Справа № 817/1944/14
28 липня 2014 р. 16год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Нор У.М. (головуючий), суддів Махаринця Д. Є. Сало А.Б. , за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: представник Черпак М.Л.
третьої особи: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби України, третя особа Міністерство соціальної політики України
про скасування постанови та стягнення збитків,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа Міністерство соціальної політики України, відповідно до якого, просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко Максима Валерійовича про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 25.06.2014 року по виконанню виконавчого листа №2а-5416/09/1770 виданого 22.08.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000000000,00 грн.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко Максим Валерійович безпідставно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 25.06.2014 року не виконавши рішення суду. Також зазначив, що діями державного виконавця йому завдано моральні збитки та страждання, які від оцінює в розмірі 20000000000,00 грн. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач - Державна виконавча служба України позов не визнав, подав суду письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні запереченням, зокрема пояснив суду, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 25.06.2014 року винесена у повній відповідності до вимог пункту 11 частини першої статті 49, статті 50 та частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Вказав, що державним виконавцем виконавчі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" вчинені в повному обсязі, зокрема, до боржника двічі застосовано штрафні санкції, неодноразово направлено вимоги, направлено подання до правоохоронних органів щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди зазначив, що позивачем не вказано причинного зв'язку між діями державного виконавця щодо виконання рішення суду та погіршенням стану здоров'я. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи - Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомляв. Про дату, час і місце судового розгляду, з урахуванням вимог статей 33,35 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлений належним чином.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.03.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі №2а-5416/09/1770, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо не виділення коштів на забезпечення житлом ОСОБА_1 протиправною. Зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпечення житлом ОСОБА_1.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 року залишено без змін.
22.08.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, відповідно до якого боржником визначено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2012 року (а.с.45).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року замінено у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 22.08.2011 року у справі 2а-5416/09/1770 боржника - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи його правонаступником - Міністерством надзвичайних ситуацій України (а.с.51-52).
27.08.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про заміну назви сторони виконавчого провадження (а.с.53).
Як встановлено в ході судового засідання та підтверджено матеріалами справи, 26.12.2012 року на адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов лист за підписом заступника начальника управління правового забезпечення Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.12.2012 року №08-1038/02, за змістом якого в 2012 році Міністерством на виконання Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2008 року №230, та наказу МНС України від 05.06.2012 року №870 "Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за програмою КПКВК 3201200 "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виділено Львівській обласній державній адміністрації 3070400,00 грн. (а.с.58-59).
Із наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень встановлено, що на підставі відомостей, зазначених у вищевказаному листі управління правового забезпечення МНС України від 25.12.2012 року №08-1038/02, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 29.12.2012р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№30565213 з покликанням на п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.76).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі №817/267/13- а позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 з виконання виконавчого листа №2а-5416/09/1770, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 22.08.2011 року. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 (а.с.87-93).
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року залишено без змін (а.с.108-112).
На виконання даних рішень суду, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження від 12.06.2014 року (а.с.125).
Одночасно, 05.11.2013 року державний виконавець звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з поданням про заміну порядку і способу виконання виконавчого листа від 22.08.2011 року (а.с.144-146).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про заміну порядку і способу виконання судового рішення відмовлено (а.с.149-152).
27.01.2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з поданням про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження на Державну службу України з надзвичайних ситуацій. одночасно, державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження від 27.01.2014 року (а.с.161-163).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (а.с.167-169).
Постановою від 12.03.2014 року ВП №30565213 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5416/09/1770 виданого Рівненським окружним адміністративним судом 22.08.2011 року (а.с.170).
12.03.2014 року постановою ВП №30565213 за невиконання рішення суду без поважних причин, у відповідності до статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника накладено штраф в сумі 680,00 грн. (а.с.172).
Постановою від 26.03.2014 року ВП №30565213 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн. (а.с.175).
Листом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24.03.2014 року №04-123/08 повідомлено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про неможливість виконання рішення суду, оскільки Міністерство соціальної політики України набуло права та обов'язки Міністерства надзвичайних ситуацій України у сфері реалізації бюджетної програми "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.178-180).
23.04.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направлено до Рівненського окружного адміністративного суду подання про заміну сторони виконавчого провадження з Міністерства надзвичайних ситуацій України на Міністерство соціальної політики України. одночасно державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 23.04.2014 року (а.с.184-186).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено, замінено у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 22.08.2011 року боржника - Міністерство надзвичайних ситуацій України його правонаступником - Міністерством соціальної політики України (а.с.190-191).
Постановою від 11.06.2014 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22.08.2011 року (а.с.196).
11.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження (а.с.198).
Державним виконавцем до Міністерства соціальної політики України скеровано вимогу від 13.06.2014 року, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду в триденний термін (а.с.200).
23.06.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт ВП №30565213, відповідно до якого станом 23.06.2014 року рішення суду не виконане (а.с.201).
Державним виконавцем 24.06.2014 року надіслано Солом'янському РУ ГУ МВС України в м. Києві подання про притягнення винних осіб Міністерства соціальної політики України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа виданого Рівненським окружним адміністративним судом 22.08.2011 року.
Постановою від 25.06.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5416/09/1770 виданого 22.08.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом закінчено (а.с.207).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на органи державної виконавчої служби, які у своїй діяльності керуються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Згідно з нормою статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.
Особливості виконання рішень зобов'язального характеру визначені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження". Вказана норма передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення (сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження). У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Одночасно, за правилами статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Як вже зазначалося вище, державний виконавець постановою від 12.03.2014 року ВП №30565213 за невиконання рішення суду без поважних причин, у відповідності до статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" наклав на Міністерство надзвичайних ситуацій України штраф в сумі 680,00 грн. Постановою від 26.03.2014 року ВП №30565213 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин на Міністерство надзвичайних ситуацій України накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн. При цьому, державним виконавцем не перевірено та нічим не зафіксовано факт невиконання боржником судового рішення на вказану дату.
Постановою від 11.06.2014 року замінено сторону виконавчого провадження на Міністерство соціальної політики України. 13.06.2014 року Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень боржнику направлено вимогу №Т-2732/5.-328/7, якою Міністерство соціальної політики України зобов'язано виконати виконавчий лист №2а-5416/09/1770 від 22.08.2011 року в триденний строк з дня отримання вимоги. 23.06.2014 року державним виконавцем складено акт ВП №30565213, яким встановлено, що станом на 23.06.2014 року рішення суду залишається не виконаним. Даний акт складений за відсутності стягувача та боржника (а.с.198-201). 24.06.2014 року Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України внесено подання до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про притягнення винних службових осіб Міністерства соціальної політики України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчого листа №2а-5416/09/1770 від 22.08.2011 року. Постановою від 25.06.2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5416/09/1770 від 22.08.2011 року закінчено (а.с.207).
При цьому, суд зазначає, що державний виконавець не врахував, що штраф за невиконання рішення суду накладається лише у випадку його невиконання без поважних причин і, відповідно, подання до правоохоронних органів направляється лише у тому випадку, якщо невиконання рішення суду допущене боржником без поважних причин. На користь цього свідчить не лише буквальний зміст статей 75 та 89 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, а й стаття 382 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність лише за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. не тільки не встановив причини, через які рішення суду боржником не виконано, але й не з'ясував їх поважності. Ні в постановах про накладення штрафу, ні в акті державного виконавця, ні в поданні, державний виконавець не зазначив обставини, про які повідомив йому боржник, як про такі, що перешкоджають виконанню і відповідно, не надав їм жодної оцінки.
Як наслідок, постанова про закінчення виконавчого провадження №30565213 від 25.06.2014 року мотивована виключно фактом внесення подання правоохоронним органам, є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам статей 75 та 89 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року.
Згідно частини четвертої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Як вбачається з частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).
За наведених обставин, суд вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №30565213 від 25.06.2014 року фактично узаконює невиконання обов'язкового судового рішення, причому не лише на шкоду стягувачу, а й на шкоду боржнику.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про протиправність винесеної відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження, а відтак, як наслідок, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 20000000000,00 грн. суд зазначає наступне.
Визначення моральної шкоди міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачем не обґрунтовано причини погіршення здоров'я, не надано суду будь - яких доказів, з яких можливо встановити причинний зв'язок між діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення суду та погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1.
За наведених обставин суд вважає що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятої ним постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 25.06.2014 року.
Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко Максима Валерійовича про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 25.06.2014 року по виконанню виконавчого листа №2а-5416/09/1770 виданого 22.08.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий cуддя Нор У.М.
Судді Махаринець Д. Є.
Сало А.Б.