22-ц/775/1028/2014(м)
263/3630/14-ц
№263/3630/14-ц
№22-ц/775/1028/2014(м)
Головуючий у 1-й інстанції Васильченко О.Г.
Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 30
29 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Сорока Г.П.,
суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,
при секретарі - Макаровій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Скуднікової Олени Юріївни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішенням та діями державного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2014 року, -
15 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі держаного виконавця) Скуднікової О.Ю. про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 27 400 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2007 році на підставі кредитної угоди з ЗАТ «ПУМБ» він придбав автомобіль Chevrolet Lacetti NF 193, державний номер НОМЕР_1, за 81860 грн., з яких 16372 грн. були його особисті кошти, 65488 грн. - кошти, надані банком на підставі кредитної угоди. 13.05.2013 року біля стаціонарного пункту державної автомобільної інспекції №5 поблизу м.Волноваха його автомобіль було затримано та вилучено на підставі вимог ДВС м.Маріуполя від 04.04.2013 року у зв'язку з наявністю заборгованості перед ПАТ «КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 16.08.2013 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.10.2013 року, по справі за його скаргою на дії державного виконавця Жовтневого ВДВС Скуднікової О.Ю. визнано дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт належного ОСОБА_2 автомобіля Chevrolet Lacetti NF 193 та його вилучення неправомірними.
Вважає, що діями державного виконавця щодо арешту автомобіля порушено його законні права, він не міг користуватися власним автомобілем і це примусило його нести значні збитки, оскільки він був вимушений укласти договір про надання транспортних послуг №14 від 15.05.2013р. з встановленим часом дії з 17.05.2013 року по 30.09.2013 року, за користування якими сплатив 27400 грн.
Також вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, тому що за весь період намагання поновити порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 05 червня 2014 року позов ОСОБА_2 до державного виконавця Скуднікової О.Ю. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішенням та діями державного виконавця, задоволено частково.
Стягнуто зі державного виконавця Скуднікової О.Ю. на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Також стягнуто зі Скуднікової О.Ю. судовий збір на користь ОСОБА_2 в сумі 243 грн. 60 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, заперечення державного виконавця Скуднікової О.Ю., яка просила апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 16.08.2013 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.10.2013 року, визнано неправомірними дії державного виконавця Скуднікової О.Ю. щодо винесення постанови про арешт автомобіля Chevrolet Lacetti NF 193, державний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_2 та його вилучення, скасовано постанову про арешт зазначеного автомобіля та зобов'язано Жовтневий ВДВС ММУЮ повернути ОСОБА_2 вказаний автомобіль. Тому, керуючись вимогами ст.1167 ЦК України, суд дійшов до висновку про обгрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки дії державного виконавця негативно вплинули на особисте життя позивача, на його душевний стан у зв'язку з тим, що він не міг користуватися автомобілем, і стягнув зі Скуднікової О.Ю. на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000грн.
Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем суду не надано оригіналу договору про надання транспортних послуг №14 від 15.05.2013 року, з його змісту не вбачається, який саме автомобіль було надано позивачу у користування, крім того, позивач не надав відомостей про необхідність користування транспортним засобом у зв'язку з роботою.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органі місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.28 постанови від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах",
при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Зі справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом до державного виконавця Скуднікової О.Ю., дії якої щодо арешту та вилучення належного позивачу автомобіля рішенням суду визнані неправомірними, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач в своїй позовній заяві посилався на те, що ця шкода заподіяна йому неправомірними діями державного виконавця Скуднікової О.Ю. у зв'язку з вилученням у нього автомобіля, він вимушений був користуватися послугами транспортного засобу за договором про надання транспортних послу, за яким сплатив 27400грн., що є його збитками, а також із-за цих неправомірних дій він зазнав душевних страждань через неможливість тривалий час користуватися своїм майном, було порушено звичний спосіб його життя і призвело до прийняття додаткових зусилля для налагоджування свого життя.
Зі змісту ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 16.08.2013 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14.10.2013 року, вбачається, що дії державним виконавцем Скудніковою О.Ю. проводились при виконанні виконавчого листа №22ц/0591/1525, виданого Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області 12.09.2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 39328,73грн. Тобто, відповідачка діяла як представник влади.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
У розумінні цієї норми права державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби.
З огляду на наведене позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки Скуднікова О.Ю. є неналежним відповідачем і не може нести перед позивачем цивільну-правову відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої її неправомірними діями під час виконання своїх службових обов'язків по проведенню виконавчих дій.
Однак, вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведені обставини та норми права уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, залишив поза увагою те, що державний виконавець не є належним відповідачем по справі та помилково дійшов до висновку про часткове задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд не виконав обов'язок по сприянню всебічного і повного з'ясування обставин справи, не роз'яснив позивачу право на заміну неналежного відповідача згідно зі ст.33 ЦПК України.
Крім того, своєю ухвалою від 05.06.2014 року суд першої інстанції виключив із числа, зазначених в позовній заяві, відповідачів - територіальний орган Державної казначейської служби України.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції в своєму рішенні як на підставу відмовив в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди на надання позивачем копії договору про надання транспортних послуг, оскільки такий висновок суперечить положенням ст.64 ЦПК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено не у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому не може бути визнане законним.
Зі змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що він фактично оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди.
Між тим, згідно з положеннями ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковими для скасування рішення.
Відповідно ч.ч.2,3 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню
Порушення норми процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на наведене, виходячи з того, що при ухвалені рішення судом допущено неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не обмежена доводами апеляційної скарги, тому дійшла до висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до державного виконавця Скуднікової О.Ю. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2014 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Скуднікової Олени Юріївни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішенням та діями державного виконавця відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Баркова Л.Л.
Гаврилова Г.Л.