29 липня 2014 року Справа № 921/539/13-г/5
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого,
Корнілової Ж.О. - доповідача,
Чернова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Геллостар"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014
у справі№ 921/539/13-г/5 Господарського суду Тернопільської області
за позовомПриватного підприємства "Геллостар"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод",
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідачаФізична особа-підприємець ОСОБА_4,
простягнення 600000,00 грн.,
за участю представників сторін
від позивача:Смолов К.В. (довіреність № б/н від 07.05.2013),
від відповідача:Купельська С.Д. (довіреність № б/н від 22.07.2014),
від третьої особи:не з'явились,
Приватне підприємство "Геллостар" у травні 2013 року звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод" про стягнення 600000,00грн. попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 у справі № 921/539/13-г/5 (склад колегії суддів: Андрушків Г.З. - головуючий, Гевко В.Л., Стадник М.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод" на користь Приватного підприємства "Геллостар" 600000,00 грн. попередньої оплати, 12000,00 грн. витрат з оплати судового збору, 10000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката.
Рішення мотивоване тим, що не доведено факту поставки цукру на суму 600000 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 (склад колегії суддів: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 у справі № 921/539/13-г/5 Господарського суду Тернопільської області скасовано. Постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 921/539/13-г/5, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2014 залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.07.2014 касаційну скаргу Приватного підприємства "ГЕЛЛОСТАР" прийнято та призначено до розгляду на 22.07.2014.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 відкладено розгляд касаційної скарги на 29.07.2014, у зв'язку з неможливістю розгляду скарги в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами у справі у лютому 2013 року досягнуто усної домовленості з поставки 122,4 тон цукру, білого, кристалічного, за ціною 4901, 96 грн., на загальну суму 600000 грн.00коп. грн. з ПДВ.
На підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод" (відповідач) рахунку на оплату №34 від 13.02.2013 Приватним підприємством "Гелосстар" (позивач) платіжним дорученням №33 від 13.02.2013 перераховано на користь відповідача 600000 грн.00коп.
На отриману суму попередньої оплати відповідачем видано податкову накладну №38/ від 14.02.2013, копія якої міститься у матеріалах справи.
Сторонами не обумовлено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару (цукру білого кристалічного), тому згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення про це вимоги кредитором.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Господарським судом першої інстанцій не взято до уваги надані відповідачем накладні, оскільки вони не містять відомостей про те, що товарно-матеріальні цінності отримані позивачем. У накладних у графах "отримав" зазначено прізвища ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17 Довіреності, видані позивачем на вказані прізвища, не відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996, та не зареєстровані у журналі реєстрації довіреностей позивача.
Апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що висновки суду першої інстанції є передчасними, а рішення таким, що прийняте без належного дослідження та врахування всіх обставин справи.
Згідно з частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу відповідно до норм матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З метою встановлення наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати, згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, господарським судам слід належним чином дослідити обставини щодо виконання суб'єктом господарювання як учасником господарських відносин господарських зобов'язань належним чином відповідно до закону.
Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що неналежне оформлення довіреностей є порушенням ведення бухгалтерського обліку відповідача, але не спростовує наявності чи відсутності факту передачі речі.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що після встановлення факту наявності довіреностей, скріплених печаткою позивача, останній не провів службове розслідування за фактом незаконного використання печатки, не надано доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату чи викрадення печаток.
Не врахувавши надані відповідачем накладні як належні докази у справі, місцевим господарським судом не досліджено інші документи, які можуть слугувати доказами поставки товару.
Судом першої інстанції не з'ясовано: факт відвантаження товару у податкових документах відповідача, складання відповідачем податкових накладних на постачання товару, відображення господарської операції з поставки відповідачем товару в обліку податкової звітності останнього та наявність у відповідача товару на момент складання видаткових накладних.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем виконано зобов'язання щодо поставки позивачу товару (цукру, білого, кристалічного) надано суду товарно-транспортні накладні №Р196 від 14.02.2013; №Р199 від 14.02.2013; №Р200 від 14.02.2013; №Р201 від 14.02.2013; №Р202 від 14.02.2013; №Р210 від 15.02.2013; №Р215 від 15.02.2013 та видаткові накладні №№196, 199, 200, 201, 202 від 14.02.2013; №№210, 215 від 15.02.2013, а також копії довіреностей, отриманих за допомогою факсимільного зв'язку, №2302/12 від 14.02.2013, виданої позивачем на отримання цукру, білого кристалічного, в мішкотарі, в кількості сто двадцять три тони на ім'я директора Келисиді М. К. та б/н від 14.02.2013, виданої на ім'я водіїв ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і б/н від 15.02.2013, виданої на ім'я водіїв ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також нотаріально завірені заяви вказаних водіїв (копії заяв містяться у матеріалах справи), у яких вони стверджують, що 14 та 15 лютого 2013 року на території ТОВ "Боршівський цукровий завод" завантажено у відповідні транспортні засоби цукор, білий, кристалічний, в мішкотарі, для перевезення на ПП "Гелосстар".
Дані обставини підтверджуються постановою заступника начальника СВ Борщівського РВ УМВС України в Тернопільській області майором міліції Озимок І.Г. закрито кримінальне провадження № 12013210050000404 від 16.10.2013 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за відсутності у даному випадку складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України.
Згідно з даною постановою факт відвантаження цукру, білого, кристалічного, у мішкотарі, у кількості 123 тони, підтверджується товарно-транспортними накладними, де зазначено автопідприємство - перевізник (ФОП - ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_17) замовник та вантажоодержувач - ПП "Геллостар", відправник - ТОВ "Боршівський цукровий завод", пункт навантаження - м. Борщів, Борщівський район Тернопільської області.
Цукор отримано безпосередньо водіями, про що зазначено у товарно-транспортних накладних, що засвідчено підписами останніх на первинних документах.
Також відповідно до Інформаційного листа Прокуратури Борщівського району Тернопільської області від 09.08.2013р. №49-1932, направленого на адресу господарського суду Тернопільської області, прокурорською перевіркою встановлено факт відвантаження ТзОВ "Борщівський цукровий завод" через перевізників, зазначених у наданих накладних, ПП "Геллостар" цукру, кристалічного, у мішкотарі, у кількості 122,4 тон, на загальну суму 600000 грн.
Факт відвантаження товару підтверджується товарно-транспортними накладними, де зазначено: автопідприємство-перевізник (ФОП - ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17) замовник та вантажоодержувач - ПП "Геллостар", відправник - ТОВ "Боршівський цукровий завод", пункт навантаження - м. Борщів, Борщівський район Тернопільської області, пункти розвантаження: м. Стрий, м. Чернівці, м. Одеса, м. Городенка, м. Кам'янець-Подільський. Отримували товар безпосередньо водії на підставі довіреності, що засвідчено підписами останніх на первинних документах.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач надав суду докази на підтвердження наявності у нього виробничих можливостей з виробництва кристалічного цукру та сертифікат відповідності даного товару державним стандартам.
Позивач всупереч вимог статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України не довів суду обставин на обґрунтування своїх позовних вимог, тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни постанови не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Геллостар" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 921/539/13-г/5 залишити без змін.
Головуючий - суддяОвечкін В.Е.
СуддіКорнілова Ж.О.
Чернов Є.В.