споживаються відповідачем, суд зазначає наступне.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний укласти в 10-денний термін з дня укладення договору оренди угоди з відповідними комунальними службами. Відповідач, в порушення вказаних умов договору, не уклав відповідних угод, проте, як вбачається з технічного паспорту на орендоване відповідачем нежитлове приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_1, пл. 21, 7 кв.м., воно обладнане лише електроосвітленням, тобто теплопостачання і водопостачання орендованого об'єкту відсутнє.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі та наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Ще однією з підстав розірвання договору позивач наводить порушення відповідачем п. 5.6 договору та вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», щодо не укладення договору страхування орендованого майна впродовж місяця після пролонгації, що на його думку є порушенням істотних умов договору.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що страхування орендарем взятого ним в оренду державного чи, як в даному випадку, комунального майна, відноситься до істотних умов договору оренди.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата вноситься відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.
Отже, позивач, передаючи в оренду майно, розраховував на отримання орендної плати. Відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує встановлену договором орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому з боку відповідача суд не вбачає істотного порушення умов договору.
Крім того, позивачем не доведено причинний зв'язок між неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди щодо страхування об'єкта оренди та створенням такими діями загрози для об'єкта оренди і шкоди орендодавцю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні встановленні чинним законодавством підстави для розірвання в судовому порядку договору оренди від 15.11.2004 р. № 2.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 04.08.2014 року.
Суддя Манюк П.Т.