Справа № 738/1319/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/476/2014
Категорія - в порядку КПК Доповідач ОСОБА_2
07 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження про розгляд клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування амністії за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року,
Цією ухвалою засудженому ОСОБА_7 на підставі п. „в” ст. 8 Закону України „Про амністію в 2014 році” відмовлено в застосуванні амністії, як особі, яка була засуджена з випробувальним терміном і під час випробування знову вчинила тяжкий злочин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким звільнити його від покарання по амністії, як особу, що засуджена за злочини, не пов'язані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, і відбула 1\4 частину покарання, на підставі ст. 2 Закону України „Про амністію в 2014 році”.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який погодився з доводами апеляційної скарги засудженого, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу засудженого задовольнити.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 26 грудня 2011 року був засуджений Маньківським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладенням обов'язку не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
28 листопада 2012 року знову був засуджений Маньківським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднане покарання за вироком суду від 26.12.2011 року і за сукупністю вироків призначено 4 роки один місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
У ст. 2 Закону України „Про амністію в 2014 році” прямо зазначено, що підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом, відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Злочин, передбачений частиною 2 ст. 307 КК України, не пов'язаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я. Засуджений ОСОБА_7 станом на день набрання чинності Законом України „Про амністію в 2014 році” відбув 1 рік 10 місяців 11 днів покарання у виді позбавлення волі, що від призначеного основного строку покарання 4 роки 1 місяць складає більше ніж одна четверта частина.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого, районний суд послався на п. „в” ст. 8 Закону України „Про амністію в 2014 році”, неправильно зрозумівши зміст Закону.
А саме, названа норма Закону містить заборону застосування амністії щодо осіб, які були звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин.
Формулювання знову вчинили умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин, з огляду на його семантичне тлумачення свідчить, що попередньо вчинений злочин особою, яка була звільнена від відбування покарання з випробуванням, був тяжкий чи особливо тяжкий.
ОСОБА_7 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України, за злочин середньої тяжкості, і під час випробування за попереднім вироком, вчинив тяжкий злочин, за який відбув більше 1\4 частини, що надавало суду підстави звільнити його від подальшого покарання у зв'язку з амністією.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2014 року про відмову засудженому ОСОБА_7 у застосуванні амністії скасувати.
Засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, звільнити від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2012 року, на підставі статті 2 Закону України „ Про амністію у 2014 році із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 травня 2014 року № 1246-УІІ.
Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_8 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_9