Справа № 308/7186/14-ц
(заочне)
17 липня 2014 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі :
головуючого судді - Микуляк П.П.
при секретарі -Матіко Я.Ю.
за участю представника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Матвійчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль», до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3, про звільнення з-під арешту заставного майна,-
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Закарпатська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що 04.07.2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/4047/74/27220, згідно з яким позичальник отримав у банку кредит у сумі 38000 дол.США, строком до 03.07.2021 року. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредиту між сторонами був укладений договір іпотеки від 07.07.2006 року, зареєстрований приватним нотаріусом Ужгородського РНО в реєстрі за номером 1748, згідно якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресом АДРЕСА_1, про що було внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В подальшому ОСОБА_3 не маю змоги в подальшому належним чином виконувати свої зобов'язання по кредитному договору надала банку згоду на добровільну реалізацію предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту, яка станом на 20.05.2014 року складає 366807,49 грн. Однак Банк не має можливості реалізувати своє право на задоволення своїх майнових прав за даною кредитною угодую, шляхом добровільного продажу предмету іпотеки, оскільки МВ ДВС Ужгородського МРУЮ та РВ ДВС Ужгородського МРУЮ накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3, в т.ч. і на предмет іпотеки, та заборону на його відчуження. Вказані дії органу виконавчої служби, на думку позивача, порушують права та інтереси Банку та унеможливлюють задоволення вимог за рахунок даного нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» Матвійчук М.В. позовні вимоги підтримав та просив суд зняти арешт з майна, яке згідно договору іпотеки від 07.07.2006 року зареєстрованого в реєстрі за №1748 - є предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/4047/74/27220 від 04.04.2006 року та належить на праві власності ОСОБА_3, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресом АДРЕСА_1, які накладені постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ по ВП №33875813 від 17.09.2012 року та постановою РВ ДВС Ужгородського МРУЮ по ВП №32445457 від 07.05.2012 року.
Представника відповідачів МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції та РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явились повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяву про розгляд справи без їх часті до суду не подавали, а тому в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 4 липня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/4047/74/27220, згідно з яким позичальник отримала у Банку кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 38000 дол.США, із сплатою за його користування 12% річних, строком на 180 місяців, тобто по 03.07.2021 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з зазначених кредитних договорів, 07.07.2006 року між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за номером 1748, згідно якого Іпотекодавець ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресом АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності. Дане обтяження Іпотекодержателем зареєстровано в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ст.7 Закону).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не маю змоги в подальшому належним чином виконувати свої зобов'язання по кредитному договору надала банку згоду на добровільну реалізацію предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту, що підтверджується її письмовою заявою від 04.02.2014 року. Станом на 20.05.2014 року заборгованість ОСОБА_3 перед AT «Райффайзен Банк Аваль» по Кредитному договору №014/4047/74/27220 від 04.07.2006 р. складає - 366807,49 грн., однак Іпотекодержатель не може використати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки державною виконавчою службою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3, в т.ч. і на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресом АДРЕСА_1, зокрема:
- постановою державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.09.2012 року по ВП №33875813 з примусового виконання виконавчого листа №2-3681 виданого 08.02.2011 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Нарцис» боргу в сумі 13536 грн.;
- постановою державного виконавця РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2012 року по ВП №32445457 з примусового виконання виконавчого листа №2п-7518/10 виданого 22.04.2011 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу в розмірі 364987, 49 грн., витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн. та державне мито в розмі1700 грн.
Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Тобто, у будь-якої іншої, відмінної від стягувача-заставодержателя особи відсутні правові підстави для отримання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна боржника, якщо така вартість є меншою за суму заборгованості боржника перед заставодержателем.
З досліджених матеріалів слідує, що вартість нерухомого майна, що перебуває в іпотеці Банку є нижчою за розмір заборгованості ОСОБА_3 перед AT «Райффайзен Банк Аваль» та складає - 307040,0 грн. (п.1.3 Договору іпотеки від 07.07.2006 року)
Згідно ч.4 ст.54 Закону «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що іпотекодержатель AT «Райффайзен Банк Аваль» згоди на передачу предмету іпотеки іншим особам не надавав, інші стягувані, в інтересах яких МВ ДВС Ужгородського МРУЮ та РВ ДВС Ужгородського МРУЮ було накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці позивача, не являються заставодержателями, суд приходить до висновку, що є всі підстави для зняття арешту з нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресом АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3, яке згідно договору іпотеки від 07.07.2006 року перебувають в іпотеці банку.
Керуючись ст. ст.54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.3, 7, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 572, 586 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 224, 226, 227, 233, 294 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву - задовольнити.
Зняти арешт з майна, яке згідно договору іпотеки від 07.07.2006 року зареєстрованого в реєстрі за №1748 - є предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/4047/74/27220 від 04.04.2006 року та належить на праві власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1), а саме: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами (домоволодіння), що знаходиться за адресом АДРЕСА_1, які накладені постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.09.2012 року по ВП №33875813 та постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2012 року по ВП №32445457.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Микуляк П.П.