Справа: № 2605/9799/12 Головуючий у 1-й інстанції: Андрейчук Т.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
05 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Федотова І.В.,
суддів: Оксененка О.М. та Безименної Н.В.,
при секретарі Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років, починаючи з дня призначення їй пенсії.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою. Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України зазначені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами повторного розгляду даної справи Оболонський районний суд міста Києва своєю постановою від 15 серпня 2012 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років та зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років, починаючи з 03.08.2006 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала в органах Державної податкової служби з 15.09.1993 по 20.10.2005 року.
20.10.2005 року позивач була звільнена у зв'язку зі скороченням штату та взята на облік управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - УПФУ Оболонському районі м. Києва) із призначенням їй пенсії державного службовця.
При обчисленні пенсії ОСОБА_2 відповідачем не було враховано показник розміру винагороди за вислугу років, яку позивач отримувала під час проходження служби в податкових органах на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1013.
У зв'язку з цим у серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахування розміру її пенсійних виплат з урахуванням вказаної винагороди, однак УПФУ в Оболонському районі м. Києва відмовило в задоволенні таких вимог позивача.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII), Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1013 (далі - Постанова №1013).
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.2,7 ст.33 Закону №3723-XII закріплено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-XII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.
П.3 Постанови №1013 передбачено, що винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби залежно від стажу роботи і обчислюється у відсотках, виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Винагорода за вислугу років враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що отримувані державним службовцем суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі №21-14а14, яке згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України, що є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, оскільки на винагороду за вислугу років в розмірі 40%, яку отримувала позивач під час проходження державної служби, нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то судова колегія вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_2 у перерахунку її пенсії з урахуванням вказаної винагороди, діяв у порушення норм законодавства, зокрема, ст.ст.33,37 Закону №3723-XII та п.3 Постанови №1013.
Доводи апелянта стосовно того, що винагорода за вислугу років не може враховуватися до складу заробітної плати, відповідно до якого здійснюється розрахунок пенсії державного службовця, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що повністю спростовуються викладеною аргументацією.
Посилання відповідача на те, що ним було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 20% надбавки за вислугу років, колегія суддів вважає такими, які не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки надбавка за вислугу років і винагорода за вислугу років є різними заходами заохочення державних службовців, що мають відмінні правові режими, призначаються і виплачуються за різних підстав та регулюються окремими нормативно-правовими актами.
Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірність своїх дій та не переконав судову колегію у своїй правоті.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 40% винагороди за вислугу років, починаючи з 03.08.2006 року, та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Оксененко О.М.