31 липня 2014 року Справа № 904/5521/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач),
Полянського А.Г., Шаргала В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", м. Дніпропетровськ
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р.
у справігосподарського суду Дніпропетровської області
за позовомПрокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", м. Дніпропетровськ
третя особа Виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ
про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", м. Дніпропетровськ на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ, що полягають у винесені постанови державним виконавцем Ковтун Дмитра Володимировича від 09.01.2014 ВП № 41364242 "Про стягнення з боржника виконавчого збору"
за участю представників сторін:
прокуратури: не з'явився,
позивача: не з'явився,
відповідача: Філоненко Ю.О. (представник за дов. від 25.07.2014р. №3/237),
третьої особи: не з'явився,
Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції: не з'явився
Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовною заявою в якій просить суд зобов'язати ТОВ "Хеопс А" повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, вартість якої відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 2 271609,10 грн., що розташована за адресою: вул. Ливарна в районі будинків №№1,3 у м. Дніпропетровську, державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.13р. у справі № 904/5521/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.13р., позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ТОВ "Хеопс А" повернути тимчасово зайняту земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:336:0037, площею 0,4111 га, вартість якої відповідно до нормативно-грошової оцінки становить 2 271609,10 грн., що розташована за адресою: вул. Ливарна в районі будинків №№1,3 у м. Дніпропетровську, державі в особі Дніпропетровської міської ради за відповідним актом приймання-передачі. Стягнуто з ТОВ "Хеопс А" на користь Державного бюджету 1147,00 грн. судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.14р. в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Хеопс А" - відмовлено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.13р. залишено без змін.
22.01.14р. товариство з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" подав скаргу на дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ, в якій просив скасувати як протиправну постанову державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського Міського управління Юстиції Ковтун Дмитра Володимировича від 09.01.2014 ВП № 41364242 "Про стягнення з боржника виконавчого збору".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.14р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р., у справі №904/5521/13 в задоволенні скарги ТОВ "Хеопс А" відмовлено.
Вказані судові акти мотивовані необґрунтованістю доводів скаржника, з посиланням на ст. 18, 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, ТОВ "Хеопс А" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким скасувати як протиправну постанову державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ Ковтун Д.В. від 09.01.2014р. ВП № 41364242 "Про стягнення з боржника виконавчого збору" в сумі 1360 грн., мотивуючи скаргу тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено положення ч.2 ст. 11, ст. 17, 18, ч.2 ст. 25, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", п.4.1.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Зокрема, як зазначається скаржником постанова державного виконавця від 09.01.2014р. ВП № 41364242 "Про стягнення з боржника виконавчого збору": не містить найменування і ідентифікаційного коду стягувача, на користь якого стягується виконавчий збір (відповідний відділ управління державного казначейства); не містить дати набрання законної (юридичної) сили рішенням і строку пред'явлення її, як виконавчого документа до виконання; не скріплена гербовою печаткою органу виконавчої служби; винесена передчасно, без вирішення питання про відкладення виконавчих дій і щодо подовження строку на добровільне виконання боржником судового рішення;
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2013р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013р. видано наказ.
25.12.2013р., за заявою прокурора, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41364242 щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від №904/5521/13.
Згідно п. 2 резолютивної частини зазначеної постанови, боржникові надано строк для добровільного виконання рішення до 31.12.2013 р.
У зв'язку з невиконанням рішення в зазначений строк, 09.01.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Як вірно зазначено господарським судом першої та апеляційної інстанції факт звернення боржника до державного виконавця з заявою про відкладення провадження виконавчих дій, сам по собі не породжує настання процесуальних наслідків у вигляді відкладення виконавчих дій, а є лише підставою для можливого розгляду державним виконавцем відповідного питання з урахуванням існування обставин, викладених в ст. 35 Закону.
Звернення боржника до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій, до прийняття виконавцем відповідного процесуального документа з даного питання, не перешкоджає проведенню виконавчих дій, в тому числі щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Доводи відповідача з приводу невідповідності постанови про стягнення виконавчого збору від 09.01.2014р. вимогам ст. 17, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", п.4.1.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема, щодо відсутності зазначення найменування і ідентифікаційного коду стягувача, на користь якого стягується виконавчий збір, відсутності зазначення дати набрання законної (юридичної) сили рішенням і строку пред'явлення її, як виконавчого документа до виконання; що постанова не скріплена гербовою печаткою органу виконавчої служби, то вказані невідповідності не можуть бути підставою для скасування оспорюваної постанови судового виконавця, оскільки самі по собі, вони не свідчать про незаконність або протиправність такої постанови, про що суд 2-ї інстанції правомірно зазначив в своїй постанові за результатом апеляційного перегляду справи.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2014р. у справі № 904/5521/13 залишити без змін.
Головуючий суддя: Г.П. Коробенко
Судді: А.Г. Полянський
В.І. Шаргало