28 липня 2014 року Справа № 13/5005/7506/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:Дунаєвської Н.Г.,
судді:Губенко Н.М.,
Добролюбової Т.В.,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 25.03.2014
у справі№ 13/5005/7506/2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест"
доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Миколаївське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
простягнення 500 275,83 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Миколаївське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 500 275,83 грн., у тому числі 256 932,55 грн. основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн. інфляційних втрат та 38 054,17 грн. трьох процентів річних.
Справа розглядалась судами неодноразово. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у справі № 13/5005/7506/2012 постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 256 932,55 грн. основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн. інфляційних, 38 054,17 грн. річних.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2014 у справі №13/5005/7506/2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.03.2014 у справі №13/5005/7506/2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції від 04.11.2013 та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013.
Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 24.06.2010 у справі №31/318-09, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У постанові від 25.03.2014 у справі №13/5005/7506/2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи стосовно відсутності у відповідача обов'язку щодо повернення позивачу списаних грошових коштів, як безпідставно набутих, оскільки з позивача, як з поручителя за виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами, було списано грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. При цьому судом касаційної інстанції враховано встановлений судом апеляційної інстанції факт укладення між сторонами договорів поруки, якими (в пункті 6) передбачено право кредитора в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання коштів які належать поручителю, у випадку порушення поручителем зобов'язань, передбачених цими договорами, тобто зобов'язань по сплаті кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом, що свідчить про відсутність у відповідача обов'язку по поверненню позивачу спірних грошових коштів, як безпідставно набутих, а також, з врахуванням викладеного, про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Водночас у постанові від 24.06.2010 у справі №31/318-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що списання спірних грошових коштів з рахунку позивача в рахунок погашення кредитного договору за договором поруки умовами укладеного сторонами договору банківського рахунку не передбачено, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що договором банківського рахунку сторони передбачили право банку на списання грошових коштів з рахунку клієнта на підставі рішення суду та у випадках, встановлених договором в межах сум, які належать до сплати банку за цим договором. Крім того, відповідач, списуючи грошові кошти з рахунку позивача на підставі договору поруки, порушив умови пункту 5 договору поруки, оскільки не направив позивачу відповідну письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку боржника.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" у допуску справи №13/5005/7506/2012 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя Н. Дунаєвська
Судді Н. Губенко
Т. Добролюбова
Н. Мележик
С. Самусенко