ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2014 року 16:59 № 826/8786/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бі Бі Кей Україна»
доІнспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Бі Кей Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Бі Бі Кей Україна») з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (надалі - відповідач або Інспекція) про визнання протиправними повністю та повне скасування винесених Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20.05.2014 року №000042 та постанови про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 року №000028.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що посадовими особами Інспекції в процесі проведення перевірки діяльності позивача порушено процедуру її здійснення, а при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем зроблено необґрунтований висновок про віднесення ТОВ «Бі Бі Кей Україна» до категорії осіб, які вводять продукцію в обіг.
У судове засідання 09.07.2014 року з'явилися представники сторін.
Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах та на підставі наданих Інспекції повноважень.
Суд у судовому засіданні 09.07.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Посадовою особою Інспекції проведено позапланову поєднану (виїзну/невиїзну) перевірку характеристик продукції позивача, за результатами чого складено акт від 07.02.2014 року №000027 (надалі - акт перевірки), зі змісту якого вбачається, що позивачем не надано технічної документації на продукцію, яка була об'єктом перевірки (телевізор кольоровий ТМ ВВК (LLM 1992), в обсязі, передбаченому Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року №1149, та Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2009 року №785, а саме: не надано загального опису електрообладнання, загальних конструкторських та виробничих креслень, схем вузлів і деталей, описів та пояснень, необхідних для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання.
При цьому, в якості підстави для проведення вищезазначеної перевірки вказано наказ від 14.01.2014 року №19, направлення від 14.01.2014 року та згода Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.12.2013 року №6104-2-7/6.
За результатами перевірки позивача Інспекцією винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20.05.2014 року №000042, яким обмежено надання вищезазначеної продукції на ринку, шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, тимчасово заборонити надання продукції на ринку, у відповідності з ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»
Також, у зв'язку з виявленням посадовими особами Інспекції порушення позивачем п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» постановою про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 року №000028 ТОВ «Бі Бі Кей Україна» постановлено сплатити штраф у розмірі 1 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25 500,00 грн.
Вважаючи оскаржувані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20.05.2014 року №000042 та постанову про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 року №000028 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року №2735-VІ (надалі - Закон №2735).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №2752, ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
Згідно Переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №573, сферою відповідальності Держспоживінспекції України є, зокрема, низьковольтне електричне обладнання та електрообладнання побутового призначення.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 року (надалі - Положення №206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.
Положенням №206 зафіксовано основні завдання територіальних органів Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до яких, у тому числі, віднесено здійснення державного ринкового нагляду у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (п. 6.2.1 Положення №206); проведення перевірок характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування) (п. 6.2.2 Положення №206).
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (надалі - Закон №877).
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №877, підставою для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 7 Закону №877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу, зокрема, зазначається перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові (ч. 3 ст. 7 Закону №877).
У силу положень ч. 5 ст. 7 Закону №877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Вказане вище також кореспондується з положеннями ч. 5 ст. 23 Закону №2735.
З огляду на наведені вище положення законодавства, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо наявності порушення при проведення перевірки ТОВ «Бі Бі Кей Україна» на тій підставі, що не всіма посадовими особами Інспекції, уповноваженими на проведення перевірки позивача, згідно направлення на перевірку, а лише ОСОБА_2 було проведено перевірку, оскільки згідно направлення від 14.01.2014 року №000047, копія якого наявна у матеріалах справи, у тому числі, ОСОБА_2, який і здійснював перевірку, що не заперечувалося позивачем, уповноважено на її проведення, при цьому, участь усіх осіб, вказаних у направленні на перевірку, вказаними вище правовими нормами не передбачено.
Як було зазначено вище, Інспекцією проведено позапланову поєднану (виїзну/невиїзну) перевірку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №877, підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Приписами ч. 3 ст. 23 Закону №2735 передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Так, органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:
а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;
б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.
У випадках, зазначених у підпункті «б» пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2735).
При цьому, приписами ч. 1 ст. 41 Закону №2735 визначено, що з метою обміну між органами виконавчої влади інформацією про продукцію, що становить серйозний ризик, відповідно до Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» створюється та функціонує система оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, остання проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.12.2013 року №6104-2-7/6, копія якої наявна у матеріалах справи, у відповідності до якої Держспоживінспекцією України на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозним ризик, надісланого листами Держспоживінспекції у Миколаївській області від 08.11.2013 року №1575/01-03/13, №1576/01-03/13, від 11.11.2013 року 31580/01-03/13, від 14.11.2013 року №1602/01-12/13, №1604/01-03/13, №1605/01-03/13, №1607/01-03/13, Закарпатській області від 28.11.2013 року №2223, надано згоду на проведення позапланових перевірок характеристик продукції, зокрема, у ТОВ «Бі Бі Кей Україна» (вул. Русанівська Набережна, 8, м. Київ).
Так, відповідачем суду не надано копій вищезазначених повідомлень територіальних інспекцій, які слугували підставою для проведення перевірки позивача, водночас, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Інспекції, керуючись згодою Держспоживінспекції на проведення перевірки, на підставі наказу та направлення, проведено поєднану (виїзну/невиїзну) перевірку позивача, з урахуванням того, що в процесі самої перевірки позивачем та його представниками не заперечувалося факту можливості проведення даної перевірки та фактично допущено перевіряючого до її проведення, оскільки, як вбачається зі змісту акту перевірки, позивачем надано відповідачу ряд документів стосовно перевіряємого товару, необхідних для проведення перевірки, про які зазначено в акті перевірки, зокрема, висновок аналізу документації, обґрунтування схеми сертифікації, протоколи випробувань, сертифікат відповідності, декларації про відповідність, висновок призначеного органу з оцінки відповідності та посібник з експлуатації.
Натомість, слід зазначити, що дії Держспоживінспекції України, яка за результатами розгляду листів Держспоживінспекції у Миколаївській області від 08.11.2013 року №1575/01-03/13, №1576/01-03/13, від 11.11.2013 року 31580/01-03/13, від 14.11.2013 року №1602/01-12/13, №1604/01-03/13, №1605/01-03/13, №1607/01-03/13, Закарпатській області від 28.11.2013 року №2223, на підставі яких Держспоживінспекцією України надано згоду на проведення перевірки позивача, не є предметом розгляду у даній справі, при цьому, позивачем не надано суду доказів визнання вищезазначених дій протиправними у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20.05.2014 року №000042 та постанови про накладення штрафних санкцій від 11.03.2014 року №000028, останні винесено на підставі визнання ТОВ «Бі Бі Кей Україна» особою, яка ввела в обіг продукцію, що стала об'єктом перевірка, яка, в свою чергу, не відповідає встановленим вимогам.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 44 №2735, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції, зокрема, у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначення поняття виробник продукції наведено у ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010 року №2736-VI (надалі - Закон №2736), яким є:
фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію;
уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України);
імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).
При цьому, розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка пропонує продукцію на ринку України (ст. 1 Закону №2736).
Крім того, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію (ч. 7 ст. 8 Закону №2735).
З огляду на викладені вище правові норми вбачається, що розповсюджувачем продукції є суб'єкт господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції, який пропонує таку продукцію на ринку України, за виключенням виробника та/або імпортера.
Так, за твердженням представника відповідача, що не заперечувалося позивачем, за результатами проведення перевірки іншого суб'єкта господарювання (магазин мережі «Факстрот») Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області встановлено факт поставки саме ТОВ «Бі Бі Кей Україна» продукції, яка стала об'єктом перевірки позивача.
Водночас, у матеріалах справи міститься копія листа за підписом провідного інженеру ОСОБА_3, повноваження якого на представлення інтересів ТОВ «Бі Бі Кей Україна» у відносинах з третіми особами позивачем не заперечувалося, та підтверджено відбитком печатки ТОВ «Бі Бі Кей Україна», зі змісту якого вбачається, що позивач ввозив та сертифікував в Україні телевізори кольорового зображення, що виготовляються «BBK Electronics Limited» (Китай), та має намір на регулярній основі поставляти вказану продукцію в Україну.
Також, у матеріалах справи наявні копії декларацій про відповідності телевізорів кольорового зображення, що виготовляються «BBK Electronics Limited» (Китай), в яких зазначено, що ТОВ «Бі Бі Кей Україна» діє в якості уповноваженого представника виробника.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 23.10.2012 року, копія якої наявна у матеріалах справи, видами діяльності ТОВ «Бі Бі Кей Україна» є код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання (основний).
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач відповідає критерієм поняття «особи, яка ввела продукцію в обіг».
З акту перевірки вбачається, що посадовими особами Інспекції при перевірці позивача вказано про порушення Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.20009 року №1149 (надалі - Технічний регламент №1149), та Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785 (надалі - Технічний регламент №785).
Відповідно до п. 2 додатку 3 до Технічного регламенту №1149, виробник повинен скласти технічну документацію, визначену в пункті 3 цього додатка, яку він або уповноважений представник має зберігати на території України не менше ніж 10 років після дати випуску останнього виробу і надавати її для перевірки відповідним органам державного ринкового нагляду в установлених законодавством випадках.
У разі коли виробник не є резидентом України та не має уповноваженого представника в Україні, ці зобов'язання покладаються на особу, яка ввела електрообладнання в обіг на ринку України.
Приписами п. 13 Технічного регламенту №785 визначено, що виробник або уповноважений представник повинен зберігати декларацію про відповідність не менш як 10 років після дати випуску останньої одиниці апаратури. У разі коли виробник не є резидентом України та не має свого уповноваженого представника в Україні, зобов'язання щодо збереження технічної документації та декларації про відповідність покладається на особу, яка ввела апаратуру в обіг.
Так, посадовими особами Інспекції під час перевірки характеристик продукції ТОВ «Бі Бі Кей Україна» встановлено не надання останнім технічної документації щодо перевіряємого товару в обсязі, встановленому Технічними регламентами №1149 та №785, що представником позивача під час судового розгляду не заперечувалося.
Слід також зазначити, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути, зокрема, прийняті за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону (п. 1 ч. 2 ст. 33 Закону №2735).
До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам (ч. 11 ст. 33 Закону №2735).
У разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб'єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб'єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення (ч. 15 ст. 33 Закону №2735).
З аналізу викладеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень представника позивача щодо ненадання ТОВ «Бі Бі Кей Україна» проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, оскільки вищенаведеними правовими нормами відповідачу надано право на застування таких заходів без попереднього направлення проекту рішення.
Отже, за результатами розгляду матеріалів справи суд встановив відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень, які є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а, отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час винесення вказаних вище рішень та у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок