09 липня 2014 року Житомир справа № 806/1861/14
категорія 8.3.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
за участі секретаря Смолінської І.П.,
за участі представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Валіс" у зв'язку з розглядом скарги від 24 січня 2014 року №12/Л-С на податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 10 січня 2014 року №0000022200. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05 березня 2014 року №10/22/22-07/33868641. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0000522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 610426 грн. у т.ч. 423183 грн. - за основним платежем на 187243 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки на його думку воно винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить його скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Валіс" у зв'язку з розглядом скарги від 24 січня 2014 року №12/Л-С на податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 10 січня 2014 року №0000022200.
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05 березня 2014 року №10/22/22-07/33868641 у якому відображено, що ТОВ "Компанія Валіс" допустило порушення вимог пп.138.1, п.138.2, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України в результаті чого було занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 423183 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0000522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 610426 грн. у т.ч. 423183 грн. - за основним платежем на 187243 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідач у акті вказує, що ТОВ "Компанія Валіс" безпідставно віднесено до складу валових витрат кошти в сумі 295640,80 грн. за надані юридичні послуги відповідно до договору від 21 травня 2008 року та актів виконаних робіт ПП ОСОБА_1
Така позиція відповідача грунтується на тому, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданих до перевірки ТОВ "Компанія Валіс" відсутні види робіт без конкретного розшифрування виконаних робіт в розрізі окремих контрагентів, не надано підтвердження понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, немає детального звіту по наданих послугах та кінцевого результату, а також зазначені акти не містять інформації, у якому періоді надавалися послуги. На підставі наданих для перевірки первинних документів неможливо встановити, яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати.
В акті перевірки також зафіксовано, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти по отриманих маркетингових послугах від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та актів виконаних робіт на суму 320500 грн. Позиція відповідача грунтується на тому, що згідно договорів "замовник" доручає, а виконавець зобов'язується надати останнім послуги по маркетенговим дослідженням ринку виробів медичного призначення та дезинфікуючих засобів Донецької і Луганської областей, хоча ТОВ "Компанія Валіс" здійснює реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення на території Донецької області через структурний підрозділ, який зареєстрований, як платник місцевих податків та зборів до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька, а ціллю маркетингу є система управління та діяльності підприємства по розробці нової продукції, виробництву та збуту товарів або надання послуг з ціллю отримання монопольного прибутку на основі комплексного обліку процесів, що відбуваються на ринку. Крім того, відповідач вказує, що платником податків не надано розшифровок суті проведених маркетингових та консультаційних послуг (звітів про проведену роботу з дослідження ринку збуту, анкетування, опитування), не наведено стосовно яких товарів отримано податкову вигоду і т. п., тобто немає доведення зв'язку із господарською діяльністю відповідно чинного законодавства. Крім того на протязі перевіряємого періоду в ТОВ "Компанії Валіс" не з'явились нові покупці (ринки збуту). Також відповідач зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" не доведений факт необхідності укладання договору щодо надання юридичних послуг консультації з питань поточної господарської діяльності, підготовка та укладання договорів, представництво інтересів замовника у справах перед органами державної влади, не визначена специфіка виду діяльності щодо якої потрібна більш висока кваліфікації юриста при укладанні договорів купівлі-продажу, оформлення документів правового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2008 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір щодо надання юридичних послуг. Відповідно до даного договору остання надавала позивачу юридичні послуги, а саме: ведення претензійно - позовної роботи на підприємстві, усні та письмові консультації по законодавству, представництво інтересів замовника в судових та інших органах та складання, перевірка договорів. Надання юридичних послуг у відповідності до наведеного вище договору підтверджується актами приймання виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг від 21 травня 2008 року.
Крім того, слід зазначити, що в даній справі приймала участь, як представник позивача, саме ОСОБА_1 (ОСОБА_1.).
Судом встановлено, що 30 березня 2012 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та 31 березня 2012 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договори щодо здійснення системи заходів по пошуку, збору, обробці та аналізу інформації на фармацевтичному ринку Житомирського регіону та інших регіонів України та здійснення інших послуг. Зазначені послуги підтверджуються актами виконаних робіт. Зазначені акти, на думку суду містять інформацію щодо конкретизації наданих послуг.
Крім цього в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Компанія Валіс" з ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків№0401/17-ф від 01.04.2010 та договір добровільного страхування фінансових ризиків №0103/01-Ф від 03.01.2012.
Відповідач зазначає, що ТДВ "Страхова компанія "Сяйво" у 2012 році не відображала у складі доходів від діяльності із страхування платежі, одержані від ТОВ "Компанія Валіс" наведені обставини на думку відповідача свідчать, що позивач не мав права формувати витрати отримані від ТДВ "СК"Сяйво" в податковому обліку у зв'язку з недотриманням самостійної ділової мети.
Проте, суд не погоджується з таким твердження відповідача, оскільки, Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
При цьому, судом встановлено, що на виконання наведених вище договорів витрати позивачем віднесено до складу валових витрат відповідного звітного періоду.
Валові витрати сформовані позивачем відповідно до дати фактичного отримання результатів послуг та відображені в Декларації по податку на прибуток звітного періоду.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить, що у якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.
При цьому, судом враховано, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.
Суд зазначає, що економічна доцільність витрат, зокрема на маркетингові, страхові та юридичні послуги, визначається не тільки за фактично отриманим прибутком в конкретному податковому періоді, а тим, чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.
Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівельна діяльність фармацевтичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними виробами, та інші види оптової торгівлі, то понесені витрати безпосередньо пов'язані з реалізацією наведеної вище групи товарів та направлені на максимізацію доходів та мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку, тому мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності і підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат відповідного звітного періоду витрат за вказані вище маркетингові, страхові та юридичні послуги.
Що стосується твердження відповідача що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат кошти в сумі 789394,49 грн. за надане транспортно-експидеційне обслуговування за договорами укладеними з ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ВК "Каскад", оскільки ТТН надані по вказаних договорах оформлені з порушенням, зокрема у них встановлено невідповідність заповнених даних.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача зважаючи на наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Водночас контролюючий орган у акті перевірки вказує, що директор ТОВ "ВК "Каскад" Капустін О.І. вказав, що жодного відношення до реєстрації, перереєстрації та здійснення підприємницької діяльності ТОВ "ВК "Каскад" він немає. Як на докази наведених обставин відповідач посилається на протокол допиту цієї особи від 17.01.2014 , який міститься у матеріалах кримінального провадження №32014060000000013 щодо службових осіб ТОВ "Компанія "Валіс" за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України.
Разом з тим, вказано також, що у ЄДР щодо контрагента позивача ТОВ "ВК "Каскад" внесено запис про його відсутність за місцезнаходження, свідоцтво платника ПДВ анульовано 08 жовтня 2012 року, що підтверджується актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки з питань його фінансово-господаської діяльності по ланцюгу постачання, наданим контролюючими органами за місцем реєстрації вказаного контрагента.
Дане твердження відповідача не приймається судом до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.
Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва позивача суду не надано.
Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Також, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Слід відмітити, що внесення до ЄДР запису про те, що підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням не може бути підставою до висновку, про неможливість укладення ним будь яких господарських договорів, оскільки у ЄДР відсутній запис про припинення діяльності даного підприємства, а тому підприємство може здійснювати господарську діяльність на власний розсуд.
Водночас, слід зазначити, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ВК "Каскад" було анульовано 08.10.2012 , а усі господарські операції між цим контрагентом та позивачем було здійснено у липні-вересні 2011 року, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та ТТН.
Відповідно до ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валіс" задовольнити.
Визнати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01 квітня 2014 року №0000522200 протиправним та скасувати його.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева
Повний текст постанови виготовлено: 16 липня 2014 р.