22 липня 2014 р. Справа № 804/7510/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГолобутовського Р.З.
при секретаріВербному Д.С.
за участю:
представника позивача представника позивача представника відповідача представника відповідача Костюченко В.П. Сергійчик І.Г. Максимюк М.Ю. Гавриш І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування п. п. 2, 3 вимоги, -
28.05.2014 р. Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати пункти 2,3 вимоги №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р. Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що списання заборгованості за природний газ здійснювалось на умовах Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», в Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (постанова КМУ від 08.08.2011 р. №894). Також фактично підприємство згідно виправлених даних бухгалтерського обліку за 2011 р. мало збитки в сумі 14308,00 грн. і тому на підприємство не розповсюджувались вимоги про сплату до бюджету 15% частини прибутку. У разі відсутності Порядку затвердженого відповідними місцевими радами, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями не здійснюється, у зв'язку з чим зобов'язання, пов'язані зі сплатою частини прибутку до загального фонду міського бюджету у сумі 1191327,25 грн. відсутні. Що стосується списання з обліку підприємства дебіторської заборгованості по суб'єктах господарювання, що діють або припинили свою діяльність, термін позовної давності якої минув, то позивач зазначає, що у підприємства були достатні підстави для її списання.
Відповідач подав заперечення проти позову, в яких вказує, що ревізією питання повноти отримання доходів з продажу послуг опалення та гарячого водопостачання щодо приміщень, які протягом періоду з 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р. виведено з житлового фонду встановлено втрату доходів підприємством на загальну суму 9462,82 грн. з ПДВ. Також позивачем не нараховано та не перераховано до міського бюджету частину чистого прибутку за 2011 р., що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування у сумі 1191327,25 грн., що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету відрахувань та матеріальної шкоди (збитків), завданих міському бюджету на вказану суму. Що стосується встановленого ревізією списання з обліку підприємства дебіторської заборгованості по суб'єктах господарювання, що діють або припинили свою діяльність, термін позовної давності якої минув, то відповідач зазначає, що суцільною перевіркою даних реєстрів позовів, заявлених підприємством, та реєстрів судових справ, що перебувають у провадженні юридичного відділу, встановлено, що підприємством листів, претензій, позовів до вказаних суб'єктів господарювання та органів суду щодо стягнення дебіторської заборгованості не направлялось, що призвело до втрати активів підприємства на загальну суму 144598,97 грн. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 07.04.2014 р. №06-21/07.
За наслідками проведеної ревізії на адресу Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради направлено лист №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р., в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги та зобов'язано останнього надіслати інформацію про вжиті заходи і виконання вимог.
Матеріали адміністративного позову свідчать що позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради стосуються лише пунктів 2, 3 вимоги від 13.05.2014 р. №04-06-05-15/4956, які полягають у наступному.
У пункті 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.05.2014 р. №04-06-05-15/4956 зазначено, що ревізією встановлено, що в порушення п. 22 рішення сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання від 30.12.2010 р. №3/7 «Про міський бюджет на 2011 рік», підприємством за 2011 рік не нараховано та не перераховано до міського бюджету частину чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування, у розмірі 15% від його суми, що призвело до недоотримання загальним фондом міського бюджету відрахувань у сумі 1191327,25 грн. та призвело до матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на вказану суму.
У зв'язку із зазначеним, підприємству необхідно відобразити по бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість перед міським бюджетом у сумі 1191327,25 грн. та перерахувати до міського бюджету недоотриману ним частку прибутку за 2011 рік у сумі 1191327,25 грн. на реєстраційний рахунок 31411535700002, код платежу 21080500 «Інші надходження», одержувач ГУДКСУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.
З приводу виявлення ревізією п'яти абонентів, яким, незважаючи на виведення приміщень з житлового фонду міста, проводилось нарахування плати за надані послуги теплопостачання за тарифами, встановленими для населення, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг відносяться: централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Згідно ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування цієї територіальної громади.
Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Отже, встановлення тарифів на послуги з теплопостачання, розподілення споживачів таких послуг за існуючими категоріями на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат на надання послуг відноситься до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Листом від 08.12.2009 р. вих. № 11/13-13228 Міністерство з питань житлово-комунального господарства України роз'яснило, що підставою для укладення договорів на постачання теплової енергії у нежитлові приміщення, які були улаштовані у результаті переобладнання житлових приміщень (квартир) у житлові на підставі дозволів органів місцевого самоврядування, є прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що підтверджується відповідним документом - сертифікатом відповідності.
За таких обставин, факт прийняття Дніпропетровською міською радою рішення про виведення квартир з житлового фонду не є достатньою підставою для застосування до споживачів, що отримали дозвіл на переведення житлової квартири у нежитлове приміщення і яке потребує для цього реконструкції, підвищених тарифів.
Для вирішення питання щодо зміни тарифів нарахування за послуги з теплопостачання таким споживачам правове значення має питання здійснення реконструкції (переобладнання) квартир у нежитлові приміщення для їх використання з іншою ніж житло метою.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів після реконструкції квартир та документів, які б це підтверджували, суд вважає не обґрунтованими посилання Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на заниження Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради доходів з продажу послуг опалення та гарячого водопостачання приміщенням, які протягом періоду з 01.10.2011 р. по 31.08.2013 р. виведені з житлового фонду.
Також Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області стверджує, що Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради не нараховано та не перераховано до міського бюджету частину чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування, у розмірі 15% від його суми.
Матеріали справи свідчать, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради у звіті про фінансові результати за 2011 р. та балансі на 31.12.2011 р. при формуванні доходів від надання послуг теплопостачання населенню відображало у фінансовій звітності нараховані доходи та відображало понесені витрати.
Під час судового розгляду судом встановлено, що у зв'язку з невідповідністю затверджених тарифів та економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, підприємство, щорічно, несе збитки при наданні послуг теплопостачання населенню.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору) має право:
1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;
2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);
3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;
4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;
5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;
6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;
7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробник має право:
1) розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону);
2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);
3) укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг;
4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців;
5) брати участь у конкурсах на набуття права виробництва житлово-комунальних послуг на певній території;
6) видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку;
7) отримувати інформацію про місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та інші галузеві програми для відповідних територій;
8) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Частинами 4, 5 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради зазначає, що списання заборгованості за природний газ здійснювалося на підставі Закону України «Деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» у зв'язку зі складним фінансовим станом, в якому через державне регулювання цін та тарифів перебувають теплопостачальні підприємства.
Враховуючи, що виправлення помилок впливає на величину непокритого збитку (нерозподіленого прибутку), підприємством здійснено виправлення помилок у фінансовій звітності за 2011 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради у 2011р. мало збитки, то на нього не можуть розповсюджуватись вимоги про сплату до бюджету 15 % частини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування.
Донарахування Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області прибутку є безпідставним, оскільки прибуток фактично відсутній.
За таких обставин, вимога Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про нарахування та перерахування за 2011 рік Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до міського бюджету частину чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після оподаткування, у розмірі 15% від його суми є протиправною та підлягає скасуванню.
У пункті 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.05.2014 р. №04-06-05-15/4956 зазначено, що ревізією встановлено списання з обліку дебіторської заборгованості за суб'єктами господарювання, що діють та припинили свою діяльність, термін позовної давності якої минув, та по якій в межах терміну позовної давності не проводилась претензійно-позовна робота щодо стягнення суми заборгованості, що призвело до втрати активів підприємства та нанесення йому матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 144598,97 грн., що є порушенням вимог ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5 П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.1999 р. № 237.
У зв'язку із зазначеним, підприємству необхідно відшкодувати суму завданих збитків, у тому числі шляхом стягнення збитків у сумі 144598,97 грн. з винних осіб у порядку, передбаченому законодавством.
З приводу списання дебіторської заборгованості, суд звертає увагу, що відповідно п. 14.1.11. ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно ст. 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Під час судового розгляду встановлено, що заборгованість щодо надання послуг Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради Дніпропетровському національному університету, Дніпропетровському училищу культури, КП «Марганець-теплосеть», ГВАТ «Дніпрогіпрошахта», СБО ГП ПО ЮМЗ ім. Макарова, ТОВ «Сабеллі» Оліфіров Є.В., ТОВ «Економічна клініка «Умі-Інтелект», НВП ТОВ «Взльот-Сервіс», Інституту промислової екології, ДП ОКП ДТЄ «Автотранспортне підприємство», ТОВ ПКФ «Мета ЛТД», ТОВ «Будпроект», ТОВ «Торговий Дім Благоустрою», ДП «ДРЦ з енергозбереження», ТОВ «Вальяр» виникла у 2003-2010 р. р., отже перебіг строків позовної давності, передбаченої ст. 257 Цивільного кодексу України, на момент розгляду справи скінчився.
Суду надані листи Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до Дніпропетровського національного університету, Дніпропетровського училища культури, Інституту промислової екології, а також відповіді на них, які свідчать про не повернення цими підприємствами заборгованості.
Крім того, ДП ОКП ДТЄ «Автотранспортне підприємство» визнано банкрутом, а підприємства: ТОВ «Будпроект», ТОВ ПКФ «Мета ЛТД», ТОВ «Торговий Дім Благоустрою», ДП «ДРЦ з енергозбереження», ТОВ «Вальяр» або припинені або перебувають в стані припинення.
Однак, суд зауважує, що не заперечується сторонами, у матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради претензійно-позовної роботи з:
-Дніпропетровським національним університетом на суму 20745,16 грн., яка утворилась станом на 01.01.2005 р.;
-Дніпропетровським училищем культури на суму 997,46 грн., яка утворилась станом на 01.10.2008 р.;
-КП «Марганець-теплосеть» на суму 800,0 грн., яка утворилась станом на 01.04.2006 р.;
-ГВАТ «Дніпрогіпрошахта» на суму 118,09 грн., яка утворилась станом на 20.02.2006 р.;
-СБО ГП ПО ЮМЗ ім. Макарова на суму 158,18 грн, яка утворилась станом на 01.03.2006 р.;
-ТОВ «Сабеллі» Оліфіров Є.В. на суму 694,16 грн., яка утворилась станом на 01.04.2008 р.;
-ТОВ «Економічна клініка «Умі-Інтелект» на суму 995,0 грн., яка утворилась станом на 01.04.2006 р.;
-НВП ТОВ «Взльот-Сервіс» на суму 270,0 грн., яка утворилась станом на 01.08.2004 р.;
-Інститутом промислової екології на суму 15500,00 грн (відповідно розподільчого балансу з обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго»), яка утворилась станом на 01.11.2003 р.;
-ДП ОКП ДТЄ «Автотранспортне підприємство» на суму 15345,42 грн, (відповідно розподільчого балансу з обласним комунальним підприємством «Дніпротеплоенерго»), яка утворилась станом на 01.11.2003 р.;
-ТОВ ПКФ «Мета ЛТД» на суму 1179,00 грн., яка утворилась у серпні 2005 р.;
-ТОВ «Будпроект» на суму 36843,75 грн., яка утворилась у березні 2006 р.;
-ТОВ «Торговий Дім Благоустрою» на суму 18869,37 грн., яка утворилась у червні 2010 р.;
-ДП «ДРЦ з енергозбереження» на суму 10000,0 грн., яка утворилась у листопаді 2009 р.;
-ТОВ «Вальяр» на суму 22083,48 грн., яка утворилась у грудні 2007 р.
Проаналізувавши норми законодавства, суд погоджується, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради має право проводити списання безнадійної заборгованості контрагентів за надані послуги теплопостачання на визначених законодавством підставах, проте лише у випадку якщо до цього підприємством вживались усі залежні від нього заходи для повернення такої заборгованості.
Приймаючи до уваги, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, не зважаючи на наявність несплаченої зазначеними вище підприємствами заборгованості у загальному розмірі 144598,97 грн., не проводило з підприємствами-боржниками претензійно-позовну роботу в строки, передбачені законодавством, що призвело до втрати активів Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та нанесення йому матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 144598,97 грн., суд вважає пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р. правомірним та обгрунтованим, у звязку з чим він не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи доведення Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради протиправності пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р., суд частково задовольняє адміністративний позов.
Також відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Розмір ставок судового збору визначається ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідно до якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову:
-майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати;
-немайнового майнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі в сумі - 1218 гривень.
Таким чином, мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1827,00 грн., максимальний - 4872,00 грн., за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 73,08 грн.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Отже, суд звертає увагу, що звернені до суду вимоги про визнання протиправними та скасуваня пунктів 2,3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р., безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, є майновими.
Враховуючи суму майнових вимог Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради та максимальний розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, судовий збір становить 4872,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн., про що свідчить платіжне дорученя №1956 від 22.05.2014 р.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 2362,92 грн. (4872,00 грн. : 2 - 73,08 грн.).
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування п. п. 2, 3 вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-06-05-15/4956 від 13.05.2014 р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) решту суми судового збору у розмірі 2362,92 грн. (отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року
Суддя Р.З. Голобутовський