Дата документу Справа № 324/2407/13-к
ЄУ № 324/2407/13-к Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 11- кп/778/628/14 ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 121 Доповідач в апел. інстанції
КК України ОСОБА_2
07 липня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 (в інтересах потерпілого ОСОБА_9 ) на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2014, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Гуляйполе, Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у вигляді 7 років позбавлення волі;
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишено в силі до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання у зв'язку з виконанням з моменту набрання ним законної сили.
Відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_10 ,
адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
обвинувачений ОСОБА_7 ,
потерпілий ОСОБА_9 .
З апеляційними скаргами звернулись:
- адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій вона, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку фактично доведених в ході судового слідства обставин, що дають підстави кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ст. 118 КК України і призначити йому на підставі цього покарання не пов'язане з позбавленням волі, просить вирок суду змінити, кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ст. 118 КК України і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі;
- адвокат ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 , посилаючись на незаконність та необгрунтованість вироку суду в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та фактичним обставинам справи, відсутність ознак протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_11 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , а відтак і підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 118 КК України, необгрунтовану відмову в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_12 максимальне покарання передбачене санкцією ч.2 ст. 121 КК України, задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 50 000 грв..
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_7 , 22 квітня 2013 року, близько 21 год. 30 хв. повертався з роботи додому, рухаючись на велосипеді по проїзджій частині вул. Лаврінкова в с. Комсомольське, Гуляйпільського району, Запорізької обл. В цей час на нього, поблизу домоволодіння 51, було скоєно наїзд автомобілем під керуванням громадянина ОСОБА_11 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Після отримання тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_7 втік з місця пригоди та став спостерігати із за дерева за діями водія ОСОБА_11 і в цей час думав, що йому робити далі. Потім він повідомив батьків, що на нього скоєно наїзд та попросив приїхати на місце пригоди. Побачивши, що ОСОБА_13 намагається витягти з під машини велосипед та міг залишити місце пригоди, обвинувачений підбіг до автомобілю та ножем, який мав при собі, пробив два задніх скати, потім передній скат і сховав ніж. В цей час ОСОБА_13 покинув велосипед і побачивши обвинуваченого, замахнувся рукою. Тоді обвинувачений ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_11 удар кулаком правої руки в область обличчя від чого той упав на спину на асфальтне покриття. Продовжуючи злочинну діяльність обвинувачений ОСОБА_7 підбіг до ОСОБА_11 і взутою в черевик ногою, умисно наніс удар в лице в область носу зверху вниз і ще наніс декілька ударі в область голови, лиця та шиї. Потім обвинувачений сів в автомобіль, вимкнув світло, вимкнув двигун і витяг ключі з замка запалювання, які закинув. Почувши, що ОСОБА_11 хрипить, ОСОБА_7 підійшов до нього і перевернув на бік, щоб той не захлинувся кров'ю та став чекати приїзду батьків.
При транспортуванні ОСОБА_11 до Гуляйпільської ЦРЛ, він помер в кареті швидкої допомоги від отриманих тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_7 , які відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 138 від 23 травня 2013 являються небезпечними для життя ушкодженнями, тобто мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_11 ..
В судовому засіданні апеляційної інстанції:
обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 повністю підтримали апеляційну скаргу захисника, заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, обвинувачений дав пояснення з приводу обставин вчинення ним кримінального правопорушення, вважають, що його дії органом досудового розслідування і судом кваліфіковані не правильно, що потягло призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого;
потерпілий ОСОБА_9 та його представник - адвокат ОСОБА_8 підтримали свою апеляційну скаргу, заперечували проти задоволення апеляції захисника обвинуваченого, вважають вирок в частині визнання винним ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України обґрунтованим, а в частині призначеного покарання і вирішення цивільного позову просять ухвалити новий вирок, призначити максимальне покарання, повністю задовольнити цивільний позов потерпілого в частині моральної шкоди;
прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважає вирок суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_9 , вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній помер, є доведеним і ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.
Викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого доводи про те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, судом істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону і неправильно застосований кримінальний закон, є безпідставними.
Пленум Верховного суду України в роз'ясненнях, викладених в п.п. 23, 24 Постанови «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» N 2 від 07.02.2003 зазначив наступне.
Потрібно мати на увазі, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.
У випадках, коли вбивство вчинено або тяжке тілесне ушкодження заподіяно після того, як стан сильного душевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за вчинення зазначених злочинів без пом'якшуючих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання винного.
Відповідальність за ст. 118 або ст. 124 КК за вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно досліджені обставин кримінального провадження. Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_11 та кваліфікація його дій за ст. 121 ч. 2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням фактичних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні і в їх сукупності та взаємозв'язку дана правильна юридична оцінка.
Суд ретельно перевірив в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_7 і його захисника, аналогічні тим, які викладені в їх апеляційній скарзі про те, що тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого він заподіяв, перевищуючи межі необхідної оборони і заходів, необхідних для затримання злочинця, знаходячись у стані сильного душевного хвилювання.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , суд обґрунтовано взяв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків, матеріали огляду місця події, висновки судово-медичних експертиз та судової психолого-психіатричної експертизи.
В судовому засіданні ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, пояснивши свої дії наслідком скоєння потерпілим дорожньо-транспортної пригоди потерпілим, який заподіяв йому тілесні ушкодження та намагався поїхати з місця події.
Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 в судовому засіданні показали, що, приїхавши 22.04.2013 року після дзвінка сина на місце пригоди, побачивши лежачого на дорозі ОСОБА_16 , повідомили в міліцію та швидку допомогу. Син пояснив їм, що, після того, як його збила машина, він заховався за дерево, а, побачивши, що Шипка намагається витягти велосипед з-під автомобіля, підбіг до машин, порізав колеса, після чого між ними виникла бійка. Побачивши, що ОСОБА_17 почав хрипіти, ОСОБА_7 перевернув його на бік.
Зазначені обставини щодо дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння Шипці тілесних ушкоджень підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які були присутні на місці події після самої події, бачили автомобіль «Москвич», який належав потерпілому, під автомобілем знаходився пошкоджений велосипед обвинуваченого, обвинувачений мав тілесні ушкодження, потерпілий ОСОБА_11 лежав на дорозі в тяжкому стані, та під час транспортування до лікарні помер.
Під час огляду місця події встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди - наїзду автомобіля «Москвич» на велосипед, на проїзній частині автодороги між будинками АДРЕСА_2 знаходився автомобіль «Москвич» держномер Т8886ЗП зі спущеними колесами та слідами порізів, під автомобілем спереду знаходився велосипед, зафіксовані сліди волочіння. На проїзній частині виявлені сліди бурого кольору, волосся.
При огляді трупа ОСОБА_11 зафіксовані тілесні ушкодження на голові і інших частинах тіла.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №138 від 23.05.2013 року смерть ОСОБА_11 настала від черепно-мозгової травми у вигляді закритого перелому решітчастої кістки, відкритого оскольчастого перелому кісток носу, субарахноїдального церебрального крововиливу, крововиливів в м'які тканини голови, крововиливи в біляглазничну жирову клітковину з права, забитих ран, синців та саден на голові, ускладнених набряком головного мозку.
В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_25 підтвердив висновок про тяжкість заподіяних ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, причину його смерті та пояснив, що потерпілому було спричинено не менше 6 впливів в область голови, лиця та шиї.
Висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи встановлено, що в момент інкримінованого правопорушення ОСОБА_7 у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився, його дії були послідовними, цілеспрямованими, в момент правопорушення автоматизм дії був відсутній, що свідчить про те, що ступінь емоційного збудження не досягла рівня фізіологічного афекту. В стані фізіологічного афекту не знаходився.
Дії, що йому інкримінуються, в ситуації, яка досліджується, були викликані емоційним збудженням, яке не досягало ступеню фізіологічного афекту в результаті відносно нього фізичного насильства другого учасника в досліджуваній ситуації.
З огляду на наведене, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, грунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і сумнівів в його правильності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Доводи апеляційної скарги захисника про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані сильного душевного хвилювання спростовуються вищезазначеними доказами.
Безпідставними колегія суддів вважає і аргументи апеляційної скарги захисника про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони і перевищенні меж, необхідних для затримання злочинця, суперечать обставинам справи та зібраним доказам.
Відповідно до ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Таким чином, за кримінальним законом перевищення меж необхідної оборони можливе лише під час оборони, коли винний перебував у стані необхідної оборони і діяв з мотивів захисту.
Судом встановлено, що в обстановці, що склалася, суспільно небезпечне посягання з боку потерпілого Шипки, про що вказує і сам обвинувачений, вже відбулося, після скоєння наїзду на ОСОБА_7 дії потерпілого не мали ознак суспільно небезпечного посягання, яке би становило об'єктивну загрозу для життя чи здоров'я обвинуваченого або інших осіб та могло би викликати у ОСОБА_7 стан необхідної оборони, посягання було вже припинено до того, як обвинувачений почав наносити потерпілому удари.
Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги про перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, оскільки встановлені обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про відсутність підстав для вжиття таких заходів.
Із пояснень ОСОБА_7 вбачається, що він ножем прорізав шини автомобіля, який належав потерпілому, що виключало можливість ОСОБА_11 залишити місце ДТП.
Крім того, нанесення потерпілому ударів в область голови ногою після того, як він вже лежав на землі після нанесених ударів, не відповідало обстановці затримання злочинця.
Тому доводи захисника з цього приводу колегія суддів вважає безпідставними.
За таких обставин дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд послався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, каяття обвинуваченого, дані про його особу, відшкодування матеріальної шкоди, протиправну поведінку потерпілого ОСОБА_11 відносно обвинуваченого, а також думку потерпілого ОСОБА_9 , який наполягав на суворому покаранні ОСОБА_7 ..
Разом з тим, на думку колегії суддів, враховуючи фактичні обставини справи, дані, що характеризують особу обвинуваченого, який вперше притягується до відповідальності, характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілому, розмір призначеного покарання не в повній відповідає вимогам ст. 65 КК України, сукупність зазначених обставин дає підстави для застосування ст. 69 КК України і пом'якшення призначеного покарання до п'яти років позбавлення волі.
Неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_11 по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_7 колегією суддів визнається обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання обвинуваченого.
Із наведених вище підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання.
Колегія суддів не погоджується з доводами представника потерпілого про право потерпілого ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди на підставі п.10 ч.1 ст. 56 КПК України, оскільки таке право не визнано законом беззаперечним, а лише передбачено в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
ОСОБА_9 , який визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, був братом потерпілого ОСОБА_11 , але суду не надав даних, що підтверджували б проживання з братом однією сім'єю, у зв'язку з чим вирок в частині вирішення цивільного позову відповідає ст. 1168 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 17 квітня 2014 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст. 121 КК України змінити.
Із застосуванням ст.. 69 КК України пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання до п'яти років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4