Справа № 466/30541/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/389/14 Доповідач: ОСОБА_2
25 липня 2014 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 травня 2014р. , -
Цією ухвалою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , росіянину, гр-ну України, засудженому 06.12.2012р. Залізничним районним судом м.Сімферополя за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі ,
відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким у вигляді обмеження волі.
При цьому, як зазначено в ухвалі місцевого суду , суд врахував, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий за скоєння умисних тяжких злочинів, до нього неодноразово застосовувалось відбування покарання з іспитовим терміном, але він на шлях виправлення не став, повторно вчинив умисний тяжкий злочин, наявність одного заохочення не свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 вказує, що за час відбування покарання має 2 заохочення, не допускав порушень режиму утримання, не працює у зв'язку з скороченням виробництва в установі. Вважає, що документи подання не були підготовлені належним чином, а тому суд належно не дослідив всі дані про його особу, а тому прийняв рішення, яке не є обґрунтованим та винесене з порушенням закону.
Просить ухвалу районного суду скасувати та застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році».
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ст.82 ч.4 п.2 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин та якщо засуджений став на шлях виправлення.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений 06.12.2012р. Залізничним районним судом м.Сімферополя за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі
Строк відбування покарання встановлено з 06.12.2012р. по 28.03.2016 р.
Судом при вивченні матеріалів справи вірно встановлено, що ОСОБА_8 засуджений за тяжкий злочин, а надані адміністрацією Личаківської ВК №30 докази не дають підстав вважати, що ОСОБА_8 дійсно став на шлях виправлення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і в такій слід відмовити.
Що торкається Амністії, то це питання у встановленому порядку слід ставити перед місцевим судом за місцем відбуття покарання ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 366, 407 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28 травня 2014р. про відмову засудженому ОСОБА_8 у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким у вигляді обмеження волі залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий:
Судді: