31 липня 2014 року Справа № 904/4692/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Кость О.Г. - дов. від 18.04.14, відповідача: Концева М.В. - дов. від 01.11.13,
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Теплогенерація"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.14
у справі№904/4692/13 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доПриватного акціонерного товариства "Теплогенерація"
простягнення 5435044,21 грн.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" 2222083,17 грн. - 7% штрафу, 804274,23 грн. - 3% річних, 2343553,24 грн. пені, 65133,57 грн. - інфляційних втрат. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за спожитий природний газ у жовтні - грудні 2012 року за договором №14/1833/11 від 28.09.11.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.04.14 (суддя Соловйова А.Є.) позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 801019,14 грн. - 3% річних, 65133,57 грн. інфляційних втрат, 2343553,24 грн. пені, 2222083,17 грн. штрафу. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з факту порушення відповідачем строків оплати за природний газ поставлений за договором №14/1833/11 від 28.09.11.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.14 (судді: Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Приватне акціонерне товариство "Теплогенерація" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати постанову у справі в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 801019,14 грн. - 3% річних, 65133,57 грн. інфляційних втрат, 2343553,24 грн. пені, 2222083,17 грн. штрафу та відмовити у позові в цій частині. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 11, 509, 530, 538, 693 Цивільного кодексу України, статей 173, 174 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на нездійсненні судом апеляційної інстанції перевірки розрахунку спірних сум річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій. Крім того, скаржник вважає, що права позивача не порушені та у нього не виникло права на позов. На його думку, обов'язок оплатити поставлений за спірним договором природний газ пов'язується з моментом пред'явлення вимоги кредитором в порядку приписів статті 530 Цивільного кодексу України.
Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 28.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавцем та Приватним акціонерним товариством "Теплогенерація" - покупцем був укладений договір №14/1833/11 на купівлю-продаж природного газу. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити його. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01.10.11 до 31.12.12 природний газ в обсязі до 34000,000 тис. куб.м., в тому числі, за місяцями кварталів. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.3 договору). Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 10.01.12) сторони визначили і ціну, за якою постачається газ. Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 14.11.11) оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться, не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Господарські суди установили, що позивач упродовж жовтня - грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 6881,229 тис. куб.м на загальну суму 31744045,22 грн., і це підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу від 31.10.12, 30.11.12, 31.12.12 . Установили суди і те, що за умовами договору (пункт 6.1) відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений в жовтні 2012 року природний газ (6173390,85 грн.) в строк до 14.11.12; в листопаді 2012 року (10328843,79 грн.) в строк до 14.12.12; в грудні 2012 року (15241810,58 грн.) в строк до 14.01.13. Проте, відповідач розрахувався за отриманий газ в період з 25.07.13 до 14.01.14, тобто з простроченням. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" 2222083,17 грн. - 7% штрафу, 804274,23 грн. - 3% річних, 2343553,24 грн. пені, 65133,57 грн. - інфляційних втрат. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Проте, ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, як і апеляційний господарський суд, не досліджував усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору. Господарські суди, вирішуючи спір, не дослідили та не перевірили розрахунок заявлених до стягнення сум і періоди, за які вони були нараховані. Обмежившись посиланням на наявність прострочки в оплаті за поставлений газ та стягуючи з відповідача пеню за періоди з 15.11.12 до 10.09.13; з 15.12.12 до 10.09.13; з 15.01.13 до 14.01.14, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (стаття 232 Господарського кодексу України). Водночас судами не було здійснено і перевірки правильності застосування індексів інфляції для нарахування спірної суми інфляційних втрат. На недослідженні розрахунку, невірному застосуванні індексів інфляції до спірних періодів (в окремих місяцях яких мала місце дефляція - листопад 2012 року, лютий-квітень 2013 року, червень-вересень 2013 року), а відтак і помилковості її обрахунку, наголошував і відповідач у справі. Проте ці доводи у повному обсязі суди не оцінювали. Разом з цим, відповідно до приписів статі 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, упродовж якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Викладене не було враховано господарськими судами. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.14 у справі №904/4692/13 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.14 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова