31 липня 2014 року м. Київ К/800/9033/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівСтрелець Т. Г.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок-95" про скасування рішення, приписів та визнання дій незаконними та встановлення відсутності компетенції,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась до Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва Київської міської державної адміністрації (далі - управління) та Київської міської ради (далі - міська рада) з позовом про:
скасування рішення міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" (зі змінами і доповненнями) в повному обсязі;
визнання дій міської ради під час прийняття цього рішення незаконними та такими, що виходять за межі її компетенції;
встановлення відсутності компетенції міської ради щодо правового регулювання порядку розміщення Тимчасових споруд у м. Києві, передбаченого ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
скасування припису управління від 22 травня 2013 року № 1303889 про усунення порушень правил благоустрою ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та демонтаж;
визнання нечинним припису управління № 1112675 від 11 серпня 2011 року про усунення порушень правил благоустрою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 та демонтаж.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на підставі припису № 1112675 від 11 серпня 2011 року, винесеного за дорученням начальника департаменту Головного управління контролю за благоустроєм від 22 листопада 2012 року № 32411-12 05 грудня 2012 року здійснено демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2, яка належала позивачу.
Вважаючи дані дії протиправними та безпідставними, позивач звернулась до Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою про вчинення злочину (р/н 12012110050000691) та до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування даного припису.
Листом № 43/1080 від 25 грудня 2012 року управління повідомило позивача, що підставою демонтажу споруди стала відсутність відповідної, оформленої в установленому порядку, дозвільної документації для її розміщення. Демонтаж споруди здійснений на підставі п. 13.2.5 Правил благоустрою міста Києва у зв'язку з відсутністю 100% пайового внеску, який визначений на підставі рішення ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради".
22 травня 2013 року Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва прийнятий припис № 1303889 про усунення порушень правил благоустрою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 та демонтаж.
Вважаючи вказані рішення ради та приписи управління протиправними та прийнятими без наявності повноважень, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Суди обох інстанцій дійшли висновків про безпідставність заявлених вимог.
Колегія суддів з цим погоджується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямування на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів" від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2807-IV управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2807-IV встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Частиною 1 статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою.
Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва.
Оскаржуване рішення міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 "Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд (малих архітектурних форм) в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" (зі змінами і доповненнями) прийнято відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Києва, Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21 травня 2009 № 462/1518 (із змінами та доповненнями). Зазначеним Порядком визначено обсяги пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва. Метою затвердження Порядку є відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення об'єктів благоустрою; надання власникам тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі права реалізувати свій проект встановлення (розміщення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території м. Києва; фінансування заходів з благоустрою м. Києва (утримання, ремонту та будівництва об'єктів благоустрою).
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Київської міської ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Київською міською радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Пунктом 1 рішення Київської міської ради III сесії XXIII скликання від 04 лютого 1999 року № 138/239 встановлено, що рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті "Хрещатик", якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
На виконання наведених вимог законодавства оскаржуване рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року №56/5443 опубліковано в газеті "Хрещатик", випуск № 43 (914) від 20 квітня 2011 року.
Вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими судами обставинами вичерпно спростовуються доводи скаржника про протиправність оскаржуваного рішення міської ради, які обґрунтовані відсутністю у міської ради необхідного обсягу повноважень.
Решту доводів про протиправність рішення колегія суддів оцінює критично, адже вони жодним чином не підтверджені, а зводяться до суб'єктивної оцінки скаржником його змісту. Слід зазначити, що негативні наслідки, які наступили для суб'єкта господарювання у зв'язку з невиконанням вимог нормативно-правового акту, не є підставою для визнання такого акту протиправним. Наведене стосується і приписів управління про усунення позивачем порушення у сфері законодавства про благоустрій.
Так, пунктами 13.3.1.-13.3.5 Правил встановлено, що демонтаж, перевезення, зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд, власники яких ухиляються від демонтажу або власники яких не відомі, відновлення благоустрою на місці самовільного встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованими йому організаціями за кошти міського бюджету.
Рішення про демонтаж самовільно встановлених розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд приймається Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з урахуванням пропозицій органів, що виявили самовільне розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.
Демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в нижченаведеному порядку.
У разі виявлення самовільно встановленої тимчасової споруди (малої архітектурної форми) Головним управлінням контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у семиденний термін.
Власник самовільно встановленої тимчасової споруди (малої архітектурної форми) протягом семи днів з дня внесення припису може звернутися до Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з ініціативою усунути виявлені порушення та привести дозвільну документацію для розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у відповідність до Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого у встановленому порядку Київською міською радою.
У разі відсутності суперечностей з містобудівною ситуацією, при можливості надання ордера на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), за відповідності тимчасової споруди (малої архітектурної форми) та існуючих умов її розміщення вимогам Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймає від такого власника документи, що підтверджують наміри із зазначенням конкретних термінів усунення порушень, та ставить на одному екземплярі заявника відмітку.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про фактичну неможливість отримання всієї необхідної дозвільної документації для законного розміщення тимчасової споруди у місті Києві.
При цьому, в межах даного провадження обставини протиправності дій управління під час демонтажу споруд не входять до предмету доказування, адже відповідних вимог позивач не заявляла і просила суд лише про скасування приписів, винесених, на її думку, без наявності підстав.
Однак, як свідчать матеріали справи, управлінням вичерпно спростовано доводи позивача про протиправність приписів, оскільки зазначено про відсутність у позивача необхідної дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд станом на день їх винесення, а також про невиконання обов'язкових для всіх власників тимчасових споруд міста Києва приписів про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва.
Отже висновки судів щодо безпідставності позовних вимог про скасування приписів управління є правомірними.
Щодо доводів скаржника про суперечливість законодавства в сфері благоустрою і помилкове його застосування судами під час розгляду даної справи, то, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки зроблені без урахування внесення змін до чинного законодавства.
Враховуючи, що скаржником не надано доказів протиправності приписів про усунення допущених порушень чинного законодавства, не надано доказів правомірного зайняття земельної ділянки та виконання приписів щодо пайової участі у благоустрої міста, не підтверджено будь-яких підстав для скасування рішення міської ради, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: