Справа №582/269/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/788/361/14 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
07 серпня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -- ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на обвинувальний вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2014 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Беседівка, мешканця
АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України;
До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій він просить скасувати вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2014 року та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.
Вироком ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 6969 грн. 55 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
Постановлено стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 609 грн. та моральну шкоду в сумі 30 грн. 45 коп.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 вказує на допущене судом першої інстанції грубе порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки в основу обвинувального вироку судом було покладено протокол проведення слідчого експерименту від 28 лютого 2014 року за його участі, як свідка, а також висновок судово - автотехнічної експертизи №326 від 18 березня 2014 року, які є недопустимими доказами, отриманими внаслідок істотного порушення прав людини та основоположних свобод з огляду на вимоги п.6 ч.2 ст.87 КК України. Крім того, саме потерпілий ОСОБА_10 допустив грубе порушення вимог п.п. 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху України, що стало причиною дорожньо - транспортної пригоди, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.
Представник потерпілого ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу і вважає вирок суду законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що задоволенню не підлягає.
Як встановив суд першої інстанції, 06 лютого 2014 року, близько 17 години, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки "ІЖ-412", р/н НОМЕР_1 та рухаючись по проїзній частині вул. Шмідта в смт. Недригайлів, Сумської області в порушення вимог пункту 12.3 ПДР України, зневажив безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не прийняв своєчасних заходів для зменшення швидкості руху автомобіля та в районі домоволодіння № 24 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який в порушення вимог п. 4.7, 4.14.а.б ПДР України, перетинав проїзну частину вул. Шмідта поза пішохідним переходом з права наліво відносно руху автомобіля під кутом, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та суть апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, представника потерпілого та прокурора, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим, апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, встановлена у передбаченому законом порядку на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження по факту порушення ОСОБА_7 - особою, яка керує транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесні ушкодження, мотивовано поклавши в основу вироку належні та допустимі докази, надані під час судового розгляду:
- показання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до яких 06 лютого 2014 року, близько 17.00 години, він зі сторони СПТУ їхав додому разом з ОСОБА_11 , було темно, дорога добре освітлювалась ліхтарями та була дуже слизька, від'їхав близько 200 метрів від СПТУ, швидкість руху була до 40 км/год, метрів за 100 побачив, пішохода, який рухався в попутному напрямку по краю дороги. Обвинувачений почав зменшувати швидкість та обганяти пішохода, який, не дивлячись на дорогу, почав її перетинати. Відстань до пішохода, який став перетинати дорогу, становила близько 5 метрів. ОСОБА_7 різко застосував гальмування, але через те, що дорога була дуже слизька, здійснив наїзд на ОСОБА_10 , і машина попливла разом зі збитим потерпілим до лівого краю дороги. Вийшовши з машини побачив, що потерпілий лежить під машиною біля правого колеса, йому придавило колесом куртки. Для того, щоб його витягнути, довелось відкочувати машину. Потерпілого швидка забрала до лікарні, а він брав участь у проведенні працівниками міліції слідчих дії. Протягом тижня обвинувачений відвідував потерпілого у лікарні та купував ліки. Погоджувався з тим, що на автомобілі не було «зимових шин»;
- показання потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до яких, він того вечора за вечерею випив чарку горілки, проте п'яний не був, рухався по дорозі в сторону центра селища. Автомобіля не помітив, на дорогу не глянув та почав переходити дорогу і його збив автомобіль. Звукового сигналу автомобіль не подав. Пам'ятає лише, що його задавило колесо. Від моменту зіткнення до зупинення автомобіля його протягло 17 метрів. Йому було порвано вухо та поламані ребра. До цього часу почувається не дуже добре. Примирився б із обвинуваченим, аби йому було відшкодовано шкоду. Погоджується, що певний час обвинувачений відвідував його у лікарні та купував ліки;
- показання свідка ОСОБА_11 , відповідно до яких ОСОБА_7 підвозив його з училища, на вулиці було світло від ліхтарів, за дорогою він не спостерігав. Через деякий час ОСОБА_7 сказав: «Ой, що він робить». Глянувши на дорогу, свідок побачив, що пішохід підходив до центру дороги, де він ішов до цього не бачив. Чи застосовував обвинувачений гальмування до зіткнення, свідок пояснити не може. ОСОБА_7 почав повертати кермо, щоб обминути пішохода, але траса була слизька і відстань невелика до пішохода і тому сталося зіткнення. Машина зупинилася не одразу, а попливла до іншої сторони узбіччя, оскільки було слизько. Видно було, де відбувся удар і де зупинилась машина. Вискочивши з машини, вони з обвинуваченим побачили, що під передніми колесами лежав потерпілий. Колесо наїхало на куртку потерпілого, тому довелося від'їжджати. Пошкоджень на машині не бачив;
Також дослідженними у судовому засіданні:
- протоколом огляду місця від 06 лютого 2014 року, схемою та фотознімками до нього, в якому чітко зазначено погодні умови, місце ДТП, стан дорожнього покриття, умови освітлення, місце розташування автомобіля, сліди гальмування від коліс, сталі орієнтири, від яких відмірялися відстані (а.пр.56-74);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28 лютого 2014 року за участю свідка ОСОБА_7 , в ході якого останній докладно пояснив як відбувались події, в результаті яких потерпілому було спричинено тілесні ушкодження (а.пр.75-80);
- протоколами проведення слідчих експериментів від 28 лютого 2014 року за участю свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_10 , в ході яких, як свідок, так і потерпілий не надавши чітких пояснень про місце на дорозі, з якого пішохід ОСОБА_10 почав переходити дорогу та місце наїзду на останнього, надали пояснення щодо відстані, яку пішохід подолав, переходячи дорогу, до зіткнення та часу за який він це зробив (а.пр.81-90);
- висновком експерта №121 від 20 березня 2014 року, відповідно до якого потерпілий, крім інших, отримав тілесні ушкодження у вигляді «закритого перелому 3-8 ребер з права, закритого гемопневмоторакса з права», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.пр.92-93);
- висновком судово - автотехнічної експертизи №326 від 18 березня 2014 року, відповідно до якого, в діях водія автомобіля «ІЖ-412» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ІЖ-412» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , відповідно до наданих ним показів, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 , шляхом виконання ним вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України (а.пр.95-101).
Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, дії останнього за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Вказані докази в їх сукупності спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність в його діях складу інкримінованого злочину та невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є також доводи апеляційної скарги обвинуваченого з приводу того, що дана дорожньо - транспортна пригода сталася з вини потерпілого, оскільки вони спростовуються наведеними доказами, яким у вироку дана належна оцінка. Побачивши завчасно, що по дорозі йде ОСОБА_10 , навіть, порушуючи вимоги п. 4.7, 4.14.а.б ПДР України, перетинаючи проїзну частину поза пішохідним переходом з права наліво відносно руху автомобіля під кутом, ОСОБА_7 повинен був врахувати дорожню обстановку, погодні умови, достовірно знаючи про невідповідність стану шин технічним вимогам, мав проявити підвищену уважність та безпечність, зменшити швидкість до мінімуму, щоб у разі виникнення перешкоди негайно зупинити транспортний засіб.
Такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів, є доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що в силу п.6 ч.2 ст.87 КПК України слідчий експеримент від 28 лютого 2014 року, а також складений на підставі взятих з нього вихідних даних висновок судово - автотехнічної експертизи №326 від 18 березня 2014 року, мають бути визнані недопустимими доказами, оскільки на той момент обвинувачений мав статус свідка.
Так, на час проведення даних слідчих дій, враховуючи обставини справи та пояснення ОСОБА_7 , органи досудового розслідування були позбавленні можливості зробити достовірний висновок про його винуватість та пред'явити обґрунтовану підозру, а тому для з'ясування ким з учасників дорожнього руху були порушені правила дорожнього руху, що знаходились у причинному зв'язку з подією дорожньо - транспортної пригоди та наслідками, що настали, необхідно було провести авто технічну експертизу, проведення якої без слідчого експерименту за відсутності всіх учасників є неможливим.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуваннями в вироку висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протоколу слідчого експерименту та висновку судової автотехнічної експертизи недопустимими, апелянтом не наведено доказів істотного порушення прав людини та основоположних свобод, які вказували б на протилежне, не встановлено таких і судом.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України та, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 вирішено у відповідності до вимог ст.ст.120, 128 КПК України та ст.ст. 23, 1187, 1194 ЦК України.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розслідуванні кримінального провадження та при його розгляді в суді, які були б підставою для скасування чи зміни постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4