"24" липня 2014 р. м. Київ К/800/61821/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Рибченка А. О.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі, третя особа - Кредитна спілка "Разом" про визнання дій неправомірними, повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та відсотків за порушення строків повернення податку, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя), Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі (далі - ГУ ДКУ у м. Севастополі), третя особа - Кредитна спілка "Разом" в якому просить визнати дії неправомірними, повернути надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб та відсотки за порушення строків повернення податку.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя подала письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є членом кредитної спілки "Разом" та як податковий агент він за звітний період 2004-2006 роки сплатив податок з нарахованих відсотків на його пайові внески в сумі 2111,59 грн., тоді як даний вид доходу підлягає оподаткуванню лише з 2010 року. Отже, на думку позивача, вказані податки сплачені кредитною спілкою від його імені неправильно та надмірно й підлягають поверненню йому з держбюджету у встановленому порядку. З питання повернення податку позивач звертався з відповідними заявами до відповідачів, проте йому було відмовлено у їх поверненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є членом Кредитної спілки "Разом", який був його податковим агентом та сплачував податки з доходів позивача за підсумками фінансового року у вигляді нарахування відсотків на пайові внески позивача як члена кредитної спілки. Згідно даних Кредитної спілки "Разом" за результатами звітного періоду протягом 2004-2006 років у якості зазначеного податку з доходу позивача ним було сплачено 2111,59 грн.
Згідно постанови Господарського суду м. Севастополя від 25.02.2008 оку у справі №20-12/404, яка набрала законної сили, протягом 2004-2006 років Кредитна спілка «Разом» здійснювала нарахування і розподіл частини нерозподіленого доходу, що залишається в його розпорядженні за підсумками фінансового року (іншого звітного періоду), у вигляді нарахування відсотків на пайові внески між членами кредитної спілки з утриманням, як податковим агентом громадян - членів кредитної спілки, податку з доходів фізичних осіб. Зокрема, з вказаного доходу позивача протягом 2004-2006 років було утримано та перераховано до бюджету податку в сумі 2111,59 грн.
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Згідно ст. 11 Закону України «Про кредитні спілки» №2908-II від 20.12.2001 року члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до статуту кредитної спілки.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про кредитні спілки» вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Пунктом 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.
Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески, (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.
Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» визначено, що кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).
Пунктом 1. 10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що «проценти» - платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у пункті 1.10 статті 1 даного Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.
Судами попередніх інстанцій визначено, що поняття «плата (проценти) на пайові членські внески» та «плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки» не є тотожним.
Призупинення п. 43 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року №2285-ІУ на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.
Підпунктом 22.1.4 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 21.12.2004 року №2273-ІУ передбачено, що п.п 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та п.п 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.
Зазначене свідчить про те, що вищезазначені зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 21.12.2004 року №2273-ІУ щодо оподаткування процентів, починаючи з 1 січня 2010 року, також стосуються порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до положень п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", доходи фізичних осіб, отримані, сплачені (нараховані) з інших підстав, зокрема, у вигляді процентів на пайові (основні та додаткові) внески членів кредитних спілок, передбачені п. 3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки", оподатковуються податком з доходів фізичних осіб в загальному порядку за ставкою, визначеною у п.7.1 ст. 7 Закону .
У період 2004-2006 роки ставка податку з доходів фізичних осіб становила 13%.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що протягом 2004-2006 років утримання та перерахування Кредитною спілкою "Разом" податку з доходів фізичних осіб з доходів позивача, як члену кредитної спілки, у вигляді процентів частини розподіленого між членами кредитної спілки доходу, що залишався у її розпорядженні за підсумками фінансового року, в сумі 2111,59 грн. ґрунтувалося на податковому законодавстві та надмірно сплаченого податку не утворилося.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 03 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
А. О. Рибченко