Справа: № 2а-4703/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
06 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання відмови відповідача у переведенні його на пенсію за віком, як наукового працівника, протиправною та зобов'язання перевести його на пенсію за віком, як наукового працівника, та здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії із січня місяця 2011 року.
Шевченківський районний суд міста Києва своєю постановою від 24 лютого 2012 року позов задовольнив частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки Інституту загальної енергетики, виданої на ім'я позивача від 10 січня 2011 року за № 883, починаючи із 01 листопада 1990 року він був прийнятий до Інституту проблем енергозбереження Академії наук УРСР на посаду наукового співробітника наукового відділу № 5 теплометрії та теплозбереження, за переведенням. Із 01 вересня 1992 року позивача було переведено на посаду провідного інженера наукового відділу № 5 теплометрії та теплозбереження, яку він обіймав до 31 серпня 1996 року. Починаючи із 30 квітня 1998 року позивач був звільнений в порядку переведення до Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України, згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України. Згідно даної довідки, науковий відділ № 5 теплометрії та теплозбереження постійно займався науковою та науково-технічною діяльністю, а сам позивач професійно займався науковою та науково-технічною діяльністю з основного напрямку діяльності Інституту в галузі енергозбереження та енергетики, яка складала понад 80 % загального обсягу робіт з основного напрямку діяльності Інституту, який був науковою установою державного підпорядкування, основний вид діяльності якого на 100 % мав науковий на науково-технічний напрямок.
Згідно довідки № 12-16/13 від 20 січня 2011 року, виданої на ім'я ОСОБА_2 Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, позивач дійсно працював в Інституті проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. В період із 25 липня 1994 року і по 05 листопада 1998 року він був відряджений із Інституту проблем енергозбереження НАН України до Міжгалузевого науково-технічного центру «Укриття» НАН України, де працював із зарахуванням до штату на відповідних посадах. МНТЦ «Укриття» постановою Президії НАН України від 18 лютого 2004 року № 44 реорганізовано в Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 1992 року № 55 «Про створення в місті Чорнобилі Міжгалузевого науково-технічного центру Укриття» та згідно зі Статутом, затвердженим Віце-президентом НАН України, МНТЦ «Укриття» НАН України є бюджетною неприбутковою науковою установою із загальнодержавною власністю, для якої наукова та науково-технічна діяльність перевищує 70 % обсягу робіт і фінансувалася і фінансується з державного бюджету. На всіх посадах, зазначених у даній довідці, основним видом діяльності позивача протягом усього зазначеного часу була наукова та науково-технічна діяльність, яка відносилася до основного напрямку діяльності МНТЦ «Укриття» та ІПБ АЕС в межах тематичних планів та складала понад 70 % загального річного обсягу виконуваних ним робіт, які на 100 % відсотків фінансувалися з держбюджету.
Як вбачається із матеріалів справи, 26 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його із трудової пенсії за віком на пенсію, як наукового працівника.
Відповідачем йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви з підстав відсутності у позивача необхідного стажу наукової роботи.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
За змістом частини 2 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», пенсія науковому працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіком віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менше 20 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку 61 рік 6 місяців - які народилися з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
За змістом статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є керівник (завідувач) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи).
Крім того, за змістом статті 22-3 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 22-1 цього Закону.
За змістом пункту 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257 «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», найменування посад наукових установ та організацій (їх філіали, відділення тощо) - керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, відділу, комплексу, центру, лабораторії, сектору, бюро, групи) мають право на призначення пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки № 12-16/13 від 20 січня 2011 року, виданої на ім'я позивача Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, позивач дійсно працював в Інституті проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. В період із 25 липня 1994 року і по 05 листопада 1998 року він був відряджений із Інституту проблем енергозбереження НАН України до Міжгалузевого науково-технічного центру «Укриття» НАН України, де працював із зарахуванням до штату, у тому числі, з 02 січня 1996 року (наказ № 87 ос від 01.02.1996 року) по 31.12.1996 року (наказ № 535 ос від 24.12.1996 року) на посаді завідувача науковим сектором ВРТМ.
З огляду на викладене, оскільки позивач обіймав посади, які відносяться до посад наукових працівників підприємств, установ, перебування на яких дає право на призначення пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у тому числі посада завідувача науковим сектором ВРТМ, яку він обіймав в період із 02 січня 1996 року і по 31 грудня 1996 року, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у переведенні позивача із трудової пенсії за віком на пенсію, як наукового працівника, діяв протиправно, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 06.08.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.