Справа № 815/4191/14
04 серпня 2014 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області не з'явився. Надіслав до суду клопотання (вхід.№19241/14 від 29.07.2014р.) про розгляд справи за відсутності представника Інспекції в порядку письмового провадження.
Відповідач: ФОП ОСОБА_1 до суду не з'явилась, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 356858,65грн.,-
Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 356858,65грн., з яких 142822,62грн. - по податку з доходів фізичних осіб, 214036,03грн. - по податку на додану вартість.
Відповідач у судове засідання 04.08.2014р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, складена відповідно до приписів ст.33 КАС України, яка завчасно була передана бухгалтеру ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, а саме - 30.07.2014р., заперечення на позов не надала, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 07.08.1996р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №25520170000001247, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №114564. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ, з 07.08.1996р. за №3234, що вбачається з наявної у матеріалах справи відповідної Довідки ДПІ про взяття на облік платника податків від 28.03.2008р. №271.
Так, судом встановлено, що у період з 21.03.2013р. по 04.04.2013р. на підставі ст.ст.77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу від 04.03.2013року №166 та направлень від 21 березня 2013року №206/17-01, №205/1701 виданих Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області ДПС, та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2013року, головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Овчаренко Наталею Анатоліївною та головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кот Оленою Олексіївною, проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.
За результатами означеної перевірки Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області складено акт №131/17-01/НОМЕР_1 від 15.07.2013року, у висновках якого наголошено на заниженні ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб на суму 99736,10грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, заниженні податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2011-2012р.р. на загальну суму 10104грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, та завищенні податкового кредиту за 2011р. на суму 143988грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.
На підставі означеного акта перевірки №131/17-01/НОМЕР_1 від 15.07.2013року Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013року №0014661701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 192615грн., з яких 154092грн. - основний платіж, 38523грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0014601710 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 125690,08грн., з яких 99736,08грн. - основний платіж, 25954грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Так, судом з'ясовано, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі №815/6886/13-а, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014661701, №0014601701, №0014781701 від 01.08.2013року.
Зокрема, в межах розгляду означеної справи, судами з'ясовано, що ФОП ОСОБА_1 виплачувала дохід приватним підприємцям, суми яких не були відображені у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2011-2012роки, більше того, за 2011рік підприємцем взагалі не подано податкового звіту, чим порушено приписи п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України.
Також, у 2011 році ФОП ОСОБА_1 через РРО оприбутковані кошти за реалізовану продукцію в сумі 2428440грн., при цьому, у декларації про отримані доходи від підприємницької діяльності (№63314 від 09.02.2012року) за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року підприємцем визначено суму 2379300грн., у зв'язку з чим занижено валовий дохід за 2011рік на суму 49140грн.
До того ж, встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10104,00грн., яке виникло внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань передплату за ТМЦ, які надійшли у безготівкових формах за період лютий 2011року, березень 2011року, червень 2011року, лютий 2012року, березень 2012року, серпень 2012року, жовтень 2012року.
Так, за 2011р. встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 143988грн., на підставі документів, наданих до перевірки та актів інших податкових органів, перевіряючими встановлено завищення податкового кредиту за січень, березень 2011року, квітень 2011року, травень, липень, вересень 2011року на суму 135638 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Аврора Шип Транс", та за грудень 2011року на суму 8350,00грн. за господарськими операціями з ПП "ВКФ "Травень".
Зокрема, ФОП ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу №1 з ПП "Травень" та 03.01.2011року №2 з ТОВ "Аврора Шип Транс", згідно з умовами яких продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити, в асортименті, кількості та по ціні, згідно прайс-листа та накладних, надавши відповідні передбачені діючим законодавством України документи, необхідні для ведення діяльності та доручення на отримання товару. Відповідно до п. 4.1 договорів, умови поставки додатково визначаються сторонами.
Також, ФОП ОСОБА_1 не було надано до перевірки первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями з ТОВ "Гражданпромспецпроект", оскільки вказані документи були вилучені податковою міліцією під час обшуку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201. 4 ст.201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пункт 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.
Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абз.1 п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997року №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна - це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Відповідно до п.11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995року №488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.
Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Таким чином, у Постанові Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р., залишеній без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р., по справі №815/6886/13-а, встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні документи, які підтверджують самовивіз або перевезення вантажу іншим шляхом, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи пов'язані з перевезенням вантажу.
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
Також, видаткові та деякі податкові накладні за господарськими угодами з контрагентами не були підписані ФОП ОСОБА_1, а отже накладні не відповідають ознакам первинного документу, перелічених у пункті 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим відомості, котрі містяться в первинних документах не дають можливості підтвердити фактичне транспортування товару, встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце навантаження та отримання товару.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Також, Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р., по справі №815/6886/13-а встановлено, що податковим органом правомірно встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10104грн., яке виникло внаслідок не віднесення до складу податкових зобов'язань передплату за ТМЦ, які надійшли у безготівкових формах за період лютий 2011року, березень 2011року, червень 2011року, лютий 2012року, березень 2012року, серпень 2012року, жовтень 2012року.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому, ФОП ОСОБА_1 при розгляді справи №815/6886/13-а до суду не надано доказів на підтвердження того, що за вказаними передплатами були нараховані та оплачені податкові зобов'язання з ПДВ, а дані податкових декларацій з ПДВ та відомості руху коштів по рахунку, свідчать про зворотне, у зв'язку з чим Підприємцем не було дотримано приписи ст.187 Податкового кодексу України.
Також, у 2011році ФОП ОСОБА_1 через РРО оприбутковані кошти за реалізовану продукцію в сумі 2428440грн., при цьому, у декларації про отримані доходи від підприємницької діяльності (№63314 від 09.02.2012року) за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року підприємцем визначено суму 2379300грн., у зв'язку з чим занижено валовий дохід за 2011рік на суму 49140 грн.
Відповідно до п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167. 1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відтак, з урахуванням наведеного судом з'ясовано, що судами першої та апеляційної інстанцій, повністю встановлено обставини по суті спору, надана їх відповідна правова оцінка, та, зокрема, встановлено правомірність винесення Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013року №0014661701 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 192615грн., з яких 154092грн. - основний платіж, 38523грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0014601710 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 125690,08грн., з яких 99736,08грн. - основний платіж, 25954грн. - штрафні (фінансові) санкції, з вищенаведених підстав.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 356858,65грн., з яких 142822,62грн. - по податку з доходів фізичних осіб, 214036,03грн. - по податку на додану вартість., з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 356858,65грн., задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України на користь Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (67701, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул.Московська,18а, код ЄДРПОУ 38436601) податкову заборгованість у загальному розмірі 356858(триста п'ятдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім)грн. 65коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому положеннями ст.254 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.