31 липня 2014 року Справа № 914/4668/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Кость О.Г. - дов. від 18.04.14, відповідача: Гелемей Ю.Д. - дов. від 01.07.14,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.06.14
у справі№914/4668/13 Господарського суду Львівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ"
простягнення заборгованості
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" 2 592 991,51 грн. боргу, 393 284,35 грн. пені, 420 783,41 грн. штрафу, 32 885,23 грн. інфляційних втрат, 135479,34 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості природного газу за договором №29/09-11-ТЕ від 29.09.11
Господарський суд Львівської області рішенням від 11.02.14 (суддя Фартушок Т.Б.) позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 592 991,51 грн. боргу, 248046,41 грн. пені, 294548,39 грн. штрафу, 127449,94 грн. - 3% річних, 14033,11 грн. інфляційних втрат. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості поставленого за спірним договором природного газу. Суд дійшов висновку про помилковість здійсненого позивачем розрахунку сум інфляційних втрат, 3% річних і пені. Зменшуючи на 30% розмір штрафних санкцій, а саме: пені до 248046,41 грн., штрафу до 294548,39 грн., суд виходив з наявності виняткових обставин, за яких можливе таке зменшення та керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України і статті 551 Цивільного кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.14 (судді: Мельник Г.І., Желік М.Б., Данко Л.С.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині зменшення пені і штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 106305,61 грн. і 126235,02 грн. штрафу. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 233 Господарського кодексу України, статей 224, 258, 549-551, 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вважає безпідставним зменшення судом до стягнення сум пені і штрафу. При цьому, скаржник посилається на недоведеність відповідачем виняткових обставин, за яких можливе зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Він також зазначає, що зменшення судом розміру штрафних санкцій призводить до понесення позивачем збитків..
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 29.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" - покупцем був укладений договір №29/09-11-ТЕ на купівлю-продаж природного газу. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору. Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу підлягає 1309,20 грн. з ПДВ (пункти 5.1, 5.2 договору). Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. За прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" 2 592 991,51 грн. боргу, 393 284,35 грн. пені, 420 783,41 грн. штрафу, 32 885,23 грн. інфляційних втрат, 135479,34 грн. - 3% річних. Задовольняючи частково ці вимоги та стягуючи з відповідача 2 592 991,51 грн. боргу, 248046,41 грн. пені, 294548,39 грн. штрафу, 127449,94 грн. - 3% річних, 14033,11 грн. інфляційних втрат, суди виходили з установленого факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за природний газ. Відмовляючи у стягненні з відповідача 8029,40 грн. - 3% річних, 18852,12 грн. інфляційних втрат і 38932,33 грн. пені суди виходили з помилковості здійсненого позивачем розрахунку. Втім, в цій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені. Зменшуючи на 30% розмір штрафних санкцій та стягуючи на користь позивача 294548,39 грн. штрафу і 2480446,41 грн. пені, господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з приписів пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України. Проте, скаржник не погоджується та вважає таке зменшення штрафних санкцій неправомірним. Відтак, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині. За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Наведене узгоджується з пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, зменшуючи на 30% розмір заявлених позивачем до стягнення штрафу і пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Господарські суди установили, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 29.09.11 №29/09-11-ТЕ виникло з об'єктивних причин, зокрема, через невідшкодування йому з бюджету різниці в тарифах, значну заборгованість населення і його неплатоспроможність; важкий фінансовий стан боржника. Враховано судами і ступінь виконання боржником зобов'язань за договором; те, що відповідач є теплогенеруючим підприємством, забезпечує населення послугами з газопостачання, і покладення на нього додаткових витрат призведе до суттєвого фінансового навантаження та негативно вплине на розвиток системи теплопостачання міста та технічний стан мереж. Разом з цим, суди не установили і наявності у позивача збитків, які б були спричинені саме простроченням відповідачем грошового зобов'язання, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені господарськими судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для зменшення пені до 248046,41 грн. і штрафу до 294548,39 грн. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції ,підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.14 у справі №914/4668/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова