Вирок від 11.07.2014 по справі 569/17770/13-к

Справа № 569/17770/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області у особі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42013190000000036 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, працюючого начальником економічної безпеки в ФГ “Волиньагрохолдинг” м.Луцьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27; ч. 4 ст. 189, ч. 2, 3 ст. 27; ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27; ч. 4 ст. 189, ч. 2,3 ст. 27; ч. 4 ст. 187, ч. 2,3 ст. 27, ч. 3 ст. 28; ч. 3 ст. 357, ч. 2,3 ст. 27; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підвисоке, Новоархангельського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні батьків-пенсіонерів похилого віку та трьох неповнолітніх дітей, одна з яких малолітня дитина-інвалід 2010 року народження, в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, до затримання працюючого за трудовим договором на посаді майстру технічної підтримки в ТзОВ “УКРЕКСІМСЕРВІС” м.Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28; ч. 3 ст. 357; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Славута, Хмельницької області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дружину (знаходиться в декретній відпустці), двох малолітніх дітей ( ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та матір - інваліда 2-ї групи (по онкологічному захворюванню), в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, працюючого в ТзОВ «Укрсільгоспмаш» регіональним представником у Західній Україні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189; ч. 3 ст. 146; ч. 4 ст. 189; ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357; ч. 3 ст. 28; ч. 2 ст. 353 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 з корисливих спонукань, розуміючись на методах діяльності правоохоронних органів, щодо боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, маючи на меті отримання незаконних доходів на постійній основі способом незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, на початку 2013 року створив та очолив в м. Рівне стійку організовану групу, до складу якої залучив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , які попередньо організувалися для вчинення корисливих злочинів стосовно осіб, які могли б займатися операціями в сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів.

Діючи в складі створеної та очоленої ним організованої групи, ОСОБА_6 у період з початку 2013 року по 03 березня 2013 року, на території м.Рівне, відповідно до попередньо розробленого плану злочинних дій та розподілу ролей, погодженого із підлеглими йому учасниками організованої групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 спланували, підготували та учинили ряд діянь, пов'язаних із заволодінням чужим майном шляхом обману стосовно осіб, яких учасники організованої групи підшуковували у м.Рівне. Для досягнення злочинної мети, члени організованої групи розробили легенду, згідно якої під час вчинення злочинів представлялися працівниками міліції, використовувати посвідчення, що за своїми ознаками схожі на службові посвідчення працівників правоохоронних органів. Крім того, вчиняючи незаконні дії, щодо осіб які б могли займатися операціями в сфері незаконного обігу психотропних речовин та наркотичних засобів, члени організованої групи, згідно плану імітували проведення оперативної закупівлі з метою створення у потерпілих враження дійсної діяльності працівників правоохоронних органів. Також, з метою укриття відомостей про імена членів організованої групи вигадали імена, якими називались під час вчинення злочинів. Так, ОСОБА_16 називали “ ОСОБА_17 ”, ОСОБА_6 -“ ОСОБА_18 ”, ОСОБА_7 - “ ОСОБА_19 ”, ОСОБА_20 - “ ОСОБА_21 ”. Для запобігання викриття та затримання під час вчинення кримінальних правопорушень вживали заходи щодо виявлення співробітників правоохоронних органів поблизу місць скоєння злочинів.

Діючи в складі стійкого злочинного угрупування, ОСОБА_6 , як організатор, розробив план спільних злочинних дій, який довів членам групи ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , особисто приймав участь у заволодінні чужим майном шляхом обману, визначав осіб, щодо яких необхідно було вчиняти незаконні дії, заздалегідь підшукав документ, що схожий на посвідчення працівника правоохоронного органу. Для забезпечення введення потерпілих в оману ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 імітували поведінку працівників міліції під час проведенням оперативної закупівлі та повідомляли потерпілих про наступне притягнення їх до кримінальної відповідальності, використовували вигадані імена, ОСОБА_6 імітував процедуру відібрання пояснення у потерпілих осіб.

Кожен із учасників організованої групи був готовий до виконання будь-яких дій, які були потрібні для підтримання створеного обманом враження у потерпілих про те, що вони є учасниками контрольної закупівлі, що проводиться працівниками правоохоронного органу.

ОСОБА_7 , діючи, в складі створеної ОСОБА_6 стійкої організованої групи, до складу якої також увійшов ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , відповідно до відведеної йому ролі також заздалегідь підшукав документ, що схожий на службове посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме посвідчення серії НОМЕР_1 “особливо уповноваженого по протидії корупції координаційного центру з Адміністрацією Президента, Верховною Радою, Кабінетом міністрів України”, імітував діяльність працівника міліції на місці події, особисто приймав участь у незаконних діях по заволодінню чужим майном шляхом обману, створював у потерпілих враження роботи працівників правоохоронного органу, яка спрямована на виявлення фактів незаконних операцій із наркотичними засобами та психотропними речовинами та подальше притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_8 , діючи як виконавець в складі організованої групи, створеної ОСОБА_6 , до складу якої також увійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , згідно з попередньо розробленим планом злочинних дій та розподілом ролей, переслідуючи спільну злочинну мету, відповідно до відведеної йому ролі підшуковував осіб на території м. Рівне, які б могли вчиняти незаконні операції в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, проводив з такими особами зустрічі та імітував проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів та психотропних речовин у останніх, імітував дії особи “закупника” під час вдаваної оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, особисто приймав участь у незаконних діях з приводу заволодіння чужим майном шляхом обману.

ОСОБА_15 , діючи як виконавець в складі організованої групи, згідно з попередньо розробленим планом злочинних дій та розподілом ролей, переслідуючи спільну злочинну мету, особисто приймав участь у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, імітував діяльність працівника міліції, створював у потерпілих враження роботи працівників правоохоронного органу, яка спрямована на виявлення фактів незаконних операцій із наркотичними засобами та психотропними речовинами та подальше притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.

Так, у лютому 2013 року ОСОБА_8 , переслідуючи спільну злочинну мету, з корисливих мотивів, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_7 , ОСОБА_6 під керівництвом останнього, з відома ОСОБА_15 , підшукав ОСОБА_14 , який імовірно міг збути наркотичні засоби та домовився з останнім про зустріч поблизу кафе “Сова”, що по вулиці Гагаріна,75 у м. Рівне.

23 лютого 2013 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_7 , транспортним засобом “Шкода Октавія” н.з. НОМЕР_2 під керівництвом останнього, згідно злочинного плану та розподілу ролей, прибули на домовлене місце зустрічі ОСОБА_8 із ОСОБА_14 , що поблизу кафе “Сова” по АДРЕСА_6 , де стали неподалік спостерігати за подіями, а ОСОБА_8 , згідно плану, прибув на обумовлене місце на транспортному засобі “Пежо 407” н.з. НОМЕР_3 . Після того, як ОСОБА_14 підійшов та сів у автомобіль ОСОБА_8 “Пежо 407” н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно плану та розподілу ролей, підбігли до них, сіли до салону вказаного транспортного засобу, представилися працівниками міліції та повідомили про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів. У подальшому, імітуючи діяльність працівників правоохоронних органів, спрямовану на притягнення ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності, створили у останнього враження, що відносно нього здійснені заходи оперативної закупівлі наркотичних засобів. Внаслідок цього ОСОБА_14 запропонував вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності, однак через відсутність у нього коштів, обвинувачені не змогли довести свій злочинний намір по заволодінню його майном до кінця з причин, що не залежали від їх волі. В подальшому ОСОБА_14 , погодився показати обвинуваченим особу, що за його словами збувала йому наркотичні засоби. Перебуваючи під впливом обману, ОСОБА_14 вимушений проти своєї волі пересісти до автомобіля “Шкода Октавія” н.з. НОМЕР_2 , яким володів ОСОБА_7 . Після цього, вказаним транспортним засобом, під керуванням ОСОБА_7 , повезли потерпілого до Острозького району, де він обіцяв показати особу, у якої купував наркотичні засоби. В подальшому, не зумівши зв'язатися з цією особою, ОСОБА_14 був залишений обвинуваченими в Острозькому районі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку березня 2013 року ОСОБА_8 , переслідуючи спільну злочинну мету, діючи повторно, в складі організованої групи із, ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , під керівництво останнього підшукав ОСОБА_13 , якому запропонував збути наркотичний засіб та домовився про зустріч поблизу магазину “Манго”, що по вул. Відінська, 33 у м. Рівне.

2 березня 2013 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_6 , діючи згідно злочинного плану та розподілу ролей, спільно із ОСОБА_15 та з відома ОСОБА_7 спостерігали за місцем зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , що поблизу магазину “Манго” по вул. Відінська, 33 у м. Рівне. Для досягнення спільної злочинної мети, для імітування придбання наркотичних засобів та психотропних речовин ОСОБА_8 при зустрічі з ОСОБА_13 передав йому 500 гривень. Останній повідомив, що речовину принесе пізніше та з місця події пішов. Приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_13 повернувся і сів у автомобіль ОСОБА_8 “Пежо 407” н.з. НОМЕР_3 . Відразу у цей же автомобіль сіли ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , які представилися співробітниками міліції та повідомили, що проведено оперативну закупку наркотичного засобу. ОСОБА_6 , виконуючи відведену йому роль, почав імітувати відібрання пояснення в потерпілого та швидким рухом показав потерпілому документ, що схожий на службове посвідчення працівника міліції. Шляхом імітування діяльності працівників правоохоронних органів, спрямованої на викриття протиправних дій ОСОБА_13 , обвинувачені створили у останнього враження можливого подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. В польшому, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, ОСОБА_13 запропонував обвинуваченим грошові кошти та у присутності ОСОБА_8 підійшов до банкомату, зняв грошові кошти у сумі 1900 грн. з яких 1000 грн. передав відразу ОСОБА_8 , а 900 грн. приніс до салону транспортного засобу “Пежо 407” н.з. НОМЕР_3 , де передав ОСОБА_6 .

Крім того, члени організованої групи в складі ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 під керівництвом останнього, з відома ОСОБА_7 , діючи шляхом обману, змусили останнього розповісти, що речовина, яку він збув ОСОБА_8 , була ним придбана у громадянина ОСОБА_22 та змусили викликати останнього на зустріч. Коли підійшов ОСОБА_22 , то члени організованої групи представилися працівниками міліції та наказали вказати джерело походження вищевказаної речовини. На це ОСОБА_22 розповів, що речовину придбав у ОСОБА_12 та погодився показати місце проживання останнього.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 3 березня 2013 року, ОСОБА_6 , діючи як керівник в складі організованої групи із ОСОБА_23 та ОСОБА_7 з відома ОСОБА_8 , отримавши інформацію від ОСОБА_13 та ОСОБА_22 про місце проживання та роботи ОСОБА_12 , спланували незаконні дії щодо заволодіння майном останнього шляхом обману.

Так, з відома ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки "Ауді А6" н.з. НОМЕР_4 , прибув до місця проживання ОСОБА_12 , а саме будинку АДРЕСА_7 , де став чекати приходу останнього. Для досягнення злочинної мети, члени організованої групи вказали прибути на це ж місце ОСОБА_13 та ОСОБА_22 , які перебували у автомобілі разом із ОСОБА_6 та повинні були показати останньому ОСОБА_12 .. Крім того, члени організованої групи вказали ОСОБА_22 зателефонувати до ОСОБА_12 та замовити іще придбання наркотичного засобу - марихуани, що останній виконав, сприймаючи членів організованої групи за дійсних працівників міліції.

В цей час, ОСОБА_15 спільно із ОСОБА_7 , діючи в складі організованої групи, заздалегідь дізнавшись про місце роботи ОСОБА_12 , приїхали до ломбарду “Скарбниця”, що по вул.Чорновола, 12а, в м.Рівне. ОСОБА_7 , згідно розробленого плану, зайшов у приміщення вказаного ломбарду, впевнився, що ОСОБА_12 перебуває на робочому місці та запитав про час закінчення роботи ломбарду. Під час слідування ОСОБА_12 з місця роботи до місця проживання, за ним, згідно розробленого плану, слідкував ОСОБА_15 , який також зайшов до салону громадського транспорту вслід за потерпілим.

В час, коли ОСОБА_12 уже перебував у під”їзді свого будинку, до нього підійшли ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , які згідно злочинного плану, з метою заволодіння майном потерпілого шляхом обману, представились працівниками міліції. ОСОБА_12 в цей час почав втікати по східцях під”їзду на верхні поверхи. ОСОБА_15 та ОСОБА_7 наздогнали потерпілого біля його квартири та повідомили, що проводять оперативну закупівлю наркотичних засобів, будучи працівниками правоохоронного органу. ОСОБА_12 , перебуваючи під впливом обману, запропонував обвинуваченим не розмовляти на сходовій клітці, а пройти до його квартири, щоб вирішити питання непритягнення до кримінальної відповідальності. Зайшовши до квартири АДРЕСА_8 обвинувачені продовжили імітувати діяльність працівників міліції, що виразилося у пошуку наркотичної речовини у квартирі потерпілого та вилученні рослинної суміші, яку ОСОБА_12 мав при собі. В подальшому ОСОБА_7 по мобільному телефону повідомив ОСОБА_6 , щоб останній піднімався у квартиру.

Коли ОСОБА_6 зайшов, то представився працівником міліції, сів на стілець поряд із ОСОБА_12 та став імітувати процедуру відбору пояснення щодо причетності потерпілого до незаконного збуту наркотичних засобів. ОСОБА_7 швидким рухом пред”явив ОСОБА_12 документ, який схожий на службове посвідчення працівника міліції. В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_23 , діючи в складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_6 з відома ОСОБА_8 , продовжували вводити ОСОБА_12 в оману, створюючи враження діяльності працівників правоохоронного органу, спрямованої на фіксування факту незаконного збуту наркотичних засобів ОСОБА_12 . Внаслідок цього, ОСОБА_12 , будучи під впливом обману, почав пропонувати обвинуваченим вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності, пропонуючи при цьому грошові кошти. Для цього ОСОБА_12 надав ОСОБА_7 банківську карту та пін-код. Після цього, ОСОБА_7 вийшов із квартири, та використовуючи банківську картку ОСОБА_12 зняв з банкомату № 2761 грошові кошти потерпілого у сумі 7000 грн. та повернувся на місце події до квартири ОСОБА_12 .

В результаті вказаних дій, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману члени організованої групи ОСОБА_12 заподіяли збитки на загальну суму 7000 грн.

Крім того, 3 березня 2013 року, ОСОБА_6 , діючи як виконавець у складі організованої групи із ОСОБА_23 та ОСОБА_7 з відома ОСОБА_8 під час заволодіння чужим майном шляхом обману в приміщенні квартири АДРЕСА_8 незаконно відкрито заволодів паспортом громадянина України НОМЕР_5 виданим 20.02.2004 Млинівським РВ УМВС України в Рівненській області, закордонним паспортом НОМЕР_6 виданим 28.09.2005 та військовим квитком потерпілого, які ОСОБА_12 надав у якості гарантії передачі обвинуваченим коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, 03.03.2013 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , діючи в складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_6 з відома ОСОБА_8 , під час вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману щодо ОСОБА_12 , перебуваючи у квартирі потерпілого за адресою АДРЕСА_9 , імітуючи діяльність правоохоронного органу, ініціювали спробу ОСОБА_12 вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності за причетність до незаконних операцій із наркотичними засобами. В подальшому ОСОБА_12 запропонував сплатити на їх користь грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що станом на 03.03.2013 становило 79930 грн. та повідомив, що кошти зможе передати обвинуваченим 4.03.2013 року.

Перебуваючи під впливом обману, потерпілий для виконання незаконних вимог нападників, уклав договір про отримання кредиту №014/0234/82/0093256 від 04.03.2013 року у ПАТ “Райфайзен Банк Аваль”, де отримав 50 тисяч гривень.

04.09.2013 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з відома ОСОБА_15 , діючи в складі організованої групи, при допомозі мобільного телефону призначили ОСОБА_12 зустріч по вул. Соборній в м. Рівне для передачі суми коштів, якою вони намагалися заволодіти шляхом обману.

В подальшому ОСОБА_7 , зателефонувавши потерпілому, вказав, що їхня зустріч відбудеться біля “Промінвестбанку”, де буде передача грошових коштів. Тим часом, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з відома ОСОБА_15 , прибули автомобілем "Ауді А6" н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6 до зазначеного місця та стали слідкували за обстановкою. Коли потерпілий підійшов на зазначене місце зустрічі, ОСОБА_7 зателефонував йому та став вказувати куди саме йти, щоб впевнитись, чи не відбувається їх переслідування правоохоронними органами. Крім того, ОСОБА_6 вказав ОСОБА_8 вийти з автомобіля та слідкувати за ОСОБА_12 безпосередньо слідуючи за ним, так як потерпілий в обличчя ОСОБА_8 не знав. Коли ОСОБА_12 підійшов до “Укрсиббанку”, що по вул. Соборна, то ОСОБА_24 наказав йому сісти в автомобіль таксі чорного кольору, який стояв поруч, на що він відмовився. В подальшому члени організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запідозрили, що їх злочинна діяльність може бути викрита та з місця події поїхали.

Крім того, члени організованої групи в складі ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під керівництвом останнього під час вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману представлялися працівниками міліції та демонстрували документи, схожі на службові посвідчення працівників правоохоронних органів, а саме: 23 лютого 2013 року в м. Рівне під час спроби заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час заволодіння чужим майном шляхом обману у потерпілого ОСОБА_12 .

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені:

- ч.2 ст.15, ч.2, 3 ст.27, ч.4 ст.190 КК України, а саме: закінчений замах на шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч. 2, 3 ст.27; ч.3 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст.27; ч.3 ст.28; ч.3 ст.357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.2, 3 ст.27; ч.3 ст.28; ч.2 ст.353 КК України, а саме: самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені:

- ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, а саме: закінчений замах на шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.3 ст.357 КК України, а саме: незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;

- ч.3 ст.28; ч.2 ст.353 КК України, а саме: самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_8 вчинив злочини, передбачені:

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнали вину у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом обману, у заволодінні паспортом та іншим важливим особистим документом, у самовільному присвоєнні владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу. Однак заперечили вчинення цих злочинів у складі організованої групи. Обвинувачені не визнали вину у застосуванні насильства до потерпілого ОСОБА_25 під час незаконного позбавлення волі, вчиненому організованою групою.

Незважаючи на неповне визнання вини обвинуваченими в пред”явленому обвинуваченні, їх вина у вчиненні вищевказаних злочинів у складі організованої групи доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

З встановлених на підставі показань обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 обставин вбачається, що усі дії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 були скоординовані та організовані. Кожен із учасників чітко розумів роль, яка була відведена йому у вчинених суспільно небезпечних діяннях, що свідчить про розподіл функцій учасників групи. Злочини вчинялися послідовно, і кожен із наступних злочинів був обумовлений попередньою злочинною діяльністю, що свідчить про наявність єдиного плану, відомого усім учасника групи. Зазначені ознаки в сукупності свідчать про вчинення злочинів у співучасті у формі організованої групи, а саме у готуванні злочинів брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Обвинувачені та їх захисники, не заперечуючи фактичних обставин, які свідчать про вчинення злочинів у співучасті у формі організованої групи, заперечують наявність між ними співучасті у формі організованої групи. Колегія суддів вважає позицію обвинувачених як таку, що грунтується на помилковому тлумаченні положень кримінального закону, і вважає, що злочини вчинялися обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у співучасті у складі організованої групи.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому 23 лютого 2013 року відносно потерпілого ОСОБА_14 підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що діяв з метою створення у потерпілого враження, що здійснюється оперативна закупівля наркотичних засобів. Вказав, що ОСОБА_14 не мав при собі коштів. Вказав, що ОСОБА_14 сприйняв ОСОБА_6 як працівника міліції та намагався вирішити питання про непритягнення його до відповідальності за незаконні операції з наркотичними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому, надав суду показання у яких пояснив, що на початку 2013 року він дізнався, на прохання ОСОБА_6 , хто збуває наркотичні засоби. Цією особою був ОСОБА_14 . Домовившись про купівлю наркотичного засобу, ОСОБА_8 прибув до нічного клубу "Сова" в м. Рівне. ОСОБА_14 приніс речовину, сів в автомобіль. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 представилися працівниками міліції, ОСОБА_14 вилив принесену ним речовину, яку хотів видати за наркотичну в автомобілі. В подальшому з ОСОБА_14 спілкувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , представившись працівниками міліції.

Обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, у судовому засіданні надав суду показання у яких пояснив, що у лютому 2013 року він за домовленістю з ОСОБА_6 приїхав у місто Рівне до нічного клубу "Сова". До них прийшов ОСОБА_14 , приніс наркотичні засоби для продажу, а саме засіб на основі макової соломки в шприці. ОСОБА_14 сів в автомобіль, який належав ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_14 , сприйнявши ОСОБА_7 і ОСОБА_6 як працівників міліції, самостійно запропонував вирішити питання про непритягнення його до кримінальної відповідальності. Однак коштів від ОСОБА_14 не вдалося отримати через їх відсутність.

Вказував, що у Рівне приїхав сам, а жив в той час з цивільною дружиною ОСОБА_26 у ОСОБА_27 . Знімав квартиру в м.Нетішин. З ОСОБА_8 ні про що не домовлявся. Зазначив, що ОСОБА_28 знав, що у нього є посвідчення працівника міліції. Перед ОСОБА_14 представлявся міліціонером з метою введення його в оману, щоб заволодіти його майном.

Потерпілий ОСОБА_14 у судовому засіданні 09.01.2013р. добровільно надав суду показання у яких пояснив, що у лютому 2013 року він домовився про зустріч з ОСОБА_8 для продажу йому наркотичного засобу. Прибувши на зустріч з ОСОБА_8 сів в автомобіль, маючи при собі шприц з наркотичним засобом. В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 імітували діяльність працівників міліції, а саме оперативну закупівлю наркотичних засобів. Коштів з собою не мав і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не передавав. Насильства до нього з боку обвинувачених застосовано не було.

Свідок ОСОБА_29 , який є рідним братом ОСОБА_14 повідомив, що взимку 2013 року йому залетефонував брат та повідомив, що у нього проблеми з міліцією. Потім він бачився з ним через добу, ОСОБА_14 просив зателефонувати знайомому працівнику міліції щоб з'ясувати як вирішити питання з можливою кримінальною відповідальністю.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_6 по епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.2,3 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_7 по епізоду з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_8 по епізоду з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

У відповідності до частини третьої ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_14 , покази свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих, інших доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 були спрямовані на створення у потерпілого уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені здійснили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману. Злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинувачених, так як у потерпілого ОСОБА_14 не виявилося при собі грошових коштів. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_14 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати:

- ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою;

- ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою;

- ОСОБА_8 за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинений організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у незаконному позбавленні волі, вчиненому 23 лютого 2013 року організованою групою, відносно потерпілого ОСОБА_14 підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_6 надав суду показання у яких пояснив, що у ОСОБА_14 погодився показати де знаходиться постачальник наркотичних засобів. Після цього він з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поїхали автомобілем ОСОБА_6 . По дорозі ОСОБА_14 намагався з'язатися телефоном із продавцем наркотичних засобів, однак це йому не вдалося. Тоді ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висадили ОСОБА_14 , дали йому 50 грн на дорогу, а самі поїхали без нього. Ніякого фізичного насильства до ОСОБА_14 не застосовували.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання у яких пояснив, що після того, як ОСОБА_14 сів в автомобіль з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з ними не поїхав.

Обвинувачений ОСОБА_7 надав суду показання у яких пояснив, що ОСОБА_14 самостійно погодився показати хто йому продає наркотичні засоби щоб уникнути кримінальної відповідальності. Для цього ОСОБА_7 , ОСОБА_6 посадили ОСОБА_14 в автомобіль ОСОБА_6 та поїхали разом з ним до особи, яка за словами ОСОБА_14 , здійснювала продаж наркотичних засобів. Прибути до особи, яка постачала наркотичні засоби ОСОБА_14 не вдалося, так як останній так і не зміг з нею зв'язатися. Тому ОСОБА_14 висадили, дали йому 50 грн. на дорогу та поїхали в сторону Шепетівки.

Потерпілий ОСОБА_14 надав суду показання у яких пояснив, що він погодився показати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 того, хто в Острозі продає наркотики. Через страх перед покаранням сів до обвинувачених в автомобіль та поїхав з ними в сторону Острога. Телефонував в Острог, але не зміг додзвонитися і домовитися про зустріч з продавцем наркотичних засобів. Після цього, його висадили, дали 50 грн. на дорогу. Моральних та матеріальних претензій до обвинувачених не має, ніякого насильства обвинувачені до нього не застосовували.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_6 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.2,3 ст. 27; ч.3 ст. 146 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_7 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.3 ст. 146 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_8 по зазначеному епізоду від 23 лютого 2013 року з ОСОБА_14 кваліфіковано за ч.3 ст. 146 КК України.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_31 , покази свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_14 на короткий період було позбавлено волі, однак в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження така ознака злочину, як вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувлося заподіянням ОСОБА_14 фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу. За таких обставин вказана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення.

За таких обставин з обвинувачення:

- ОСОБА_6 за ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину “з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу”;

- ОСОБА_7 ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

- ОСОБА_8 ч.3 ст. 146 КК України належить виключити вказівку на вчинення цього злочину з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому 2 березня 2013 року відносно потерпілого ОСОБА_13 , підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що діяв спільно із ОСОБА_15 з метою створення у потерпілого враження, що здійснюється оперативна закупівля наркотичних засобів. Вказав, що ОСОБА_13 сприйняв його ( ОСОБА_6 ) та ОСОБА_15 як працівників міліції та намагався вирішити питання про непритягнення його до відповідальності за незаконні операції з наркотичними засобами, для чого зняв з банкомату кошти.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду показання у яких пояснив, що взимку 2012 року познайомився з ОСОБА_6 . Той цікавився чи знає ОСОБА_8 людей, що займаються збутом наркотичних речовин. Через знайомого ОСОБА_8 знайшов ОСОБА_13 , з яким зідзвонився та домовився про зустріч. ОСОБА_8 при зустрічі у лютому 2013 року дав ОСОБА_13 500 грн. для придбання наркотичного засобу. ОСОБА_13 приніс наркотичний засіб, сів в автомобіль, і тоді підійшов ОСОБА_6 , який представився працівником міліції і почав відбирати у ОСОБА_13 пояснення. ОСОБА_13 видав наркотичну речовину їм, як працівникам міліції, а вони розпитували де ОСОБА_13 взяв наркотик. ОСОБА_13 повідомив, що купував речовину у ОСОБА_32 .

Свідок ОСОБА_33 повідомив суду, що до нього звернувся ОСОБА_8 , який попросив знайти людей, які торгують наркотиками (коноплею). ОСОБА_33 зателефонував ОСОБА_13 щоб допоміг Дзиковському знайти коноплю та надав Дзиковському номер мобільного телефону ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_22 повідомив, що на початку березня 2013 року йому подзвонив ОСОБА_13 та попросив допомоги у тому, щоб купити коноплі. ОСОБА_22 зателефонував знайомому ОСОБА_12 та домовився про купівлю. В подальшому ОСОБА_34 надав ОСОБА_35 кошти в розмірі 450 грн., які останній відніс ОСОБА_12 та отримав пакет з коноплею, що був надалі переданий ОСОБА_34 . В подальшому ОСОБА_22 поїхав додому. Після збуту наркотичної речовини ОСОБА_13 , останній через 20 хв. зателефонував ОСОБА_35 і попросив знову зустрітися. В момент зустрічі, до них підійшов ОСОБА_6 і ще один чоловік. ОСОБА_6 сказав, що буде складати протокол і ОСОБА_35 з ОСОБА_34 сіли в автомобіль. ОСОБА_22 попросив пред'явити посвідчення. Після пред'явлення посвідчення ОСОБА_6 Поліщук ОСОБА_36 сприйняв їх як працівників міліції. Після підписання протоколу ОСОБА_34 запропонував вирішити питання про непритягнення до кримінальної відповідальності для чого зняв 2000 грн. з карточки і 1000 грн. віддав Дзиковському, і 1000 грн. віддав ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_13 надав суду показання в яких повідомив, що в кінці зими 2013 року йому зателефонував ОСОБА_37 і запропонував зустрітися. Він зустрівся з Дзиковським, який шукав де купити наркотичні засоби. Він зателефонував ОСОБА_38 і попросив допомогти з придбанням наркотику. Разом з ОСОБА_39 поїхали до магазина "Манго" по вул. Відінська у м.Рівне. Дзиковський дав 500 грн., які ОСОБА_34 передав ОСОБА_35 , а ОСОБА_35 незабаром приніс згорток. Після цього до ОСОБА_34 та ОСОБА_37 підійшов ОСОБА_6 із ОСОБА_20 . Вони представилися працівниками міліції, вилучили наркотичну речовину. ОСОБА_13 запропонував щоб їх відпустили і запропонував заплатити за це гроші, які зняв з картки в банкоматі в сумі 2000 гривень. 1000 гривень він дав Дзиковському, а 900 гривень дав Ромку чи Здирку.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_6 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_13 кваліфіковано за ч.2, 3 ст.27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_7 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_13 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_8 по зазначеному епізоду від 02 березня 2013 року з ОСОБА_13 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_13 , а також показання свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_40 , докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілого ОСОБА_13 , інших доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які здійснені з відома ОСОБА_7 були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_13 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені заволоділи майном ОСОБА_13 шляхом обману. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_13 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_6 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_7 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_8 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених у заволодінні чужим майном шляхом обману відносно потерпілого ОСОБА_12 по епізоду, який відбувся 03 березня 2013р., підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_6 надав суду показання у яких пояснив, що на ОСОБА_12 їх вивели ОСОБА_35 та ОСОБА_34 . Вказав, що імітування оперативної закупівлі у ОСОБА_12 , який погодився на пропозицію ОСОБА_35 продати наркотичні засоби, здійснили спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_20 . Потім в квартиру ОСОБА_12 піднявся він ( ОСОБА_6 ), сів біля ОСОБА_12 , і став розпитувати де той бере маріхуану. ОСОБА_12 повідомив, що вирощує її самостійно. ОСОБА_6 склав протокол. ОСОБА_12 не били і не погрожували. ОСОБА_12 підписався на протоколі. ОСОБА_12 хотів самостійно вирішити питання про непритягнення до кримінальної відповідальності. Домовилися з ОСОБА_12 , що він добровільно передасть кошти за непритягнення до кримінальної відповідальності. Спочатку взяли у ОСОБА_12 паспорт, а пізніше, при виході з квартири, паспорт ОСОБА_12 віддали, щоб він міг оформити кредит. Після цього завезли ОСОБА_35 і ОСОБА_34 додому, і він ( ОСОБА_6 ) поїхав до себе в Шепетівку. Вказав, що ніяких намірів застосовувати фізичне чи психічне насильство до ОСОБА_12 ні у нього, ні у інших співучасників не було. Метою діяння було створити враження оперативної закупівлі, щоб ОСОБА_12 з власної ініціативи відкупився від кримінальної відповідальності. Ніяких речей Власюка з його квартири не забирали.

Обвинувачений ОСОБА_7 надав суду показання у яких пояснив, що приблизно в кінці зими на початку весни 2013 року, він разом з ОСОБА_6 приїхали у Рівне. В подальшому, з'ясувавши місцепроживання ОСОБА_12 та домовившись через ОСОБА_22 про купівлю у ОСОБА_12 наркотичних засобів, вони прибули до місця проживання ОСОБА_12 . ОСОБА_12 виніс 19 стаканів коноплі. Він ( ОСОБА_7 ) крикнув йому: "Міліція", і ОСОБА_12 почав втікати по сходам на верх. Він ( ОСОБА_7 ) наздогнав ОСОБА_12 , представився працівником міліції, і повідомив про те, що відбулася оперативна закупівля наркотичного засобу. ОСОБА_12 запросив ОСОБА_7 для вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності до себе додому. В подальшому в квартиру піднявся ОСОБА_6 , який імітував складання протоколу. ОСОБА_12 , намагаючись уникнути відповідальності надав ОСОБА_7 кредитну картку з якої останній зняв грошові кошти.

Потерпілий ОСОБА_13 надав суду показання в яких пояснив, що після виявлення у нього наркотичної речовини, яку він отримав від ОСОБА_32 , він вмовив ОСОБА_35 повідомити ОСОБА_6 та ОСОБА_20 про продавця наркотичної речовини, яким виявився ОСОБА_12 . Він ( ОСОБА_34 ), ОСОБА_35 приїхали до під'їзду Власюка на вимогу ОСОБА_6 та чекали в автомобілі, поки ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_12 . Згодом ОСОБА_6 повернувся та відвіз його ( ОСОБА_34 ) і ОСОБА_35 додому.

Свідок ОСОБА_22 повідомив, що після складання ОСОБА_6 протоколу, його( ОСОБА_22 ) розпитували де він взяв коноплю. Він ( ОСОБА_22 ) погодився показати особу, у якої він купував коноплю. Наступного дня ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_34 та його ( ОСОБА_35 ) і вони поїхали до ОСОБА_12 додому, щоб отримати коноплю, яку він ( ОСОБА_22 ) замовив у нього вдень (5 стаканів). Він ( ОСОБА_35 ) з ОСОБА_34 сиділи в автомобілі, в той час як ОСОБА_28 , ОСОБА_41 і ОСОБА_42 перебували у Власюка. Після цього " ОСОБА_21 " і " ОСОБА_18 " вийшли до авто, в руках нічого не несли. Сказали йому ( ОСОБА_35 ) з ОСОБА_34 щоб більше не займалися торгівлею наркотичними засобами.

Потерпілий ОСОБА_12 надав суду показання в яких пояснив, що знайшов речовину не пригадає де, яка могла бути наркотичним засобом і вирішив її продати. 03.03.2013р. до нього прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , представилися працівниками міліції. Він ( ОСОБА_12 ) почав від них втікати. Його наздогнали і погрозами змусили відчинити двері в квартиру, одягли наручники, посадили на диван, представилися міліціонерами з Києва. Завдавали ударів. Забрали у нього мобільний телефон, гаманець, під тиском повідомив пін-код картки. В квартиру піднявся ОСОБА_6 та відбирав пояснення. ОСОБА_7 погодився вирішити питання про непритягнення його ( ОСОБА_12 ) до відповідальності за 10000 доларів США. Забрали паспорт, військовий квиток, мобілки, годинники, ноутбук і зобов'язали знайти 10000 доларів США, пообіцявши повернути речі. Речі були його особистими, ніяких документів про право власності чи вартість майна у нього немає. Вказав, що ОСОБА_8 ніколи не бачив, претензій до нього немає. Обвинувачених реально сприймав як міліцію, перебуваючи під впливом обману.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_6 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_7 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.4 ст. 187 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_8 по зазначеному епізоду від 3 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.4 ст. 187 КК України

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого ОСОБА_12 , а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих ОСОБА_43 , інших досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , здійснювані з відома ОСОБА_8 були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_12 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені заволоділи грошовими коштами ОСОБА_12 шляхом обману. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_12 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 187 КК України, а так само вища межа санкції ч.4 ст. 190 КК України є меншою ніж вища межа санкції ч.4 ст. 187 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_7 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_8 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_12 надав показання, що 3 березня 2013 року під час імітування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 оперативної закупівлі наркотичних засобів, у нього було вилучено паспорт та військовий квиток. Паспорт йому згодом повернули.

Колегія суддів вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснені з відома ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані правильно:

- ОСОБА_6 за ч.2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою де ОСОБА_6 діяв як організатор та виконавець;

- ОСОБА_7 за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою;

- ОСОБА_8 за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, вчиненими організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману відносно потерпілого ОСОБА_12 по епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013р., підтверджується наступними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що під час імітації оперативної закупівлі у ОСОБА_12 3 березня 2013 року, останній запропонував уникнути кримінальної відповідальності за що запропонував кошти у сумі 10000 доларів, які він мав передати обвинуваченим 4 березня 2013 року. Ніякого фізичного чи психічного насильства до ОСОБА_12 не застосовувалося.

Обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що ОСОБА_12 для уникнення кримінальної відповідальності, з власної ініціативи запропонува передати обвинуваченим кошти. З ним була домовленість, що кошти він передасть 4 березня 2013 року.

Крім того потерпілий ОСОБА_12 надав суду показання в яких пояснив, що 3 березня 2013 року обвинувачені у його квартирі провели дії, які зовні він сприйняв як оперативна закупівля наркотичних засобів. Для уникнення кримінальної відповідальності обвинувачені вимагали від нього кошти в сумі 10000 доларів. На другий день ОСОБА_12 взяв кредит в сумі 50000 гривень, звернувся до УСБУ у Рівненській області, де ці гроші спеціально помітили. ОСОБА_12 телефонував ОСОБА_7 і казав куди йти і що робити. Коли ОСОБА_7 сказав ОСОБА_12 сідати у таксі, ОСОБА_12 відмовився. Після цього до нього більше не телефонували. Кошти він не передав.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_6 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_7 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Досудовим слідством дії обвинуваченого ОСОБА_8 по зазначеному епізоду, який відбувся протягом 3-4 березня 2013 року з ОСОБА_12 кваліфіковано за ч.4 ст. 189 КК України.

Дослідивши вищевказані показання обвинувачених та потерпілого, а також докази, оголошені у судовому засіданні колегія суддів приходить до висновку про невірну кваліфікацію дій обвинувачених та вбачає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, так як це покращує становище обвинувачених.

З показань обвинувачених, потерпілих Власюка і ОСОБА_34 , інших досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що умисел та дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вчинених з відома ОСОБА_8 , були спрямовані на створення у потерпілого ОСОБА_12 уявного враження про оперативну закупівлю наркотичних засобів, здійснювану представниками правоохоронних органів. Саме цей факт за задумом обвинувачених мав стати причиною ініціативної поведінки потерпілого ОСОБА_12 спрямованої на передання обвинуваченим грошових коштів за непритягнення до кримінальної відповідальності. Отже, обвинувачені здійснили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману. Злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі обвинувачених, так як потерпілий ОСОБА_12 відмовився сідати в автомобіль, названий ОСОБА_7 , для передачі коштів. Фактів застосування фізичного та психічного насильства відносно ОСОБА_12 під час судового розгляду не встановлено, так як не встановлено і вимог передати майно, які б ініціювалися самими обвинуваченими. Враховуючи те, що нижча межа санкції частини четвертої ст. 190 КК України є нижчою ніж нижча межа санкції ч.4 ст. 189 КК України, кваліфікація діяння підлягає зміні.

За таких обставин дії обвинувачених:

- ОСОБА_6 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.2,3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_7 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_8 по вищевказаному епізоду належить кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене організованою групою.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у самовільному присвоєнні владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою, тобто в готуванні та вчиненні якого брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, підтверджується наступними доказами.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_44 вину у вчиненому визнали повністю, щиро розкаялися, повідомили, що використання посвідчень працівників правоохоронного органу вчиналося ними з метою обману потерпілих, спрямованого на заволодіння їхнім майном.

Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 підтвердили факти самовільного присвоєння обвинуваченими владних повноважень, звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу.

Колегія суддів вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані правильно:

- ОСОБА_6 за ч.2,3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою де ОСОБА_6 діяв як організатор та виконавець;

- ОСОБА_7 за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою;

- ОСОБА_8 за ч.3 ст.28, ч.2 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_14 і ОСОБА_13 .

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 - не встановлено.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_14 і ОСОБА_13 .

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - не встановлено.

Обставинами, які відповідно до положень ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим ОСОБА_14 і ОСОБА_13 .

Обставин, які відповідно до положень ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суд крім обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, враховує наступне.

Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не висунули жодних претензій морального чи матеріального характеру до всіх обвинувачених. Потерпілий ОСОБА_12 поклався на розсуд суду при призначенні покарання всім обвинуваченим та при визначенні розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що підтверджується їхніми письмовими заявами, наявними в матеріалах справи (Т. 6 а.с. 148-149, Т. 7 а.с. 113-114).

Крім ступеня суспільної небезпеки злочинів, вчинених обвинуваченими, з огляду на положення ст. 12 КК України, колегія суддів оцінює ступінь реальної суспільної небезпеки діянь, вчинених обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , який не є високим з огляду на те, що протиправні дії вчинялися ними лише стосовно громадян - потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які здійснювали незаконну торгівлю наркотичними засобами і лише стосовно дій цих громадян, безпосередньо пов'язаних із незаконною торгівлею наркотичними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно і претензій до нього немає ( том 4 а.с. 64, том 5 а.с. 45, том 7 а.с. 102), одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працевлаштований, працює в Фермерському Господарстві “Волиньагрохолдинг” в м.Луцьк на посаді начальника економічної безпеки, бере активну участь у загальнокорисній суспільній діяльності, виступає активним спонсором та уболіває за розвиток футболу на Хмельниччині, зокрема таких спортивних команд як Футбольний клуб « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ДЮСШОР «Пансіон» серед юнаків першої ліги Першості України, є президентом футбольного клубу “Темп”, веде здоровий спосіб життя та показує приклад підростаючому поколінню спортсменів ( том 4 а.с. 65 ). Весь час належним чином виконував процесуальні обов'язки і умови запобіжного заходу. З моменту вчинення протиправних дій не вчиняв нових злочинів чи адміністративних правопорушень. Хворіє на остеохондроз І-ІІ ступеню поперекового відділу хребта, спондильоз, кили міжхребцевих дисків, з приводу чого проходив стаціонарне лікування і операційне втручання в період розгляду справи в суді (Т. 6, а.с. 220-221, 227, 236).

Враховуючи особу ОСОБА_6 , з огляду на вчинені ОСОБА_6 діяння, враховуючи в сукупності обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_6 , обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують ОСОБА_6 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов”язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, оскільки на думку колегії суддів він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставин, викладених вище стосовно ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і за останнім місцем роботи характеризується позитивно і претензій до ОСОБА_7 немає ( том 4 а.с. 175, том 6 а.с. 100 ), одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, з яких одна є малолітньою дитиною-інвалідом і батьків-пенсіонерів, ( том 6 а.с. 99, том 7 а.с. 95 - 99 ), до затримання був працевлаштованим і працював в ТОВ “УКРЕКСІМСЕРВІС” на посаді майстра технічної підтримки, де також характеризувався позитивно. Хворіє на сечокам”яну хворобу, хронічний простатит і кисту простати, при загостренні хвороби потребує стаціонарного лікування в умовах ЦМЛ м. Рівне (Т.6 а.с. 98, 128, 140, 145).

Враховуючи особу ОСОБА_7 , його незадовільний стан здоров”я, з огляду на вчинені ним діяння, враховуючи в сукупності обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_7 , на обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують ОСОБА_7 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов”язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_7 можливе без подальшої ізоляції його від суспільства, оскільки він з 18 вересня 2013 року перебуває під вартою і утримується в СІЗО м. Рівне, активно сприяв розкриттю всіх вчинених ним злочинів на досудовому і судовому слідстві, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілих і на думку колегії суддів він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставни, викладених вище стосовно ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання і роботи характеризується з позитивної сторонни ( том 5 а.с. 6, том 7 а.с. 85 ), має на утриманні двох малолітніх дітей, хворіє на гострий правобічний гемісинусит, полісинусит набряково гіперпластичного характеру, одонтогенна киста правої гайморової пазухи, хронічний кистозний гайморит справа (Т. 7, а.с. 25, 90, 91), на його повному утриманні крім непрацюючої дружини, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за їх двома малолітніми дітьми, знаходиться матір - ОСОБА_45 , 1952 року народження, яка тяжко хвора з діагнозом: “злоякісне новоутворення шийки матки І І ст., яка є одинокою і проживає після смерті свого чоловіка з 19.04.2004 року сама ( том 5 а.с. 23, том 7 а.с. 87, 88).

З огляду на вищевказані обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_8 , на обставини, які істотно знижують суспільну небезпеку вчинених ним діянь, а також враховуючи наявність декількох обставин, які пом'якшують ОСОБА_8 покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ці злочини нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, без застосування обов”язкового додаткового покарання.

Суд рахує, що виправлення і перевиховання ОСОБА_8 можливе без ізоляції його від суспільства, оскільки на думку колегії суддів, він твердо став на шлях виправлення, що підтверджується сукупністю обставин, викладених вище стосовно ОСОБА_8 .

Колегія суддів вважає, що цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_12 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. Належними та допустимими доказами доведено заволодіння коштами ОСОБА_12 , які зберігалися на кредитній карті, переданій ОСОБА_12 для ОСОБА_7 . Розмір доведеної матеріальної шкоди, завданої злочином ОСОБА_12 складає 7000 гривень. Відповідно зазначена сума підлягає стягненню з обвинувачених солідарно.

При цьому цивільний позов в частині вартості речей, колегія суддів вважає необгрунтованим за недоведеністю права власності потерпілого ОСОБА_12 на зазначені речі, недоведеності факту вилучення обвинуваченими цих речей у ОСОБА_12 , а також неможливості встановлення дійсної вартості цих речей. Таким чином, у цій частині в позові необхідно відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 в частині стягнення моральної шкоди з обвинувачених підлягає задоволенню частково. Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також враховуючи суспільно небезпечний характер діяльності потерпілого ОСОБА_12 ( збут ним наркотичних засобів ), яка зумовила вчинення злочинів проти нього, колегія суддів вважає суму у розмірі 1500 гривень достатньою для відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_12 . Відповідно зазначена сума підлягає стягненню з обвинувачених солідарно.

Речові докази по справі : 4 компакт диски - слід залишити при справі; мобільний телефон ОСОБА_12 - слід повернути ОСОБА_12 ; мобільний телефон Нокіа Х2-02 вилучений у ОСОБА_15 - слід знищити; легковий автомобіль «Шкода Октавія Тур», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ТОВ “Автоприват”- слід повернути ТОВ “Автоприват”; мобільний телефон “Соні Еріксон Т100” належний ОСОБА_6 - слід повернути ОСОБА_6 ; автомобіль «Ауді А6», сірого кольору, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_4 , який зберігається в ДП МВС України “Рівне-інформ-ресурси” - слід повернути ОСОБА_6 без сплати грошових коштів за час перебування даного автомобіля на зберіганні в ДП МВС України “Рівне-інформ-ресурси”; автомобіль «ПЕЖО 407», сірого кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 - слід повернути власнику ОСОБА_46 ; мобільний телефон “Самсунг GT-E1200 з сім картою “Лайф”, шість сім карт мобільних операторів “Лайф” і “Київстар”, тримачі сім карт в кількості три штуки - слід знищити; службове посвідчення серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 - слід залишити при матеріалах справи;

Запобіжні заходи у вигляді застави відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Після вступу даного вироку в законну силу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 слід повернути грошові кошти, внесені ними в якості застави.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід змінити на особисте зобов'язання, в зв'язку з чим вирішити питання звільнення ОСОБА_7 з-під варти із зали суду негайно.

З матеріалів справи вбачається, що по справі експертами НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області проводилося комплексне дослідження за №26 від 10.09.2013р. транспортного засобу, за яке сплачено 489 грн. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України вказані витрати слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 солідарно.

У відповідності до вимог п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" за №7 від 24 жовтня 2003 року із змінами та доповненнями, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. А тому додаткове покарання у виді конфіскації майна судом до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 314-316, 369, 372 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146, ч.2, 3, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_6 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 9 (дев”ять) місяців без конфіскації майна;

- за ч.2, 3 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років без конфіскації майна;

- за ч.2, 3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;

- за ч.2, 3, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

- за ч.2, 3 ст.27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 наступні обов”язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді застави.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна;

- за ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років без конфіскації майна;

- за ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов”язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою замінити на особисте зобов”язання і звільнити його з-під варти із зали суду негайно.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання - з 10 години 00 хвилин 18 вересня 2013 року і зарахувати йому строк перебування під вартою в строк відбуття покарання.

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 146, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна;

- за ч.4 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років без конфіскації майна;

- за ч.3 ст. 146 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 місяців);

- за ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 353 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п”ять) років.

На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_8 наступні обов”язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді застави.

Речові докази по справі : 4 компакт диски - залишити при справі;

мобільний телефон ОСОБА_12 - повернути ОСОБА_12 ;

мобільний телефон Нокіа Х2-02 вилучений у ОСОБА_15 - знищити;

легковий автомобіль «Шкода Октавія Тур», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , належний ТОВ “Автоприват” - повернути ТОВ “Автоприват”;

мобільний телефон “Соні Еріксон Т100” належний ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 ;

легковий автомобіль «Ауді А6», сірого кольору, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_4 , який зберігається в ДП МВС України “Рівне-інформ-ресурси” - повернути ОСОБА_6 без сплати ним грошових коштів для ДП МВС України “Рівне-інформ-ресурси”за час перебування даного автомобіля на зберіганні в ДП МВС України “Рівне-інформ-ресурси”;

автомобіль «ПЕЖО 407», сірого кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 - повернути власнику ОСОБА_46 ;

мобільний телефон “Самсунг GT-E1200 з сім картою “Лайф”, шість сім карт мобільних операторів “Лайф” і “Київстар”, тримачі сім карт в кількості три штуки - знищити;

службове посвідчення серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 - залишити при справі.

Грошові кошти, внесені ОСОБА_6 в сумі 45 880,00 грн. і ОСОБА_8 в сумі 57 350,00 грн. у якості застави при обранні їм запобіжного заходу - повернути заставодавцям ОСОБА_6 і ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за проведення комплексного дослідження транспортного засобу за № 26 від 10.09.2013 року експертами НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області судові витрати по справі в розмірі 489,00 грн. в прибуток держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення майнової та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_12 7000,00 (сім тисяч) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 1500,00 (одна тисяча п”ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий- суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

Кучина ОСОБА_47

Попередній документ

40034257

Наступний документ

40034259

Інформація про рішення:

№ рішення:	40034258
№ справи:	569/17770/13-к
Дата рішення:	11.07.2014
Дата публікації:	11.01.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Рівненський міський суд Рівненської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій