17.07.06
Справа №АС16/341-06.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь -Конотоп»
до відповідача Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
Суддя Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Бойко Л.М.
від відповідача Бібік В.А.
Суть спору: позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Конотопської МДПІ № 0000082320/0 від 26.01.2006 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 20 612 грн. 96 коп. та 10 306 грн. 48 коп. - штрафних санкцій.
Відповідач подав заперечення проти позову, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає винесене ним податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що відповідає діючому законодавству.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне:
Конотопською МДПІ було проведено планову комплексу виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі-Закон), в результаті чого занижено податок на додану вартість в січні 2005 року в сумі 20 612 грн. 96 коп. дані порушення зафіксовані в акті перевірки № 9/23-10/30573983/2 від 16.01.2006 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000082320/0 від 26.01.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 30 919 грн. 44 коп., з них: 20 612 грн. 96 коп. - за основним платежем, 10 306 грн. 48 коп. - за штрафними санкціями.
Позивач в обґрунтування своїх вимог про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000082320/0 від 26.01.2006 року посилається на те, що при поверненні резиденту України за актом рекламації раніше експортованого товару, за наявності належним чином оформленої митної декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, підприємство має право на податковий кредит.
Судом встановлено, що позивач в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.3.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив податковий кредит по податку на додану вартість за січень 2005 року у сумі 20612 грн. 96 коп., внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по ввезених товарах, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.
Згідно контракту № 502 від 05.10.2004 року з «GKN Sheepbridge Stokes» Великобританія по вантажній митній декларації № 012174 від 29.10.2004 року ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» відвантажило на експорт частини до двигунів внутрішнього згорання в кількості 7630 шт. на суму 159 541 грн. 66 коп. Згідно акту рекламації вся партія товару визнана браком і підлягає поверненню.
По ватажній митній декларації № 010123 від 28.01.2005 року позивач отримав реімпорт частин до двигунів внутрішнього згорання в кількості 7630 шт. митна вартість 173948 грн. 60 коп. від «GKN Sheepbridge Stokes» Великобританія. Сплачений податок на додану вартість при митному оформленні реімпорту у сумі 34789 грн. 72 коп. позивач у січні 2005 року відніс до податкового кредиту.
Згідно акту ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» реімпортовані частини до двигунів внутрішнього згорання підприємством признанні браком. У бухгалтерському обліку ця партія товару знята з реалізації, списана на брак та оприбуткована як брухт в кількості 76,30 шт. вагою 18,490 т. по ціні 950 грн. 00 коп. на суму 17565 грн. 50 коп. Брухт використаний в господарській діяльності підприємства. Інші виграти по цій партії бракованого товару у сумі 103 064 грн. 80 коп. позивач списав на бухгалтерський рахунок 947 «нестачі і втрати від псування цінностей». Тобто, ці витрати віднесені за рахунок прибутку підприємства.
Податковий кредит у січні 2005 року зменшений на суму податку на додану вартість 20612 грн. 96 коп. як такий, що сплачений по ввезеному товару, який не використовується в господарській діяльності підприємства.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Однією з обов'язкових умов для включення суми податку до податкового кредиту є використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Крім того, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту
Відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку на додану вартість до бюджету несуть платники податку.
Санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІвід 21.12.200 року, зокрема, п.п. 17.1.3 п.17.1. ст.17 передбачено, що у випадках якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язковою платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
При таких обставинах суд вважає вимоги позивача неправомірними, безпідставними і відмовляє в їх задоволенні.
Згідно ст. ст. 94 - 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94 - 98, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.В позові відмовити.
2.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
3.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
4.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 18.07.2006 року.
«Згідно з оригіналом»
Секретар судового засідання Л.М. Сорока