копія
23 липня 2014 р. Справа № 804/8351/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
13.06.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0004391504 від 10.12.2013 р.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.
У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Судом встановлено, що податковим органом у період з 10.10.2013 р. по 23.10.2013 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Техпроменерго», код за ЄДРПОУ 32176120 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.
За результатами вказаної перевірки складено Акт від 06.11.2013 р. № 837/2201/32176120 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України.
На підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0004391504 від 10.12.2013 р., яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ «ВКП «Техпроменерго» за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на суму 290392,30 грн., в тому числі за основним платежем - 244540,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45852,22 грн.
Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення.
Підприємство являється платником податку з орендної плати юридичних осіб. До ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська у ході перевірки направлено запит від 18.10.2013 р. №6380/7/23-222 на проведення перевірки з питань правильності обчислення повноти та своєчасності сплати орендної платні за земельні ділянки державної та комунальної власності, про що було отримано відповідь від 05.11.2013 р. №24847/7/04-62-15-426.
У вказаній відповіді вказано, що ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська як платник податків за неосновним місцем обліку.
ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» згідно укладених з Дніпропетровською міською радою договорів оренди землі у періоді з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року нараховувало та сплачувало орендну плату за землю за наступні земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району м.Дніпропетровська: по вул.Московська, 11 площею 0,0294 га. по фактичному розміщенню будівлі кафе. Підстава для нарахування орендної плати за землю - Договір оренди землі від 02.12.2009 року (державна реєстрація 14.01.2010 року за №041010400015), укладений на 15 років (надалі - Договір 1); по вул.Московська, 15 площею 0,1759 га. по фактичному розміщенню магазину. Підстава нарахування орендної плати за землю - Договір оренди землі від 02.12.2009 року (державна реєстрація 14.01.2010 року за №041010400016), укладений на 15 років (надалі - Договір 2, разом - договори).
Суд звертає увагу, що на момент укладення договорів діяли Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про плату за землю» у відповідних редакціях.
Згідно п.4.1. Договору 1 та Договору 2 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».
Згідно п.5.2 Договору 1 та Договору 2 цільове призначення земельної ділянки - землі історико - культурного призначення.
Згідно розрахунків орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною Договору 1 та Договору 2, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому згідно даних розрахунків категорія землі - землі історико-культурного призначення, визначена на підставі рішення міської ради.
Стаття 288 Податкового кодексу України передбачає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
Пунктом 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється із застосуванням коефіцієнту 1,5.
Згідно п. 289.1 ст.298 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Пунктом 274.1 ст.274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.03.2009 р. №576 з урахуванням передбачених чинним законодавством коефіцієнтів індексації у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки вул. Московська, 11 площею 0,0294 га., надана в оренду згідно Договору 1, складає 1167314,02 грн.
Розмір земельного податку за земельну ділянку по вул. Московська, 11 площею 0,0294 га. складає 11673,14 грн.
Річна сума орендної плати за землю, яка підлягає нарахуванню на 2010-2012 роки у відповідності вимогам ст.21 Закону України «Про оренду землі» та пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України складає 35019,42 грн.
Річна сума орендної плати за землю, що повинна бути нарахована на 2011-2012 роки складає 52529,13 грн.
Сума задекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку згідно наданих до ДПІ податкових декларацій складає за 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року)- 16926,32 грн., за 2011 рік - 35019,37 грн., за 2012 рік - 35019,37 грн.
Орендна плата за землю на 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року) занижена на 583,37 грн., сума незадекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку складає на 2011 рік - 17509,71 грн., на 2012 рік - 17509,71 грн.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.03.2009 р. №543 з урахуванням передбачених чинним законодавством коефіцієнтів індексації у 2011-2013 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки вул.Московська, 15 площею 0,1759 га., надана в оренду згідно Договору 2 складає 6984031,82 грн.
Розмір земельного податку за земельну ділянку по вул.Московська, 15 площею 0,1759га. складає 69840,32 грн.
Річна сума орендної плати за землю, яка підлягає нарахуванню на 2010-2012 роки у відповідності вимогам ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п.288.5.1 п.28 Податкового кодексу України складає 35019,42 грн.
Річна сума орендної плати за землю,що повинна бути нарахована на 2011-2012 складає 209520,96 грн.
Сума задекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку згідно наданих до податкового органу податкових декларацій складає за 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року) - 101270,15 грн., за 2011 рік - 209520,65, за 2012 рік - 209520,65 грн.
Орендна плата за землю на 2010 рік (починаючи з 01.07.2010 року) занижена на 3490,33 грн. сума незадекларованої орендної плати за землю за дану земельну ділянку складає на 2011 рік - 104760,33 грн., на 2012 рік - 104760,33 грн.
Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що ТОВ «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» в порушення ст. 21 Закону України «Про за землю» занижено суму орендної плати за земельні ділянки за 2010 рік - 4073,40 грн. та в порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України занижено суму орендної плати за 2011 р. на 122270,04 грн., за 2012 рік на 122270,04 грн., (загальна сума заниження орендної плати за земельні ділянки за перевіряємий період складає 248613,78 грн.)
З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.
У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У свою чергу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Під землекористувачами, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміються - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
У Податковому кодексі України в пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 дається визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Для оподаткування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прямо передбачена стаття 288 Податкового кодексу України, якою встановлено обмеження щодо розміру нарахування орендної плати, положення якої викладені вище.
Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» ст. 12 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.
Частиною 4 ст.21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст.8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.06.2013 р. справа №21-443а12.
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
З наведеного вище суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган незаконно здійснив втручання у договірні відносини між ТОВ «ВКП «Техпроменерго» та Дніпропетровською міською радою, хоча ці повноваження, за чинним законодавством України, передбачені тільки для сторін таких цивільно-правових (господарських) договорів.
Отже, Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб.
Крім того, згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем належним чином не доведено відповідність встановлених порушень дійсним обставинам справи, натомість позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0004391504 від 10.12.2013 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 23.07.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун