Справа: № 825/4252/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
05 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: судді Федотова І.В.,
суддів: Оксененка О.М. та Безименної Н.В.,
при секретарі Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірнє підприємство національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (далі - позивач, ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2013 року №0003812200, №0003792200, №0000061720, №0003802200 та від 10.10.2013 року №0003912220.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області.
ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.07.2013 року №18/22/01431535.
Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 692 686,00грн. та ПДВ на загальну суму 1 887 699,00 грн., завищення рядку 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на загальну суму 63 692,00 грн., а також несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму - 570 504,91 грн.
На підставі акта від 05.07.2013 року №18/22/01431535 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0000061720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 589459,06 грн., у тому числі 570 504,91 грн. - за основним платежем та 18 954,15 грн. - за штрафними санкціями; №0003792200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на загальну суму 1 039 029,00 грн., у тому числі 692 686,00 грн. - за основним платежем та 346 343,00 грн. - за штрафними санкціями; №0003802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на загальну суму 416 265,00 грн., у тому числі 333 012,00 грн. - за основним платежем та 83 253,00 грн. - за штрафними санкціями; №0003812200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2831550,00 грн., у тому числі 1 887 699,00 грн. - за основним платежем та 943 851,00 грн. - за штрафними санкціями; від 10.10.2013 року №0003912220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств та організацій на загальну суму 199 800,00 грн., у тому числі 159 840,00 грн. - за основним платежем та 39 960,00 грн. - за штрафними санкціями.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» в адміністративному досудовому порядку до податкових органів, однак за результатами розгляду скарг - залишені без змін.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення № 88).
Так, відповідно до пп.14.1.120 п.14.1 ст.14 ПК України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Згідно з пп.145.1.2, 145.1.3 п.145.1 ст.145 ПК України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.
Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У п.102.1 ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
П.168.1.5 ст.168 ПК України закріплено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.п.177.2, 177.4 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на віднесення сум коштів до складу валових витрат та на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника ПДВ.
Таким чином, вирішуючи даний адміністративний спір, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ та обчислення податку на прибуток підприємств належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників спірних господарських операцій.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що господарські операції, товарність яких ставиться під сумнім податковими органами, були проведені між позивачем і ТОВ «НВП «Георесурси», ПП «АВК-БУД», ПП «Кейторг» на підставі договорів купівлі-продажу. При цьому, реальність здійснення зазначених операцій між ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» і ТОВ «НВП «Георесурси» підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими і податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, літно-забірними картками, картками складського обліку матеріалів та накладними; між позивачем і ПП «АВК-БУД»: видатковими і податковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, картками складського обліку матеріалів. Перелічені первинні документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.
Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними з ТОВ «НВП «Георесурси», ПП «АВК-БУД» відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за спірними договорами та рух коштів між їх сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеними суб'єктами господарювання є безпідставним.
Товарність операцій між ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» і ПП «Кейторг» за спірними договорами купівлі-продажу встановлена в судовому порядку постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, що набрали законної сили. А тому, виходячи з приписів ч.1 ст.72 КАС України, зазначені обставини слід вважати такими, що не потребують доказування.
Посилання апелянта на результати перевірок контрагентів позивача не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.
Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.
Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України
Доводи відповідача щодо наявності у ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» кредиторської заборгованості перед ТОВ «Лого Сістемс» станом на 01.01.2012 року та на 31.12.2012 року по рахунку 63100, яка на думку податкового органу, вплинула на правильність обчислення позивачем податкової звітності в частині обрахування доходів підприємства за 2012 рік, судова колегія вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що повністю спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач має не кредиторську заборгованість, як помилково стверджує апелянт, а дебіторську заборгованість ТОВ «Лого Сістемс» станом на 01.01.2012 року та на 31.12.2012 року за виконані роботи в сумі 1 416 483,78 грн.
Перевіряючи дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні сум амортизації на нематеріальні активи, судова колегія виходить з того, що з викладених вище правових приписів, зокрема, пп.14.1.120 п.14.1 ст.14 та пп.145.1.2, 145.1.3 п.145.1 ст.145 ПК України, вбачається, що нарахування амортизаційних витрат здійснюється, зокрема, на такі нематеріальні активи як права користування природними ресурсами.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем з метою вдосконалення технології буріння і видобутку розсолу бішофіту було проведено науково-дослідну роботу і складено відповідний звіт, результати якого застосовуються ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» у виробництві при розробленні технологічних схем та регламентів дослідно-промислової розробки родовища в цілому та для складання робочих проектів на спорудження свердловин.
Таким чином, позивачем нараховано амортизацію на нематеріальний актив «Звіт. Складання технологічної схеми розробки Новоподільського родовища, а саме: «Дослідно-промислові роботи по розробці технологічної схеми видобутку розсолу природного бішофіту Новоподільського родовища калійно-магнієвих солей на прикладі свердловини №2 та №3», використання якого безпосередньо пов'язане зі здійсненням позивачем свого права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) у розумінні ст.ст.14 та 154 ПК України, що свідчить про правомірність складання ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» податкової звітності в частині обчислення амортизаційних витрат на нематеріальні активи.
Доводи відповідача щодо відсутності у податкових накладних, складених за результатами проведення фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «ГОЛДЕН ДЕРРІК» - на підставі договору поставки, ПАТ НАК «Надра України» - на підставі договору купівлі-продажу, коду УКТ ЗЕД, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки правовідносини між вказаними контрагентами підтверджуються необхідною та належно складеною, у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88, первинною документацією, з якої вбачається сутність господарських операцій, здійснених вказаними суб'єктами господарювання, зокрема, те, що обсадні труби, які є предметом цих договорів, виготовлені вітчизняним товаровиробником, що відповідно виключає жодні підстави для зазначення в податкових накладних коду товару, згідно УКТ ЗЕД, який застосовується виключно для підакцизних товарів і продукції, ввезеної на митну територію України.
Щодо визначення відповідачем ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.
Зі змісту вищенаведених правових норм, зокрема, ст.102 ПК України, вбачається, що податковим законодавством регламентовано строк 1095 днів, протягом якого контролюючий орган має право визначити суб'єкту господарювання суму грошового зобов'язання з відповідного податку, та правові наслідки у разі пропуску ним цього строку, що полягають у звільненні платника податків від сплати такого податкового зобов'язання.
Таким чином, оскільки періодом виникнення у позивача заборгованості з податку на доходи фізичних осіб є 2008-2009 роки, а спірне податкове повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 589459,06 грн. винесено відповідачем лише у 2013 році, тобто з пропуском строку, регламентованого ст.102 ПК України, то судова колегія вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для визнання його неправомірним та скасування.
Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та суперечать доказам, наявним у матеріалах справи, а також змісту і сутності наведених правових норм.
Отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав колегію суддів у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову і приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст.159 КАС України.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Оксененко О.М.