30 липня 2014 року Справа № 903/81/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),
Дунаєвської Н.Г.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Волинської області
від 01.04.2014 року
та постанову Рівненського апеляційного
господарського суду від 02.06.2014 року
у справі № 903/81/14
господарського суду Волинської області
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до Підприємства теплових мереж
"Ковельтепло"
про стягнення 2 255 638,85 грн.
за участю представників:
позивача - Козака Н.В.
відповідача - Кобук О.М.
В лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про стягнення 2 014 510 грн. основного боргу, 138 188,90 грн. пені, 8 076,42 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 94 863,53 грн.
Відповідач, в свою чергу, надав заперечення щодо неправильно здійсненого розрахунку інфляційних витрат, розмір яких становить 6 770,69 грн., та просив зменшити заявлену позивачем суму пені до 10 %, оскільки газ постачався і використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням та релігійними організаціями, а заборгованість виникла у зв'язку з невідшкодованою з бюджету різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню та утворилась внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органом місцевого самоврядування. Розмір заявленої до стягнення пені в сумі 138 188,90 грн. для комунального підприємства є завеликим. Крім того, заборгованість частково погашена 630 000 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 01.04.2014 року (суддя Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року (судді: Дужич С.П., Петухов М.Г., Саврій В.А.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1384510 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 94 863,53 грн., 6 770,69 грн. інфляційних витрат, 27 638 грн. пені та 45 112,78 грн. судового збору; провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 630 000 грн. припинено у зв'язку зі сплатою цієї частини боргу; в решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 110 550,90 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, скаржник послався на відсутність доказів ненавмисного невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ПТМ "Ковельтепло" (покупцем) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2333/11, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця імпортований природний газ для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням і релігійними організаціями, в обсязі 27 457 тис. м3, з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, по ціні 1 309,20 грн. за 1 000 м3 (з ПДВ), оплата якого здійснюється шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу, з остаточним розрахунком 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем умов оплати, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 7.2. договору).
В додаткових угодах №№ 1, 2 від 11.10.2011 року та від 01.08.2012 року, відповідно, узгоджено ціну й обсяг газу, що передавався покупцеві.
В додатковій угоді № 3 від 30.11.2012 року з п. 7.2 договору виключено необхідність сплачувати покупцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення понад 30 днів.
На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 9 885 312,30 грн., про що сторонами підписано відповідні акти приймання - передачі, який частково оплачений ПТМ "Ковельтепло", в зв"язку з чим заборгованість останнього перед позивачем склала 2 014 510 грн.
24.04.2013 року територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області Волинської ОДА узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню державним комунальним підприємством "Ковельтепло", яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим та погодженим відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у розмірі 2 349 477 грн.
Позовні вимоги про стягнення з ПТМ "Ковельтепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 014 510 грн. заборгованості та за прострочення виконання грошового зобов"язання: 138 188,90 грн. пені, 8 076,42 грн. інфляційних витрат і 3% річних в сумі 94 863,53 грн. обгрунтовані несплатою відповідачем вартості спожитого газу у визначені договором строки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України та статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Після звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду з даним позовом 06.03.2014 року на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 480 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, між сторонами проведено взаєморозрахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11 березня 2005 року на суму 630 000 грн. за спожитий природний газ у 2012 році за договором № 14/2333/11, та погоджено, що сума боргу відповідача становить 1 384 510 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 26.03.2014 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.
Зважаючи на дану обставину, місцевий господарський суд, застосовуючи п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, вірно припинив провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості газу в сумі 1 384 510 грн. та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. договору і статтею 625 ЦК України, щодо стягнення 27638 грн. пені, 6 770,69 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 94863,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання.
При цьому, зважаючи на клопотання ПТМ "Ковельтепло" щодо зменшення розміру пені та часткове виконання останнім зобов'язань за вказаним договором після порушення провадження у даній справі, судами першої й апеляційної інстанцій, на підставі ст. 83 ГПК України зменшено до 20% належний до стягнення розмір пені до 27 638 грн. Разом з тим, господарськими судами задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у заявленому розмірі, а інфляційні витрати - в сумі 6 770,69 грн., розрахунок якої перевірено судами.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, скориставшись наданим статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України та статтею 83 ГПК України правом, зменшив розмір належної до стягнення суми пені до 20 %, стягнувши її у розмірі 27 638 грн.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, невідшкодування відповідачеві різниці в тарифах на теплову енергію, що складає за 2012 рік 2 349 477 грн., а також обставини наявності заборгованості населення та інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги станом на 01 березня 2013 року в сумі 84 551 000 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів цієї статті та наявністю факту прострочки виконання відповідачем грошового зобов"язання, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 3 % річних у заявленому розмірі та інфляційних витрат в сумі 6 770,69 грн. є обгрунтованим.
Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 110 550,90 грн. пені та ненавмисного характеру несвоєчасного виконання останнім своїх зобов'язань по оплаті вартості газу є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу. Крім того, зменшення заявленого розміру пені є правом суду, передбаченим статтею 83 ГПК України.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року у справі № 903/81/14 залишити без змін.
Головуючий суддяН.І. Мележик
СуддіН.Г. Дунаєвська
С.С. Самусенко