06 серпня 2014 року Чернігів Справа № 825/2510/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Воєдило Л.П.,
представника позивача - Серб С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу за адміністративним позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості соціальних послуг,-
Прилуцький міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості соціальних послуг.
Судом на обговорення поставлено питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в Прилуцькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітний, у зв'язку з чим отримував соціальні послуги та матеріальне забезпечення відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що предметом даного спору є правомірність виплати позивачу матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг на момент отримання ним допомоги по безробіттю.
Оскільки серед вичерпних підстав Кодексу адміністративного судочинства України, на основі яких суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом до адміністративного суду, повернення безпідставно отриманих коштів немає, суд вважає, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно пункту 3 частини другої Цивільного кодексу України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8, частина друга статті 16 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведені норми та обставини даної справи, суд дійшов висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: «вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень».
В іншому випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки у спірних правовідносинах позивач не здійснює владні управлінські функції щодо відповідача і чинним законодавством України не передбачено право Державної служби зайнятості та її територіальних органів на звернення до адміністративного суду з такого роду позовами, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вказана позиція, також, була висловлена і у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 № 2 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних справ», якою виключено з вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 пункт 16.2, яким було передбачено розгляд справ про стягнення надміру виплачених коштів в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 17, 50, 157, 158-160 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості соціальних послуг, - закрити.
Попередити позивача, що повторне звернення до суду тієї ж особи з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що він може звернутися з даним позовом до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис В.І. Д'яков
Згідно з оригіналом
Суддя: В.І. Д'яков