06 серпня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Лисака І. Н.
суддів: Винту Ю.М., Чупікової В.В.,
секретар Ковальчук Н.О.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство «Омега Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 травня 2014 року, -
В червні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ПАТ «Омега Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до договорів факторингу від 28.11.2012 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» відступлено право вимоги за кредитним договором від 13.02.2008 року. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов зазначеного кредитного договору, станом на 01.04.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 396455,75 грн., в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів зі зняттям з реєстраційного обліку у жилому приміщенні.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 травня 2014 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задовольнити частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру НОМЕР_1 загальною площею 56,30 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі права спільної сумісної власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2501/0208/88-498 від 13.02.2008 року, яка станом на 01.04.2013 складає 396455,75 грн., а саме: за кредитом - 165590,98 грн.; по відсотках - 91620,39 грн.; пеня - 139244,38 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Виселено без надання іншого житла відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а саме: з квартири НОМЕР_1 загальною площею 56,30 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що сума заборгованості за кредитним договором є значно меншою ніж це зазначено в рішенні суду та договорах факторингу, оскільки в матеріалах справи містяться розбіжності по кредитній заборгованості. Безпідставно відмовлено у задоволені клопотань про витребування оригіналів документів та детального розрахунку заборгованості. Також судом не звернуто увагу на те, що строк позовної давності в один рік застосовується відносно неустойки (пені, штрафу). Крім того, ТОВ «Кредитні ініціативи» не виконав умови договору факторингу і не зареєстрував свої права на іпотечне майно в реєстрі іпотек, а отже позивач не є іпотекодержателем. Разом з тим, договір між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про передачу прав за іпотечним договором не укладався, проте ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» передала права за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи», не отримавши таких прав від ПАТ «Сведбанк».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 13.02.2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 10 лютого 2018 року, зі сплатою 11,9 % річних.
13 лютого 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») було передано квартиру НОМЕР_1 загальною площею 56,30 кв.м., житловою площею 30,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Дані обставини, крім того, встановлені рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2011 року і в силу ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
У зв'язку з неналежним виконанням умов зазначеного кредитного договору станом на 01 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 396455,75 грн. (а.с.23).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з пунктом 42 Постанови Пленуму ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за № 5 резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Крім того, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Право вимоги у ТОВ «Кредитні ініціативи» на виконання зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджується доданими до позовної заяви доказами (а.с.27-41).
Крім того, факт отримання вимоги підтверджується посиланням відповідача в запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі на суму боргу в зазначених листах. Належних доказів спростування рахунків позивача відповідачем не надано.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки у результаті неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість, то наявні підстави, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також, відповідно до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов на час ухвалення рішення вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і в частині виселення відповідачів зі спірної квартири.
Згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, оскільки цей закон за правовою формою лише призупиняє реалізацію предмета іпотеки до врегулювання питання іншими нормативними документами, а оскаржуване рішення суду було ухвалено до набрання ним чинності, апеляційний суд позбавлений можливості його застосування під час перегляду рішення.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: