30 липня 2014 року Справа № 910/9565/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.,
суддівКравчука Г.А.,
Мачульського Г.М. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від31.03.2014р.
у справі№910/9565/13
Господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю
простягнення заборгованості
за участю
- позивача:1) Галков І.О. (довіреність від 10.01.2014р.) 2) Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (довіреність від 02.12.2013р.)
- відповідача:Полєжаєва К.О. (довіреність від 25.04.2013р.), -
Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - позивач) просило стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) 173696,55 грн. боргу, 6470,29 грн. неустойки, 3746,15 грн. - 3 % річних, 140,31 грн. інфляційних втрат за договором фінансового лізингу №1288/04/2008 від 11.04.2008р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. позов задоволено повністю.
20.01.2014р. відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої просив відстрочити виконання вказаного рішення суду строком на два роки. Підставою для відстрочки виконання рішення суду відповідачем зазначено тяжкий фінансовий стан.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. (суддя Пукшин Л.Г.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді Корсакова Г.В., Отрюх Б.В.), заяву відповідача задоволено частково, відстрочено на один рік до 12.02.2015р. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р.
У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати вищевказані постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що судами було вірно застосовано норми процесуального права, винесено законні ухвалу та постанову і підстави їх скасовувати відсутні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Необхідність відстрочення виконання рішення, відповідач в заяві обґрунтовував тим, що в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшилися прибутки фірми, що не дає фінансової можливості вчасно проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, великою кредиторською заборгованістю по кредитам. Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом, сподіваючись, що протягом строку відстрочення сплатить заборгованість і уникне скорочення штату працівників і ліквідації підприємства. Вказані обставини заявник підтверджував консолідованою фінансовою звітністю з висновком незалежних аудиторів.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про відстрочку виконання судового рішення, виходив з того, що на підставі поданої відповідачем консолідованої фінансової звітності, врахувавши можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк та стягувача при затримці виконання рішення, що при відстрочці виконання рішення є більш вірогідним здійснення боржником заходів для акумулювання необхідної грошової суми на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.
Між тим, з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Суди першої та апеляційної інстанції при задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду посилались лише на один документ - консолідовану фінансову звітність незалежного аудиту.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.
Разом з тим, судами в оскаржених рішення не вказано, які показники зазначеної фінансової звітності стосуються безпосередньо відповідача, а не інших підприємств, та не дозволяють чи ускладнюють виконання ним судового рішення і які свідчать про загрозу банкрутства відповідача.
Крім того, як зазначає позивач у касаційній скарзі, згідно тексту поданої відповідачем консолідованої фінансової звітності, вона складена станом на 31.12.2012р. та за рік, що закінчився на вказану дату, при тому, що відповідач звертався з заяво про відстрочку виконання судового рішення з посиланням на вказаний документ у 2014 році, тобто більше ніж через рік після складання цієї звітності.
Судами ці обставини залишились не дослідженими, не перевірено, чи є обставини, що мали місце станом на 31.12.2012р. такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у 2014 році.
За змістом статті 12 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" консолідовану фінансову звітність складають підприємства, що мають дочірні підприємства.
Позивач в додаткових поясненнях до касаційної скарги зазначає, що подана відповідачем консолідована фінансова звітність складена Кіпрським публічним акціонерним товариством TMM Real Estate Development plc, що діє в основному як холдингова компанія та контролює діяльність своїх дочірніх компаній, до яких відноситься відповідач, тому дана звітність відображає фінансове становище не відповідача, а всього холдингу.
Разом з тим, суди в своїх рішення не досліджували зазначені позивачем обставини, і з їх тексту не вбачається, що посилання позивача в касаційній скарзі є безпідставними.
Відтак, не можна вважати оскаржені ухвалу і постанову судів попередніх інстанцій такими, що прийняті за результатами повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи, що відстрочка чи розстрочка виконання судового рішення є способом забезпечення балансу захисту майнових інтересів як стягувача так і боржника при виконанні рішення суду, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди вказаного балансу не забезпечили, невмотивовано, на підставі неперевірених належним чином доказів дійшли висновку про необхідність відстрочити виконання рішення суду.
Оскільки суд касаційної інстанції відповідно до приписів ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не має право встановлювати обставини справи, а судами попередніх інстанцій це не було зроблено повно, прийняті ухвалу про відстрочку виконання рішення та постанову, прийняту за результатами перегляду ухвали, не можна вважати законними, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №910/9565/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.А. Кравчук
Г.М. Мачульський