ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12443/14 29.07.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 46 090,04 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Сущенко Ю.В. (дов.)
Від відповідача: Синельніков М.О. (дов.)
Від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні 29.07.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 46090,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/12443/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014р.
04.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.
08.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" надійшов відзив на позовну заяву.
08.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014р. розгляд справи №910/12443/14 відкладено на 29.07.2014р.
14.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" надійшли документи по справі.
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", в судовому засіданні 29.07.2014р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в судовому засіданні 29.07.2014р. позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судове засідання 29.07.2014р. не з'явився, письмових пояснень та витребуваних судом документів не надав.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 29.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд
19.06.2013 року між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений страховим сертифікатом №2269 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
24.12.2012 року на а/д Одеса-Рені відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.
Відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2013 p. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до Звіту №825 про визначення матеріального збитку від 25.01.2013 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП та відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу складає 46090,04 грн.
Відповідно до рахунку № ІКК-000003 від 21.01.2013 року відновлювальний ремонт автомобіля вказаного транспортного засобу становить 49484,46 грн. (сума зі знижкою).
Страховим актом № 2012-12-24/016 від 15.05.2013 року пошкодження транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка відбулась 24.12.2012р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 49484,46 грн.
Відповідно до Акту №35 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 31.05.2013р. підписаного між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), сторонами проведено взаємозалік однорідних вимог, в тому числі і за вимогами страхувальника по виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, яке відбулось 24.12.2012р. у розмірі 49484,46 грн.
ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" надіслано відповідачеві заяву вих. №1090 від 08.07.2013р. про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач листом вих. №12100 від 05.11.2013р. повідомив ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" про те, що сума страхового відшкодування становить 45020,41 грн.
25.03.2014р. між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом №2269 від 19.06.2013 року укладеним між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п/п 304 Додатку №1).
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок. зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Таким чином, кредитором у зобов'язаннях відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 24.12.2012 року став позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 46090,04 грн.
Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу складає 45020,41 грн. (54982,73 грн. (вартість ремонту згідно рахунку № ІКК-000003 від 21.01.2013 року) - 9962,32 грн. (вартість складових, що підлягають заміні)); Договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. є договором факторингу, та право вимоги до відповідача за вказаним Договором до позивача не перейшло.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача, відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р., у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_1.
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Згідно п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України, Фонду державного майна, № 142/5/2092 від 24.11.2003р. значення зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Так, згідно Звіту №825 про визначення матеріального збитку від 25.01.2013 р., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 46090,04 грн.
При цьому, враховуючи вищевикладені положення закону, страховому відшкодуванню підлягає вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, у зв'язку з чим судом приймаються значення визначені у Звіті №825 про визначення матеріального збитку від 25.01.2013 р., який прийнятий судом в якості доказу в підтвердження розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.
Враховуючи вищевикладене, розмір страхового відшкодування, право на яке набуто позивачем складає 46090,04 грн.
Відповідно до витягу з бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова група "ТАС" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/372461. Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.
Полісом № АЕ/372461встановлено безумовну франшизу у розмірі 0,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача складає 46090,04 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що Договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. є Договором факторингу та право вимоги до відповідача за вказаним Договором до позивача не перейшло, то суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному.
Цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) це угода (правочин) в наслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення. Цесія -це наступництво цесіонарія в праві цедента. Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чекаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі. Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду.Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.
Частина 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб він охоплював достатньо широке коло відносин, пов'язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування носить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей -основний.
Крім того, таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.
З умов Договору від 25.03.2014р., метою останнього є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення за плату.
Враховуючи викладене, даний Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Водночас, як встановлено судом вище , відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом №2269 від 19.06.2013 року укладеним між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п/п 304 Додатку №1).
З огляду на вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (юридична адреса: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (юридична адреса: 01133, м. Київ. вуя. Кутузова, будинок 13, код ЄДРПОУ 38750239) 25937 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 38 коп. - шкоди в порядку регресу, 1719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 12 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 04.08.2014р.
Суддя О.В. Гулевець